Ухвала суду № 27767358, 02.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р.

справа № 2а-4901/10/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря – Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі №2а-4901/10/1170 за позовом комунального підприємства «Енерговодоканал»до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В :

Комунальне підприємство «Енерговодоканал»звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень (а.с.74), просило скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0001101510/0 від 17.05.2010 року, №0001101510/1 від 14.07.2010р., №№0001101510/2 від 23.09.2010р., №0001101510/3 від 09.12.2010р., 0002621510/2 від 23.09.2010 року, №0002621510/3 від 09.12.2010 року, якими визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції. Оскаржені податкові повідомлення-рішення підприємством вважає незаконними, з огляду на те, що спірні податкові зобов’язання нараховані за межами строку, визначеному ст..15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто за межами 1095 днів.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням строків, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Маловисківська міжрайонна Державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ДПІ проведено перевірку, за наслідками яких прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, на підставі припису прокурора, який є обов’язковим для виконання. За наслідками перевірки та з огляду на встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ДПІ визначено підприємству податкові зобов’язання з податку на прибуток.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що КП "Енерговодоканал" 01.02.2007р. подало до Маловисківської МДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2006 рік, в якій самостійно узгодило податкові зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1155717,грн..

13.03.2007р. позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Згідно з цією податковою звітністю нарахування по даному податку до сплати становить «нуль»гривень. Підставою для подання уточнюючого розрахунку стало застосування підприємством податкової пільги, яка визначена рішенням Смолінської селищної ради від 20.10.2006 року № 70 про звільнення КП «Енерговодоканал»від плати податку на прибуток.

Посадовими особами податкового органу, за приписом прокурора від 30.04.2010 року, проведено невиїзну документальну перевірку уточненого розрахунку податкових зобов’язань за 2006 рік, який був поданий до МДПІ 06.12.2007 року. За результатами перевірки складено акт від 07.05.2010 року № 54/1510-24153091.

Актом перевірки встановлено, що в порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач безпідставно скористався пільгою по податку на прибуток за 2006 рік, та занизив суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності на суму 1155717 грн.

Такі висновки обґрунтовані тим, що Постановою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2009р. по справі №К-20348/08 задоволено касаційну скаргу прокурора, скасовано рішення судів попередніх інстанції та визнано незаконним п.4 рішення Смолівської селищної ради від 20.10.2006р. №70 в частині звільнення КП «Енерговодоканал»від сплати податку на прибуток за 2006 рік.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001101510/0 від 14.07.2010 року, яким підприємству визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1155717 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 577859 грн.

Позивачем оскаржувалося вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Так, позивач звернувся з первинною скаргою до Маловисківської МДПІ. Рішенням Маловисківської МДПІ "Про результати розгляду первинної скарги"від 14.07.2011 р. № 988/10/10-04 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення –рішення без змін. Відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення № 0001101510/1 від 14.07.2010 р. за результатами розгляду скарги, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 1155717 грн. – основного зобов’язання та 577859 грн. – штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА в Кіровоградської області. Рішенням від 17.09.2010 р. "Про результати розгляду повторної скарги" ДПА в Кіровоградській області відмовлено у задоволенні повторної скарги, оскаржуване податкове – повідомлення –рішення залишено без змін, а також збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 577859 грн.. За результати розгляду повторної скарги відповідачем винесено податкові повідомлення –рішення № 0001101510/2 від 23.09.2010 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 1155717 грн. – основного зобов’язання та 577859 грн. –штрафної (фінансової) санкції та податкове повідомлення –рішення №0002621510/2 від 23.09.2010 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 577858 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України. Рішенням від 03.12.2010 р. "Про результати розгляду повторної скарги"ДПА України відмовляє у задоволенні повторної скарги, оскаржувані податкові –повідомлення – рішення залишає без змін. За результати розгляду повторної скарги відповідачем винесено податкові повідомлення –рішення № 0001101510/3 від 09.12.2010 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 1155717 грн. – основного зобов’язання та 577859 грн. –штрафної (фінансової) санкції та податкове повідомлення – рішення № 0002621510/3 від 09.12.2010 р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 577858 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначено граничні строки донарахування контролюючим органом податкових зобов’язань.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181 – III, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, розрахунку, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, вказаною нормою права визначено строки, у межах яких контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем 01.02.2007р. до ДПІ подано декларацію з податку на прибуток за 2006 рік.

13.03.2007р. позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань, який зареєстровано у ДПІ (а.с.12). Факт подання такого розрахунку 13.03.2007р. підтверджується і представником ДПІ у запереченнях (а.с.23).

Таким чином, з 13.03.2007р. почався перебіг строку, у межах якого ДПІ мала право визначити позивачу податкові зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ визначено позивачу податкові зобов’язання 17.05.2010 року шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення №0001101510/0. Тобто, податкові зобов’язання визначені ДПІ після спливу 1095 днів, а отже суд першої інстанції правильно вказав на те, що спірні податкові зобов’язання визначені контролюючим органом поза межами встановлених строків, що суперечить вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи ДПІ про те, що перевірку, за наслідками яких прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, проведено на підставі припису прокурора, який є обов’язковим для виконання, оскільки припис прокурора не може змінити строки визначення податкових зобов’язань, які встановлено Законом.

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначено граничні строки донарахування контролюючим органом податкових зобов’язань.

Крім цього, враховуючи підстави для визначення спірних податкових зобов’язань, а саме те, що позивач безпідставно скористався пільгою по податку на прибуток за 2006 рік, суд апеляційної інстанції приймає до уваги постанову Верховного Суду України від 07.02.2012р., якою скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 03.12.2009р. та встановлено правомірність рішення Смоленської селищної ради від 20.10.2006р. №70 «Про звільнення КП «Енерговодоканал»від податку на прибуток».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловиськівської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 у справі №2а-4901/10/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк