Постанова № 27771084, 25.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. справа № 2а-6716/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря - Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Технологія»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі №2а-6716/10/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Технологія»до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Технологія»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним рішення Центральної МДПІ у м. Кривому Розі №0000052201 від 23.03.2010 року про застосування штрафних санкцій у сумі 155453, 10грн. за порушення ст..1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Обґрунтовуючи заявлений позов позивач, зокрема, посилався на те, що штрафні санкцій застосовано ДПІ з порушенням строків, які визначено ст..250 ГК України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що податковий орган дійшов вірного висновку стосовно порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що стало обґрунтованою підставою для застосування спірних штрафних санкцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальність «Еко-Технологія»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, просило постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з рішенням суду першої інстанції, по-перше, в частині встановленого порушення, оскільки позивач звернувся з відповідною заявою до суду про стягнення заборгованості по зовнішньоекономічному контракту, що відповідно до ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»зупиняє нарахування пені, по-друге, судом не враховано вимоги ст..250 ГК України, якою визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноваженими особами Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі (правонаступником якої є Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби) проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Технологія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складно акт від 11.03.2010 року № 579/230/33407529.

В акті перевірки, зокрема, зроблено висновок податкового органу про порушення позивачем:

- ст.. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме надходження валютних коштів на рахунок ТОВ «Еко-Технологія»в суму 84944, 22 євро з порушенням встановленого терміну, що перевищує 180 календарних днів з моменту митного оформлення продукції.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

14.09.2007 року між ТОВ «Еко-Технологія»та компанією Five Forest International Corporation, Inc., Угорщина укладено зовнішньоекономічний контракт №14.09.07-УП про поставку вугільної продукції у кількості 2500000 тон.

На виконання умов контракту ТОВ «Еко-Технологія»відвантажено на експорт вугілля кам'яне у кількості 28 619,00 тн. на загальну суму 230 713,00 дол. США та 307 445,52 євро. В результаті чого, позивачем отримано валютні кошти у сумі 422213,00 дол. США та 174344,22 євро, з них 84944,22 євро надійшло з порушенням законодавчо встановленого терміну. Ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», визначено, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

З огляду на встановлені перевіркою обставини, ДПІ зроблено розрахунок пені, який викладено у Додатку №3 до Акту перевірки.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято рішення №0000052201 від 23.03.2010 року про застосування штрафних санкцій у сумі 155453, 10грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Такі висновки суду обґрунтовані тим, що податковим органом доведено порушення позивачем вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не може погодитись з огляду на наступне.

Розглядаючи справу по суті суд першої інстанції не звернув уваги на доводи позивача стосовно строків застосування спірних штрафних санкцій та не визначив правову природу штрафних санкцій, які застосовані рішенням №000052201 від 23.03.2010 року.

Частиною 1 ст.238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Пеня за порушення встановлених ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю, оскільки застосовується уповноваженим органом державної влади (податковою службою) і мета її застосування полягає у притягненні суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст..250 ГК України, в редакції чинній на час прийняття спірного рішення ДПІ, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що розрахунок штрафних санкцій, у вигляді пені, ДПІ зроблено з огляду на дні прострочення, які визначено з дня наступного за граничним строком надходження виручки до дня фактичного зарахування валютної виручки на рахунок позивача. Фактичне зарахування валютної виручки мало місце 26.08.2008р. (останній платіж), що вбачається з Додатку №3 до Акту перевірки.

Отже, враховуючи встановлені актом перевірки обставини, порушення позивачем вимог ст..1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», мали місце у 2008 році, в той час як рішення про застосування штрафних санкцій прийнято податковою службою 23.03.2010 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції за порушення валютного законодавства після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що висновків про порушення позивачем вимог ст..1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та відповідно розрахунок штрафних санкцій, зроблено з огляду на ті обставини, що ДПІ не приймає до уваги факт звернення позивача з позовом до третейського суду про стягнення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом.

При цьому, позиція ДПІ, з якою погодився суд першої інстанції, полягає у тому, що ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»наведено вичерпний перелік судових інстанції, звернення до яких є підставою для зупинення нарахування пені. Третейський суд до таких судових інстанції не віднесено.

Такі доводи податкової служби суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст..4 вказаного Закону, у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно із ч.2 ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однією із сторін знаходиться за кордоном.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітраж -будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Тобто, поняття арбітраж охоплює у собі і такий правовий інститут як третейський суд.

Отже, аналіз вказаних норм права свідчить про можливість звернення сторін договору, для вирішення спірних правовідносин, до третейського суду.

Встановлені обставини справи, які не заперечуються ДПІ, свідчать про те, що додатковою угодою від 25.10.2007 року №06-1 до Контракту, укладеному між позивачем та компанією Five Forest International Corporation, Inc. (Угорщина), визначено нову редакцію пп.13.1 п.13 Контракту, а саме: всі питання та заперечення між Сторонами за даним Контрактом, не врегульовані шляхом переговорів, підлягають остаточному вирішенню в Третейському суді «аd hoc», у складі одного третейського судді, громадянина України ОСОБА_1.

Таким чином, сторони Договору, своїм волевиявленням, яке не суперечить вищенаведеним нормам права, визначили порядок розгляду спорів, зокрема, шляхом звернення до третейського суду.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

10.06.1958р. Організацією Об'єднаних Націй прийнято Конвенцію про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (членами якої є Україна та Угорщина). Дата ратифікації Україною -22.08.1960р., дата набуття чинності для України -10.01.1961р. На теперішній час вказана Конвенція є чинною.

Відповідно до ст..2 Конвенції «Каждое Договаривающееся Государство признает письменное соглашение, по которому стороны обязуются передавать в арбитраж все или какие-либо споры, возникшие или могущие возникнуть между ними в связи с каким-либо конкретным договорным или иным правоотношением, объект которого может быть предметом арбитражного разбирательства. Термин "письменное соглашение" включает арбитражную оговорку в договоре, или арбитражное соглашение, подписанное сторонами, или содержащееся в обмене письмами или телеграммами».

Таким чином, враховуючи те, що зовнішньоекономічний контракт, який укладено між позивачем та компанією Five Forest International Corporation, Inc. (Угорщина), містив у особі положення щодо розгляду спорів шляхом звернення до третейського суду, суд апеляційної інстанції вважає, що звернення позивача з позовом до третейського суду про стягнення заборгованості за Контрактом є підставою для зупинення для нарахування пені у відповідності із ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Враховуючи дату відкриття провадження у справі третейським судом -22.05.2008р. та рішення цього суду про задоволення позову ТОВ «Еко-Технологія»(а.с.11), у податкової служби були відсутні правові підстави для нарахування пені з 22.05.2008р.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Технологія»- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі №2а-6716/10/0470 -скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Рішення Центральної МДПІ у м. Кривому Розі №0000052201 від 23.03.2010 року про застосування штрафних санкцій у сумі 155453, 10грн. -визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 28.09.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк