Рішення № 27769066, 15.11.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/17312/12

пр. № 2/2608/7248/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Кривов'яза А.П.

при секретарі - Чірковій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, суд,-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором цільової позики. У ході судового розгляду справи ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги. В позовній заяві про збільшення позовних вимог Позивач просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики шляхом зобов»язання виконання договору позики від 05.09.2011р., а саме визнати за ним право власності на ? домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера «А»житловою площею 140,5 кв.в., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б»загальною площею 51,6 кв.м.

Позивач ОСОБА_1 свої вимоги мотивував тим, що він 05.09.2011 року уклав з ОСОБА_2 Договір цільової позики на суму 100 000 гривень. Позика надавалася для проведення капітального ремонту домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера «А»житловою площею 140,5 кв.в., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б»загальною площею 51,6 кв.м.

Згідно п. 2.1. Договору, Відповідач зобов'язувався повернути позику за місцем реєстрації Позивача у строк до 05.09.2012 року. На момент подачі позову Відповідач свого зобов'язання щодо повернення позики у визначений Договором строк не виконав, гроші не повернув. Крім того, при зустрічі ОСОБА_2 пояснив, що грошових коштів у нього не має, а тому не зможе найближчим часом повернути мені борг. Також ОСОБА_2 обіцяв оформити на Позивача частину житлового будинку, проте до цього часу так і не виконав свої обіцянки.

Умовами Договору позики, а саме п. 4.4 було передбачено, що у випадку не повернення у встановлений п. 2.1. строк позики Позикодавець має право на отримання майна, що буде реконструйовано Позичальником пропорційно сумі коштів, що надавалися в позику, а саме частину домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера «А»житловою площею 140,5 кв.в., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б»загальною площею 51,6 кв.м. пропорційно до суми позики.

Таким чином, оскільки Відповідач своєчасно у строки визначені Договором позики не повернув грошові кошти, Позивач вважає, що відповідно до п. 4.4. Договору позики набув право на отримання у власність майна Відповідача.

Позивач посилаючись на Закон України «Про інвестиційну діяльність»вважає, що він фактично здійснив інвестиції у реконструкцію спірного нерухомого майна, а тому вимоги про визнання за Позивачем права власності пропорційно до внесених в реконструкція коштів є законними та обґрунтованими.

Не зважаючи на неодноразові звернення Позивача до Відповідача, майно так і не було передане Позивачеві у власність у відповідності до умов п. 4.4. Договору.

У ході судового розгляду ОСОБА_2 первісний позов не визнав та звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності у якій він просить постановити рішення, яким визнати за ним право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера «А»житловою площею 140,5 кв.в., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б»загальною площею 51,6 кв.м. .

У своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 свої вимоги мотивував тим, що він, ОСОБА_2, є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера «А»житловою площею 140,5 кв.в., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б» загальною площею 51,6 кв.м.

Оскільки Позивач не визнає та оспорює право власності Відповідача на дане майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Позивач змушений звернутися до суду з позовом про визнання свого права власності на це майно.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, а за зустрічним позовом підлягають повному задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера «А»житловою площею 140,5 кв.в., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б»загальною площею 51,6 кв.м.

У 1969 році бабці позивача ще було надано право на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1. У цьому ж році за вказаною адресою було збудовано житловий будинок літера «А»житловою площею 140,5 кв.в., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б»загальною площею 51,6 кв.м.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 постійно проживає та користується даним будинком. Будинок був морально та матеріально застарілим, потребував технічного оновлення тому отримавши позику від ОСОБА_1, ОСОБА_2 провів реконструкцію приміщення без зміни площ, а саме заміну покрівлі, фасаду, електрики, каналізації та системи водопостачання. У 2012 році реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_1 завершено.

На замовлення ОСОБА_2 КП МБТІ м. Києва виготовлено технічний паспорт домоволодіння, ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проведено експертне дослідження будівлі.

Після завершення реконструкції було проведено обстеження та складено Експертний висновок обстеження технічного стану нежилих будівель з метою визначення технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій будівель після виконаних будівельних робіт. Відповідно до висновку, зазначеного Звіту будівельно-монтажні роботи обстежуваних будівель виконані у відповідності до державних стандартів, будівельних норм і правил, відповідають вимогам екологічних та санітарно-технічних норм, нормативних актів з пожежної безпеки. Загальний стан будівель можна охарактеризувати як задовільний та придатний для подальшої експлуатації за призначенням.

Умовами Договору цільової позики від 05.09.2011р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, було передбачено, що Позикодавець має право отримати у власність майно ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 1050 ЦК України передбачені наслідки порушення позичальником умов договору позики. Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Умовами п. 4.4. Договору цільової позики передбачалося можливість зміни порядку виконання умов договору щодо повернення позики за взаємною згодою сторін договору.

Таким чином, позовні вимоги щодо повернення замість грошових коштів майна є односторонньою зміною умов договору позики, що суперечить ст.ст. 509, 525, 526, 598, 604, 1046, 1049, 1050 ЦК України, а отже не можуть бути задоволені.

В той же час, вимоги Позивача (за зустрічним позовом) є законними та обґрунтованими.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження. У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з вимогами ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 3219 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 226 ЦПК України, ст.ст. 16, 331, 328, 526, 629 ЦК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та визнання права власності відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера «А»житловою площею 140,5 кв.в., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б»загальною площею 51,6 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3219 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: