Рішення № 27784136, 22.11.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р. Справа № 5010/1593/2011-15/82-21/62 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.

при секретарі судового засідання Дуб"юк Т.Ю.

За участю:

начальника відділу ремонту та експлуатації утримання штучних споруд служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області - Рачкевич О.М.;

провідного юрисконсульта служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області - Хариняк В.В.,

головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу обласної державної адміністрації Івано-Франківська - Грезда В.І.,

Представник позивача - Сосна О.М.,

Представника відповідача - Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Військової частини А1519, вул. Сурмичі, 58, м. Дубно, Рівненська, область, 35600, код ЄДРПОУ 07824230

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 31790584.

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського 21, м. Івано-Франківськ, 76000.

про розірвання Договору позички № 09/08/1 від 09.08.2008 р. укладеного між військовою частиною А1519 та дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", зобов'язання відповідача повернути основні елементи комплекту (згідно додатку до договору №3) середнього автодорожнього розбірного мосту САРМ-М до місця постійної дислокації у військову частину А1519 вул. Сурмичі, м. Дубно, Рівненська область в належному стані, з врахуванням нормального фізичного зносу, а також у повному обсязі відшкодувати позичкодавцеві збитки, викликані погіршенням стану переданого а користування Майна, після складання акту прийому відповідною комісією Міністерства оборони України, стягнення з відповідача на користь військової частини А1519 судових витрат (держмито, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

Встановив, що Військова частина звернулася до господарського суду з позовом до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківськийоблавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про розірвання Договору позички № 09/08/1 від 09.08.2008 р. укладеного між військовою частиною А1519 та дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", зобов'язання відповідача повернути основні елементи комплекту (згідно додатку до договору №3) середнього автодорожнього розбірного мосту САРМ-М до місця постійної дислокації у військову частину А1519 вул. Сурмичі, м. Дубно Рівненської області в належному стані, з врахуванням нормального фізичного зносу, а також у повному обсязі відшкодувати позичкодавцеві збитки, викликані погіршенням стану переданого в користування Майна, після складання акту прийому відповідною комісією Міністерства оборони України, стягненути з відповідача на користь військової частини А1519 судових витрат (держмито, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, незважаючи на висновки комісії Центрального управління інженерних військ, згідно яких передане в користування майно ( міст САРМ-М ) знаходиться в аварійному стані, та умовам договору позички №09/08/1 від.09.08.08., не повертає предмет спірного договору до місця постійної його дислокації у м. Дубно для обслуговування та консервації для подальшого зберігання.

Відповідач, щодо позову заперечив вказавши, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. При цьому представник відповідача зазначив, що основні елементи комплекту середнього автодорожнього розбіжного мосту САРМ-М використовуються відповідно до умов спірного договору.

24.10.2012 р. господарським судом Івано-Франківської області винесено рішення в позові відмовлено.

Вищевказане рішення було оскаржено в апеляційному порядку.

22.12.2011 р. ЛАГС України виніс постанову про залишення рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2011р. у справі № 5010/1593/2011-15/82 - без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Вищевказану постанову оскаржено в касаційному порядку.

06.08.2012 р. ВГС України скасував рішення господарського суду Івано-Франківської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду та направив справу на новий розгляд.

05.09.2012 р. розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області справу скеровано на новий розгляд судді Скапровській І.М.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2012р. відкладено розгляд справи та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Івано-Франківську обласну державну адміністрації.

В судовому засіданні представник третьої особи, щодо позову заперечив та просив суд в задоволені позовних вимог відмовити.

Представник служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області в судовому засіданні зазначив, що вартість будівництва нового мосту становить понад 120 млн., а кошти виділені в сумі понад 50 млн.

План - графік проведення ремонтних та відновлювальних робіт та освоєння виділених суб"єктами дорожнього господарства коштів на такі цілі суду не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників провадження у справі та враховуючи вимоги ст. 75 ГПК України, суд вважає за доцільне в позові відмовити.

При цьому суд врахував наступне.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 року № 1086-р "Про передачу військового майна збройних сил", 09.08.2008. між Військовою частиною А1519 (позичкодавець) та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (користувач) укладено договір позички № 09/08/1, відповідно до п.1.1 якого, позичкодавець передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування військове майно (далі - майно) - основні елементи комплекту середнього автодорожнього мосту САРМ-М.

Відповідно до п. 1.2. Договору, користувач забезпечується майном виключно для використання при організації автомобільного руху автотранспорту на 103 км. автомобільної дороги державного значення Н-10 в районі села Старий Лисець, Тисменицького району, Івано-Франківської області на період ліквідації наслідків стихійного лиха. Будь-яке інше використання майна заборонено.

Факт передачі майна підтверджується Актом приймання-передачі майна від 09.08.2008р.

Відповідно до розділу 9 договору, договір діє на період ліквідації наслідків стихійного лиха.

Періодом ліквідації наслідків стихійного лиха є проведення аварійних робіт по захисту і відновленню дорожніх споруд, будівель, берегоукріплень. В даному випадку будівництво нового автомобільного мосту на місці зруйнованого внаслідок стихійного лиха( повені).

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи пояснили, що будівництво мосту не завершено, оскільки вартість робіт по спорудженню мосту становить понад 120 млн а виділено понад 50 млн, в зв"язку з чим ліквідація наслідків стихійного лиха на момент розгляду спору не завершена.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк на який укладено договір не закінчився, а тому у відповідача не має підстав вимагати повернення спірного майна.

Умовами п. 9.4 договору передбачено, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу позичкодавця, якщо майно використовується не за призначенням або не відповідно до умов договору, у зв"язку з непередбачуваними обставинами майно стало потрібно йому самому.

З матеріалів справи не вбачається, що майно яке є предметом спірного договору використовується не за призначенням або не відповідно до умов договору, як і не вбачається, що виникли непередбачені обставини і майно стало потрібно позичкодавцеві самому.

Акти про аварійний стан мосту, складені за наслідками проведення технічного огляду мосту САРМ-М (заводський №171920) в районі населеного пункту Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області, не можуть бути доказами наявності підстав для розірвання договору позички та повернення майна, оскільки суду не доведено, що особи, які проводили обстеження мосту, відповідно і складали вказані акти, володіють спеціальними знаннями в цій галузі, мають відповідні документи (ліцензії, сертифікати і т.д), які підтверджують, що вони є кваліфікованими експертами і мають право робити висновки, які в розумінні ст.34 ГПК України є належними та допустимими доказами у справі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 834 ЦК України, позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: у зв"язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібна йому самому, користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору, річ самочинно передана у користування іншій особі, в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо розірвання договору і повернення основних елементів комплексу (згідно додатку до договору №3) середнього автодорожнього розбірного мосту САРМ-М є необґрунтованими, а відповідно задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги про відшкодування збитків, які на думку позивача будуть підраховані після повернення спірного майна, то вона не може бути задоволена судом, оскільки така вимога сформульована з відкладальною умовою, тобто на майбутнє, а згідно ст. 84 ГПК України, резолютивна частина рішення суду не може містити висновок про обставини, які ще не настали.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.12

Суддя І.М. Скапровська

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Микитин Р. Р. 29.11.12 р.