Ухвала суду № 27767366, 04.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р.справа № 2а-0470/10467/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі № 2а/0470/10467/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, за участю третьої особи -Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2011 року № 0000022344, яким підприємству визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору, який не визнається ДПІ, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами. Висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровської міжрайонної державна податкова інспекція Дніпропетровській області, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, про недодержання позивачем вимог ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України в момент вчинення правочину з ПП «Юст-А», який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені цим правочином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 15 лютого по 09 березня 2011 року посадовими особами Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТБ-маркет»з питань дотримання вимог податкового законодавства України за серпень 2010 року по фінансово-господарським відносинам з ПП «Юст-А».

За результатами перевірки складено акт від 15.03.2011 року № 147/234/30487219, в якому ДПІ зроблено висновок про порушення підприємством:

ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами;

пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень-вересень 2010 року на загальну суму 183266грн.

Такі висновки ДПІ зроблено з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що 22.06.2010 року між ТОВ «АТБ-маркет»та ПП «Юст-А»укладено договір поставки №25855. Предметом цього договору є поставка овочів на загальну суму 1099594, 81 грн., в т.ч. ПДВ -183265, 84 грн..

Вказаний договір МДПІ вважає нікчемним, оскільки угоду укладено без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором. У зв'язку з цим МДПІ вказує на те, що угода поставки є нікчемною, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Такі висновки, згідно з Актом перевірки, обґрунтовані дослідженим ланцюгом постачання товару, в якому знаходяться підприємства, що не мають необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, такими підприємствами є ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Елфра Дисплей»з якими мало взаємовідносини ПП «Юст-А». Відносно посадових осіб вказаних підприємств порушено кримінальні справи по факту фіктивного підприємництва. ПП «Юст-А»сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Елфра Дисплей», які на час виписки податкових накладних, не були зареєстрованими платниками ПДВ. З цих підстав, на стор.16 Акту перевірки, ДПІ зазначено, що на порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит по взаємовідносинам ТОВ «АТБ-Маркет»з ПП «Юст-А»за серпень 2010 року на суму 183265,66грн.

На підставі акту перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2011 року №0000022344, відповідно до якого позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 229082, 50 грн., з них за основним платежем - 183266 грн., та штрафні санкції - 45816, 50 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення ДПІ прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 22.06.2010 року між ТОВ «АТБ-маркет»та ПП «Юст-А»укладено договір поставки №25855. Предметом цього договору є поставка овочів на загальну суму 1099594, 81 грн., в т.ч. ПДВ -183265, 84 грн..

В акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено наступні обставини. На виконання договору ПП «Юст-А»поставлено на адресу ТОВ «АТБ-маркет»овочі. В подальшому позивач цю продукцію реалізував через мережу роздрібних магазинів. Розрахунки між сторонами здійснювали у безготівковій формі. Поставка товару здійснювалась транспортом постачальника ПП «Юст-А», що підтверджується наданими документами. До перевірки надано первинні документи, перелік яких відображено в Акті перевірки та відносно складення яких, перевіряючими особами зауважень висловлено не було.

Отже, в акті перевірки відображено факт поставки товарів, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних товарів позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими документами.

Таким чином, акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Крім цього, судом першої інстанції у судовому засіданні дослідженні обставини поставки продукції ПП «Юст-А», а саме досліджено копії пропусків, що виписані службовою особою охорони складів ТОВ «АТБ-маркет»та відомості пропуску постачальників на КПП, в яких зазначено: підприємство-постачальник, час прибуття і вибуття, номерний знак автомобіля, підпис особи, що відповідальна за приймання товару.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських між ТОВ «АТБ-маркет»та ПП «Юст-А», оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань. Посилання ДПІ на ті обставини, що контрагент позивача (ПП «Юст-А») формував податковий кредит від підприємств, які не були зареєстрованими платниками ПДВ, у зв'язку з анулюванням свідоцтв платників ПДВ, мав взаємовідносини з суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, не є законодавчо визначеними підставами для визначення податкових зобов'язань саме позивача.

В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладеної угоди, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Взаємовідносини постачальника позивача з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, та можливі інші порушення, які ним були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ПП «Юст-А», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ПП «Юст-А»укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Крім цього, як зазначено вище, висновки про нікчемність укладеного правочину обґрунтовані дослідженим ланцюгом постачання товару, в якому знаходяться підприємства, що не мають необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, такими підприємствами є ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Елфра Дисплей», мають ознаки фіктивності. Як вбачається з Акту перевірки та доводів апеляційної скарги ТОВ «Е-Восток Україна»постачало на адресу ПП «Юст-А»юридично-консультативні послуги, юридичні послуги, маркетингові послуги. ТОВ «Елфра Дисплей»постачало на адресу ПП «Юст-А»товар: Delfino ручка на довгій планці, Rollan 80 N 1,65м (71-90) (120170), роликовий профіль El новий, розетка PZ квадратна 093 (пара), perkeo 75 роздвижна система станд. (710), VOLA ручка (Latch) на нав.103 роз. Антик, несуща Replan 10 6м. (064268). В той же час, між позивачем та ПП «Юст-А»укладено договір постачання, предметом якого є поставка овочів, а отже значений ДПІ ланцюг постачання не має жодного відношення до взаємовідносин між позивачем та ПП «Юст-А».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі №2а/0470/10467/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк