Ухвала суду № 27767334, 28.11.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5929/12

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Орловського М.Л.

відповідача: Карповича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування акту та податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Рембудсервіс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування акту та податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2011 року , про що складено Акт перевірки № 8099/15-2/05449957 від 18.11.2011 року. На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення - рішення № 0008401600/3442 від 25 листопада 2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 319540,00 гривень. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати протиправним та скасувати акт перевірки та податкове повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року позов задоволено частково - визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0008401600/3442 від 25 листопада 2011 року. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року в частині задоволення позову, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, про що складено Акт перевірки № 8099/15-2/05449957 від 18.11.2011 року (а.с. 5-6). В ході перевірки відповідачем виявлено порушення товариством вимог п.184.7 ст.184 розділу V Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0008401600/3442 від 25 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 319540,00 гривень, з яких: 255632,00 грн. -сума грошового зобов'язання за основним платежем та 63908 грн. -за штрафними санкціями (а.с. 7).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Згідно п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач подав декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, в якій помилково зазначив первинну балансову вартість основних фондів, що складає 1278160 грн. Виявивши вказану помилку 16.02.2012 року, ТОВ "Рембудсервіс" подало уточнюючу декларацію з податку на прибуток, вказавши що балансова вартість основних фондів складає 238929 грн. (а.с. 8).

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги при вирішенні спору, що позивач відповідно до вимог ПК України при виявлені помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації зобов'язаний протягом 1095 днів надіслати уточнюючий розрахунок, що ним і було зроблено.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, відтак суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0008401600/3442 від 25 листопада 2011 року підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про стягнення на його користь судових витрат, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Оскільки суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, якщо він, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове (ч. 6 ст. 94 КАС України), колегія суддів роз'яснює, що позивач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення з метою вирішення питання про розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 грудня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.