Постанова № 27767373, 02.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. справа № 2а/0470/12661/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря -Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу адміністрації Державної установи Дніпропетровський слідчий ізолятор управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/12661/11 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до адміністрації Державної установи Дніпропетровського слідчого ізолятора № 3 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області, начальника Дніпропетровського слідчого ізолятора тимчасового тримання № 3 Гаподченко Юрія Вікторовича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили зобов'язати відповідачів виконати невчинену дію та направити апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 05.03.2010 року на постанову Ленінського райсуду м.Дніпропетровська від 26.02.2010 року до встановленого законом суду, а також встановити відсутність повноважень начальника СІЗО №3 Гаподченко Ю.В. на відмову в направленні до встановленого законом суду апеляційної скарги ОСОБА_1 від 05.03.2010 року на постанову Ленінського райсуду від 26.02.2010 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у адміністративний позов задоволено частково, а саме: зобов'язано слідчий ізолятор тимчасового тримання №3 м.Дніпропетровська (Дніпропетровський слідчий ізолятор Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області), в особі адміністрації, направити апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 05.03.2010 року на постанову Ленінського райсуду м.Дніпропетровська від 26.02.2010 року до встановленого законом суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Дніпропетровський слідчий ізолятор управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (правонаступником якого є Дніпропетровський слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області), посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.02.2010 року кримінальна справа за обвинувачення ОСОБА_1 (позивача) у скоєнні злочину, передбаченого ч.І ст.262 КК України, направлена до прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська для провадження додаткового розслідування, а запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишений без змін - тримання під вартою.

Позивач-1 ОСОБА_1, непогодившись з постановою Ленінського райсуду від 26.02.2010 року, у частині залишення йому запобіжного заходу - тримання під вартою, подав апеляційну скаргу до апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.03.2010 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 на час звернення до суду з апеляційної скаргою 05.03.10р. знаходився під вартою, підписана апеляційна скарга була передана ним до адміністрації Дніпропетровського слідчого ізолятора з метою направлення її адміністрацією до відповідного суду.

Як вбачається з листа Дніпропетровського слідчого ізолятора від 29.04.10 №3/2-7166 апеляційна скарга ОСОБА_1 до суду не направлялась.

З цих підстав судом першої інстанції частково задоволено позов шляхом зобов'язання відповідача направити апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 05.03.2010р. до належного суду.

Таким чином, задовольнивши позов у такий спосіб, суд першої інстанції вважав доведеним факт передання ОСОБА_1 апеляційної скарги адміністрації установи.

Так, висновки суду першої інстанції про передання апеляційної скарги адміністрації установи зроблені з огляду на те, що апеляційна скарга підписана позивачем 04.03.2010р., тобто у той період коли він знаходився у СІЗО, вказана апеляційна скарга передана позивачу його адвокатом, який 04.03.2010р. відвідував СІЗО, що документально підтверджено.

З такою оцінкою встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції не може погодитись з тих підстав, що зазначені судом обставини справи свідчать лише про те, що апеляційна скарга підписана ОСОБА_1 04.03.2010р. та те, що 04.03.2010р. адвокат ОСОБА_1 відвідував СІЗО. В той же час, такі обставини не можуть свідчити про факт передачі апеляційної скарги адміністрації установи. Отже, такі висновки суду носять характер припущень, на яких не може ґрунтуватися доказування у справі.

Крім цього, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем не виконано ухвалу суду про витребування доказів та не спростовано обставини, якими обґрунтовувався заявлений позов.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.11.2011р. судом першої інстанції постановлено ухвалу, якою, зокрема, зобов'язано відповідачів надати письмові заперечення на позов, а також усі наявні докази на їх підтвердження (а.с.101).

06.02.2012р. на адресу суду надійшла заява відповідача про неможливість прибуття повноважного представника у судове засідання. З цих підстав, відповідач просив суд відкласти розгляд справи та зобов'язався надати заперечення з відповідними докази, згідно ухвали суду, у наступне судове засідання (а.с.161).

На вказану заяву суд першої інстанції уваги не звернув, заходів щодо самостійного витребування доказів не вжив, чим порушив принцип адміністративного судочинства -офіційне з'ясування обставин справи, та 07.02.2012р. ухвалив оскаржене судове рішення.

До апеляційної скарги відповідачем долучено докази, які не надано до суду першої інстанції з поважних причин та які свідчать про необґрунтованість рішення суду в частині зобов'язання відповідача направити апеляційну скаргу ОСОБА_1 до належного суду.

Такими доказами є витяг з Журналу обліку касаційних та апеляційних скарг з 04.01.2010р. по 31.12.2010р., в якому відсутня інформація про надходження апеляційної скарги ОСОБА_1 від 05.03.2010р., Довідка по архівній особовій справі, яка свідчить про заяви та скарги, що подані ОСОБА_1. під час перебування у СІЗО, Довідка про ненадходження апеляційної скарги ОСОБА_1

Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції обставини спростовують доводи ОСОБА_1 про передання апеляційної скарги від 05.03.2010 року на постанову Ленінського райсуду м.Дніпропетровська від 26.02.2010 року до адміністрації СІЗО та свідчать про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про доведеність такого факту.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, вказував на встановлений у СІЗО-3 порядок направлення скарг (заяв) адміністрації установи, виконуючи який особи, що тримаються під вартою, не можуть самостійно передавати такі скарги (заяви) адміністрації установи з метою реєстрації факту їх надходження, що свідчить про можливе зловживання посадовими особами своїми обов'язками, зокрема, в частині направлення апеляційних скарг на рішення суду. З цих підстав, позивач заявлялось клопотання про допит у якості свідків осіб, що утримувались в СІЗО-3 разом з ним.

Такі доводи позивача, як і заявлене клопотання, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки предметом спору у справі не є протиправність дій посадових осіб СІЗО-3 щодо організації порядку отримання від осіб скарг та направлення їх у відповідні органи, предметом спору у справі є зобов'язання посадових осіб СІЗО-3 направити апеляційну скаргу, факт передання якої ОСОБА_1 вважає доведеним.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи і вказані обставини є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, у частині задоволених позовних вимог та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адміністрації Державної установи Дніпропетровський слідчий ізолятор управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області -задовольнити.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі №2а/0470/12661/11 у частині задоволених позовних вимог -скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову в цій частині заявлених вимог.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 04.10.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк