Ухвала суду № 27771089, 14.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8878/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" листопада 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Представництва «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 року №0004122205,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2012 року задоволено позов, скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 року №0004122205 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність його дій при прийнятті оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено 04.11.2011р. планову виїзну перевірку «ПРЕДСТАВНИЦТВА «А1 ГЛОБАЛ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.04.09 по 30.09.11, валютного та іншого законодавства за період з 08.04.09 по 30.09.11., за результатами якої перевірки складено акт від 07.02.12 №29/22-04/26608868 (надалі Акт Перевірки)

Вказаним Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення п. 13.8 ст. 13 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 137.10, п. 160.8 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), внаслідок чого було занижено податок на прибуток всього в сумі 756 824, 00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №0004122205 від 30.05.2012, яким Представництву «А1 Глобал Холдінгс Лімітед» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток»в загальній сумі 886 023грн., в тому числі за основним платежем 756 823, 00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 129 200,00грн.

З огляду на вищезазначене суд апеляційної інстанції приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, «ПРЕДСТАВНИЦТВО «А1 ГЛОБАЛ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД» є представництвом без права юридичної особи засновника(головної компанії) «А1 ГЛОБАЛ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД», яка зареєстрована на Британських Віргінських островах, однак вказане представництво не є постійним представництвом, а видами діяльності представництва є дослідження кон»юктури ринку та виявлення суспільної думки, та консультування з питань комерційної діяльності та управління. (т.1 а.с.81-83)

Визначення представництва юридичної особи закріплено статтею ст. 95 Цивільного кодексу України, за положеннями якої представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Під терміном «постійне представництво», згідно з пунктом 1.16 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», розуміється постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

Відповідно до положень абз.3 пп.14.1.193 ПК України, постійним представництвом не є утримання постійного місця діяльності виключно з метою збирання інформації для нерезидента; провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер, а абз.1 цього ж підпункту постійним представництвом визначено постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні.

Отже, системний аналіз положень пп.14.1.193 ПК України свідчить про те, що для цілей оподаткування та з його метою законодавець закріпив відповідні умови такого - через представництво нерезидент в Україні має проводити господарську діяльність і це представництво є постійним. Однак, види діяльності представництва, вказані в абз.3 пп.14.1.193 ПК України, визначають умови, за яких представництво не є постійним.

З Довідки про включення Представництва «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»до ЄДРПОУ вбачається, що видами діяльності Представництва, в даному випадку, є дослідження ринку та вивчення суспільної думки (КВЕД 74.13.0), консультації з питань комерційної діяльності та управління (КВЕД 74.14.0), що, з огляду на положення абз.3 пп.14.1.193 ПК України, свідчить про те, що Представництво Позивача не є постійним, а Відповідачем, як вірно вказано судом першої інстанції, під час перевірки не встановлено та до матеріалі справи не надано доказів здійснення Представництвом саме господарської діяльності з метою отримання прибутку з джерелом походження з України.

Згідно з п. 1.17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. в редакції діючої за перевіряємий період, постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Пунктом 133.2 ПК України визначено виключний перелік платників податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів, якими є : - юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; - постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що необхідною та обов'язковою умовою сплати податку на прибуток представництвом нерезидента є факт отримання доходів з джерелом походження з України.

Пунктом 133.3 ПК України, передбачено, що постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Представництво є зареєстрованим в органах ДПІ, про що свідчать копії довідок про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП) від 06.02.12 № 7044, від 04.04.12 № 601, у відповідності до яких Позивач не є постійним представництвом, і це не заперечується податковим органом.

Юридичний статус Представництва, в даному випадку, відповідає визначенню, що міститься в пп.133.1.5 ПК України, а саме: представництво платника податку - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів.

Обґрунтовано судом першої інстанції відхилено і доводи податкового органу про порушення Позивачем Конвенції, укладеної між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набрала чинності 11.08.93 р., оскільки Відповідачем не спростовано доводів Позивача стосовно того, що головна компанія-нерезидент не здійснювала господарської діяльності на території України ані самостійно ані через Представництво та не отримувала доходів походженням з території України, що жодним чином не впливає на оподаткування Позивача, через відсутність бази такого оподаткування.

Будь-яких належних доказів того, що головна компанія-нерезидент або її Представництво в Україні здійснювали за перевіряємий період господарську діяльність в Україні і отримували доход, походженням в Україні, що є умовою для оподаткування, податковим органом суду не надано і матеріали справи такого не містять.

Відхилено правомірно судом першої інстанції і доводи Відповідача стосовно отримання Позивачем «безповоротної фінансової допомоги».

Так, відповідно до пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, зі змісту наведеної норми вбачається, що для безповоротної фінансової допомоги характерними ознаками є те, що сума коштів передається платнику податків у власність, і передана платнику податків сума коштів не передбачає можливості виплати компенсації чи повернення таких коштів.

З пояснень представника позивача у суді першої та апеляційної інстанції та оглядом судом апеляційної інстанції оригіналів платіжних доручень і виписок банківськогї установи, вбачається, що отримані від нерезидента кошти Представництво використовувало для власних потреб, при чому, до матеріалів справи надані банківські виписки з деталізацією графи «призначення платежу», перекладені з англійської на українську мову, з яких вбачається, що материнська компанія здійснювала платіж своєму представництву з призначенням платежу: «оплата витрат представницького офісу», і ці кошти використовувались на утримання представництва.

З огляду на викладене, а також те, що відповідачем, в порушення статті 71 КАС України, не доведений, а судом не встановлений факт отримання Представництвом будь-яких інших грошових коштів, або коштів в рамках виконання господарських зобов'язань з джерелом походження з України, наявності укладених представництвом угод, судом першої інстанції вірно визнано помилковими висновки акта перевірки про те, що Представництво здійснює господарську діяльність на території України.

З матеріалів наданих представником Позивача вбачається, що спірні перерахування материнської компанії здійснені нею виключно задля утримання Представництва, а тому вони не можуть розцінюватися як безповоротна фінансова допомога, у розумінні пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в даному випадку фактично відбулася передача коштів всередині однієї юридичної особи, тобто без переходу права власності на такі кошти від однієї особи до іншої, що є однією із визначальних ознак поняття «безповоротної фінансової допомоги».

За таких обставин, судом перешої інстанції, з посиланням на пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вірно вказано, що в даному випадку відсутні передбачені законом підстави, що б давали змогу погодитись з висновками посадових осіб контролюючого органу, викладеними в Акті перевірки, про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою своєму представництву не є джерелом походження з України і ця операція не може розглядатись як господарська діяльність представництва нерезидента на території України, спрямована на отримання доходу.

Грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою структурному підрозділу не відповідають критеріям визнання їх доходом, оскільки не призводять до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу нерезидента - юридичної особи.

Крім того, з матеріалів справи та пояснень представника Позивача судом встановлено, що Представництву, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 12.11.03 №492 «Про затвердження інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах» було відкрито поточний рахунок типу «Н»в національній валюті, а правовий режим використання вказаного типу банківського рахунку не дозволяє Представництву зараховувати чи списувати кошти з Рахунку для здійснення господарської діяльності, що жодним чином Відповідачем не спростовано.

Кошти, що встановлено судом, на рахунок Позивача надходили виключно з рахунку № 408078401400000140, відкритого компанією «А1 Глобал Холдінгс Лімітед»на території Російської Федерації у фінансовій установі ОАО «Альфа-Банк», що було підтверджено довідкою ОАО «Альфа-Банк»від 1801.12 № 160/159, яка наявна в матеріалах справи.

Отже, доводи Позивача щодо того, що отримана від материнської компанії іноземна валюта не включалась до складу валового доходу Представництва, а відповідним чином обліковувалась в бухгалтерському обліку (Дт. - 312), у зв'язку із чим база оподаткування податком на прибуток не виникала, ґрунтуються на нормах чинного законодавства України .

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

А частиною другою статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб»єктом владних повноважень, який заперечує проти позову не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 року №0004122205, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Ганечко О.М

Сорочко Є.О.