Рішення № 27784005, 29.11.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.12р. Справа № 42/5005/8485/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ААДІ", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім. Артема",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 113417,35 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: директор Саху Алок Кумар, паспорт серія ДП №21222/1201, Суховарова Р. М., дов. № 17/10-01 від 17.10.2012 року

від відповідача: Олейнік О. М., дов. № 348 від 22.06.2012 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ААДІ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" з позовними вимогами про стягнення 106913,37 грн. та з урахуванням уточнень від 29.10.2012 р. просить стягнути з відповідача на свою користь 113417,35 грн., з яких: 100000,00 грн. - заборгованість за договором безпроцентного займу № 180211 від 18.02.2011 р., 7771,23 грн. - пеня, 4767,12 грн. - 3% річних; 879,00 грн. -інфляційні втрати, а також просить покласти на відповідача судові витрати у сумі 2271,11 грн. судового збору та 1500,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з повернення позикових коштів за укладеним між сторонами договором безпроцентного займу № 180211 від 18.02.2011 р.

У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав з наведених у ньому підстав.

Відповідач подав до суду письмовий відзив від 19.11.2012 р. № 698 на позов, у якому заявлені до нього вимоги про стягнення пені в сумі 7771,23 грн. не визнає, посилаючись на те, що договором № 180211 від 18.02.2011 р. не передбачена відповідальність у вигляді пені за прострочку оплати, а за частиною 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" пеня за прострочку платежу підлягає сплаті лише за домовленістю сторін.

Покладення на нього судових витрат у сумі 1500,00 грн. за надані юридичні послуги також не визнає у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження отримання позивачем юридичних послуг, сплати ним зазначеної суми саме у межах цієї справи, а також щодо розумності та об'єктивності визначення суми юридичних послуг.

У судовому засіданні представник відповідача заперечення проти позову щодо стягнення пені та судових витрат - юридичних послуг підтримав, у іншій частині проти задовлення позову не заперечував.

У судовому засіданні 29.11.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ААДІ" (далі - Позивач, Кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" (далі - Відповідач, Позичальник) було укладено договір безпроцентного займу № 180211 від 18.02.2011 р..

Відповідно до умов пункту 1.1 договору, в порядку та на умовах, зазначених цим договором, Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову позику (поворотну фінансову допомогу), а останній зобов'язується повернути позику (поворотну фінансову допомогу) у встановлений даним договором строк.

Згідно з пунктом 4.1 договору, строк позики визначається з моменту набрання чинності даного договору і діє до 31 березня 2011 року.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На виконання умов договору позики позивач перерахував відповідачу 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 70 від 18 лютого 2011 р. (а.с. 25), а також відповідними банківськими виписками (а.с. 37, 49).

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позики щодо повернення грошових коштів у строк до 31.03.2011 р. і є причиною спору.

Станом на час розгляду справи відповідач не заперечує проти наявного у нього перед позивачем боргу в сумі 100000,00 грн. за спірним договором позики. Двохстороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.10.2012 р. зазначена заборгованість підтверджена (а.с. 76).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За вказаних обставин позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в сумі 100000,00 грн. є законними і обгрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати за період з 01.04.2011 р. по 01.10.2012 р. позивач розрахував у сумі 879,00 грн., 3% річних за період з 01.04.2011 р. по 01.01.2012 р.- у сумі 4767,12 грн., які й просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги в цій частині не суперечать нормативним вимогам частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України.

Так, за вказаною нормою закону, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Перевіривши правильність розрахунку, суд погоджується із визначеною до стягнення сумою інфляційних втрат. Що ж до 3% річних, то за перерахунком, здійсненим судом за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», 3% річних із основної суми боргу в 100000,00 грн. за період з 01.04.2011 р. по 01.11.2012 р. буде складати 4760,27 грн.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків тощо.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 7771,23 грн. господарський суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки нарахування пені здійснено в порушення вимог статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Договором № 180211 від 18.02.2011 р. пеня за прострочку оплати не передбачена.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 7771,23 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, загальна сума до стягнення з відповідача на користь позивача складає 105639,27 грн. (100000,00 грн. + 4760,27 грн. + 879,00 грн. = 105639,27 грн.).

За змістом частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача, при відмові в позові - на позивача.

Позивач просить покласти на відповідача 1500,00 грн., сплачених представнику у цій справі за надані юридичні послуги.

Правових підстав для задоволення вказаних вимог суд не вбачає з огляду на наступне.

Так, у якості доказів позивач надав: договір № 5/12 від 15.05.2012 р. про надання юридичних послуг (а.с. 62), видатковий касовий ордер від 30.10.2012 р. (а.с. 50), обігово-сальдову відомість за 31.10.2012 р. (а.с. 51, 61), довідку № 31/10-01 від 31.10.2012 р. про відсутність у штатному розкладі підприємства посади юриста (а.с. 60).

Зазначені докази не підтверджують понесені позивачем витрати на отримані юридичні послуги у межах саме цієї справи. Розумність і об'єктивність визначеної позивачем суми даних судових витрат позивачем не обгрунтовані і не доведені.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 2112,79 грн.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" із загальної суми судового збору в сумі 2271,11 грн., сплаченого із заявлної суми позову - 106913,37 грн. платіжними дорученнями № 309 від 18.07.2012 р. та № 317 від 23.07.2012 р., позивачу підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ухвали суду надмірно сплачений судовий збір у сумі 2,76 грн., враховуючи уточнену ним суму позову - 113417,35 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 32 - 34, 36, 43, 44, 49, 82 -85, 115 -117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» (49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 98, ідентифікаційний код 00218911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, ідентифікаційний код 35395306) 100000,00 грн. основного боргу, 4760,27 грн. - 3% річних, 879,00 грн. інфляційних втрат, 2112,79 грн. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.І. Колісник Повне рішення складено 03.12.2012 р.