Постанова № 27763885, 27.11.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року Справа № 5004/453/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання: Бугай Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "РАЙН" на рішення господарського суду Волинської області від 17.09.12 р. у справі № 5004/453/12 (суддя Дем'як В.М.)

за позовом військового прокурора Луцького гарнізону (м.Луцьк) в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу (м.Володимир-Волинський)

до приватного підприємства "РАЙН"(м.Луцьк)

про стягнення 470 322,81 грн. та розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити орендовані приміщення

за участю представників сторін:

Позивача - Невідомська О.Р., довіреність № 220/725/д від 16.11.11р.;

Прокурора - Гончар Б.С., посвідчення № 29 від 16.08.10р.;

Відповідача - Волянюк Ю.М., довіреність № 11/12 від 20.09.12р.;

- Шийко О.С., директор, пенсійне посвідчення № 2391509154 від 23.04.08;

З оголошенням перерви у судовому засіданні.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Луцького гарнізону, звернувся з позовом до суду в інтересах держави -Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський та просив стягнути з відповідача -приватного підприємства "Райн" 346026,46 грн. заборгованості, що утворилась в результаті неналежного виконання останнім договірних зобов'язань по договору оренди, з яких: 307040,96 грн. -заборгованості по орендній платі та 38985,50 грн. -по компенсації земельного податку, а також розірвати договір оренди № 8 від 01.12.2010 року та додатковий договір до нього № 10 від 01.01.2011 року, зобов'язати відповідача звільнити орендовані не житлові приміщення (згідно заяви про зменшення позовних вимог).

03.07.2012р. ухвалою господарського суду Волинської області позов прокурора було залишено без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, оскільки прокурором та позивачем не були подані матеріали, які вимагались судом та прокурор і позивач не прибули у судове засідання, а тому неможливо розглянути спір по суті.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. дана ухвала скасована та справа передана на розгляд до господарського суду Волинської області.

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.09.2012р. у справі №5004/453/12 (суддя Дем'як В.М.) позов військового прокурора Луцького гарнізону (м.Луцьк) в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу до приватного підприємства "РАЙН" про стягнення 470 322,81 грн. та розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити орендовані приміщення -задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Райн" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський 346 026,46 грн. заборгованості, в т.ч. 307040,96 грн. боргу по орендній платі та 38 985,50 грн. -по компенсації земельного податку.

Розірвано договір оренди нерухомого військового майна №8 від 01.12.2010р. та додаткову угоду до нього від 01.01.2011р., що укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Володимир-Волинський та приватним підприємством "Райн".

Зобов'язано приватне підприємство "Райн" звільнити орендовані приміщення, що розташовані в Луцькому гарнізоні за адресою: Волинська область, м.Луцьк, Військове містечко №54.

Стягнуто з приватного підприємства "Райн" в дохід Державного бюджету 7993,53 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено істотне порушення відповідачем - ПП "Райн" умов договору оренди № 8, що виразилось у завданні матеріальної шкоди та позбавленні позивача -КЕВ м.Володимир-Волинський отримати прибуток від здачі приміщення військового містечка в оренду. В процесі судового розгляду встановлений та підтверджений відповідними доказами факт про те, що орендар не сплатив орендної плати за період дії договору оренди з 01.12.2010р. та 01.04.2012р. (тобто більше ніж за три місяці) та не застрахував орендоване майно як це визначено умовами договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - приватне підприємство "РАЙН" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким військовому прокурору Луцького гарнізону в задоволенні позову відмовити, вважаючи позовні вимоги безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи (т.3, арк.справи 4-8). В апеляційній скарзі апелянт зокрема зазначає, що не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що згідно акту-прийому передачі від 01.03.2012 року, в процесі роботи необхідність оренди будівлі КПП №113 відпала, а отже і орендна плата за дане приміщення починаючи з березня 2011 року для відповідача не нараховується.

На акті, на який посилається суд першої інстанції, на місці підпису представника ПП «Райн»директора Шийка О.С. стоїть невідомий підпис, а даний документ не засвідчений мокрою печаткою підприємства, тобто не має жодної юридичної сили і не може слугувати доказом у справі.

Тому скаржник вважає, що факт передачі приміщення КПП №113 не може вважатись встановленим, так як не доведений і не відповідає фактичним обставинам справи. Така невідповідність є істотною при вирішенні даного питання, що є підставою для скасування даного рішення суду.

Вважає, що висновки суду про те, що орендна плата за дане приміщення починаючи з березня 2011 року для відповідача не нараховується, не відповідають обставинам справи, виходячи із наступних тверджень.

КЕВ м.Володимир-Волинский виставляє рахунки за повну площу користування усіма орендованими приміщеннями, зокрема за 80 мІ КПП №113.

Із оскаржуваного рішення вбачається, що судом встановлено, що заборгованість за договором оренди №8 станом на 01.04.2012 року становить 346026,46 грн.

При цьому в підтвердження даної суми вимоги, позивачем до позову був приєднаний розрахунок (акт взаємозвірки від 10.07.12 року), який оснований на виставлених для ПП «Райн»рахунках по сплаті орендних платежів та компенсації земельного податку на кожне орендоване приміщення окремо. Дані рахунки також додані позивачем до позову, як доказ суми вимоги і знаходяться в матеріалах справи. Вважає, що виходячи з цих доказів суд першої інстанції повинен був звернути увагу та зробити висновок про те. що в загальну суму вимоги 346026.46 грн. входить і сума виставлена за оренду приміщення №113 (КПП) включаючи компенсацію земельного податку. Для прикладу, згідно рахунку №67/2 від 12 березня 2012 року, оренда приміщення №113 за березень 2012 року склала 964,52 грн. включно з ПДВ, де у графі колонки «Назва», приміщення КПП №113 позначено як 54/113. з чого 54 - номер військового містечка, а 113 - номер приміщення.

Таким чином, вбачається істотна невідповідність висновків суду обставинам справи, які фактично спростовують вимоги позивача та дають підстави для відмови у позовних вимогах.

Також апелянт вважає, що не відповідають обставинам справи і висновки суду про те, що присутність на території військового містечка в/ч №159 зумовлена необхідністю охорони військового майна та за доводами прокурора і позивача остання не перешкоджає у будь-який спосіб користуватись орендованим майном.

Судом першої інстанції встановлено, що присутність в/ч А159 зумовлена необхідністю охорони військового майна, однак військове майно про яке йде мова, включає в себе і орендовані ПП «Райн»приміщення. Це значить, що мова йде і про охорону цих приміщень. Про це свідчить діючий до сьогодні акт приймання-передачі усього військового містечка №54 від 31.12.2007 року, на підставі якого діє в/ч А159.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана обставина не являється перешкодою для орендаря. Обставини справи, вказують на те, що для охорони в/м охоронці займають орендоване приміщення. КПП мають ключі до усіх інших приміщень, періодично обмежуючи доступ орендарів до них, певний час зберігали там металобрухт, а маючи відповідні права можуть в будь-який час робити аналогічні дії. Усе це і с ті обставини які не відповідають висновкам суду та говорять про явні перешкоди у користуванні відповідачем орендованим майном.

Також стверджує, що затоплення стосується лише приміщення №95 і підтвердження цього факту говорить лише про те, що дане орендоване приміщення як і інші потребувало і до сьогодні потребує капітального ремонту, без проведення якого не можливо отримати дозвіл пожежної служби, застрахувати дане майно та саме головне мати змогу використовувати орендоване майно у цілях згідно п.1.3 договору оренди. В підтвердження тих же обставин були надані і інші аналогічні обставини, докази чого знаходяться у матеріалах справи. Зокрема: висновки пожежної інспекції та страхової компанії, висновки оцінки орендованого майна ще до укладення договору оренди, де чітко вбачається стан приміщень і потреба у проведенні капітального ремонту. Крім того, з ініціативи позивача до справи доданий акт технічного стану будівель і споруд військового містечка №54, складений та підписаний представниками КЕВ 5 вересня 2011 року. Із його змісту вбачається підтвердження комісії КЕВ про те. що дані орендовані приміщення знаходяться в не задовільному стані і потребують капітального ремонту.

В підтвердження того, що дані обставини не залежали від орендаря, суду першої інстанції було надано докази неодноразових звернень до орендодавця з проханням надати дозвіл на проведення капітального ремонту та реконструкції як це сказано в договорі та затверджено у п.7 Наказу Фонду державного майна України від 03.10.2006 р. №7, за яким згода на здійснення поліпшення надається у формі листа орендодавця орендарю, у якому міститься погодження на поліпшення орендованого майна.

Обставини справи вказують на те, що відповідачу відповіді з результатом даного запиту позивач не надав. В результаті, відсутність дозволу на проведення необхідного капітального ремонту у зв'язку з наявністю у майні недоліків які виключали його використання за призначенням - і стало однією з основних підстав звільнення від плати за оренду даних приміщень в період дії даних обставин.

Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (гол. суддя - Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М.) у справі №5004/453/12 від 15.10.2012р. апеляційну скаргу ПП «Райн»прийнято до провадження, справу призначено до слухання (т.3, арк.справи 2).

Відповідно до розпорядження "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" № 168 від 31 жовтня 2012 року у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді-доповідача Гудак А.В., призначено суддю-доповідача по даній справі Саврія В.А. (т.3, арк.справи 17)

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (гол.суддя -Саврій В.А., суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М.) від 01.11.2012р. апеляційну скаргу прийнято до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги почато заново та відкладено розгляд на "22" листопада 2012 р. о 10:00 год.(т.3, арк.справи 26)

В судове засідання апеляційної інстанції представник ПП «Райн»подав письмове клопотання про проведення відео фіксації судового засідання (вх.№14190/12, Д-2; т.3, арк.справи 21).

В обгрунтування клопотання посилається зокрема на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Крім того, у п.6 Постанови спільного розширеного засідання Президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України та колегії Державної судової адміністрації України від18.02.2005 року №2 "Про стан здійснення судочинства у 2004 році і завдання на 2005 рік" було дано завдання головам апеляційних та місцевих судів "забезпечити висвітлення в засобах масової інформації ролі та значення судів, завдань, які стоять перед ними, й існуючих у них проблем; із метою збереження прозорості судочинства надавати засобам масової інформації можливість своєчасно інформувати громадськість про діяльність судів і відповідно до норм чинного законодавства висвітлювати судові процеси та транслювати судові засідання" .

Висвітлення ходу судового розгляду цієї справи буде мати велике значення для подолання такого негативного суспільного явища, як корупція та бездіяльність військовослужбовців та працівників прокуратури по догляду за законністю у військовій сфері. В свою чергу це допоможе не тільки розповісти громадськості про дані факти, але й допоможе попередити вчинення подібних діянь в майбутньому тощо.

Крім того, демонстрація репортажу із зали судового засідання допоможе укріпити авторитет судової влади та продемонструвати суспільству її неупередженість та незалежність.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 129 Конституції України гласність та повне фіксування судового процесу технічними засобами належить до основних засад здійснення судочинства в Україні.

Положеннями частини 2 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом.

Положеннями статті 4-4 Господарського процесуального кодексу України передбачено відкритий судовий розгляд в господарських судах, за винятком, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони або одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодеком.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Пріма-Сервіс" ЛТД щодо офіційного тлумачення положення пункту 7 частини третьої статті 129 Конституції України та за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини шостої статті 12, частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України частини 2 статті 197 Цивільного процесуального кодексу України, а також частини восьмої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України (справа про фіксування судового процесу технічними засобами) від 8 грудня 2011 року № 16-рп/2011 зазначив, що до основних засад судочинства належить, зокрема, повне фіксування судового процесу технічними засобами (пункт 7 частини третьої статті 129 Конституції України). Наведений конституційний припис покладає на суд обов'язок здійснювати повне фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки саме за умови такого фіксування судового процесу гарантується конституційне право кожного на судовий захист, а також забезпечуються законність та інші основні засади судочинства.

Конституційний суд у цьому рішенні також зауважив, що положення пункту 7 частини третьої статті 129 Конституції України передбачає фіксування технічними засобами судових засідань, у яких відбувається розгляд справи по суті та її вирішення судом першої інстанції, а також розгляд і вирішення справи судами апеляційної та касаційної інстанції.

Крім того, сторони мають право звернутися з клопотанням про здійснення звукозапису судових засідань. Враховуючи, що розгляд апеляційної скарги відбувається у відкритому судовому засіданні та зважаючи на можливість здійснення звукозапису судового засідання, колегія суддів вважає, що у такий спосіб забезпечується дотримання конституційних засад при здійсненні судочинства господарським апеляційним судом, а відтак, клопотання про проведення відеозйомки задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє клопотання ПП «Райн»про надання дозволу на проведення відеозйомки в залі судового засідання.

Прокурор Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Б.Гончар подав письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№14161/12, Д-1 від 01.11.2011р.), в якому заперечує проти доводів скаржника.

У відзиві зокрема зазначає, що твердження апелянта про не встановлення та не доведення факту передачі частини приміщення КПП № 54/113 вважає помилковим, оскільки у матеріалах справи наявний акт прийому - передачі частини даного приміщення від 01.03.2011р., який підписаний директором ПП «Райн».

Твердження апелянта, що судом зроблено висновок про те, що орендна плата за використання приміщення КПП №54/113 починаючи з березня не нараховувалась вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки у оскаржуваному рішенні господарського суду Волинської області зазначено, що підписання згаданого акту прийому - передачі потягло за собою зменшення орендної плати.

На твердження апелянта, що ПП «Райн»не могло використовувати орендовані приміщення оскільки військове містечко № 54, у тому числі і орендовані приміщення здані під охорону військової частини А4559 (а не А159, як зазначено апелянтом), та охорона не допускала представників підприємства до орендованих будівель, прокурор зазначає, що при підписанні додаткового договору оренди №10 від 01.01.2011р. жодних зауважень з боку ПП «Райн»щодо неможливості використовувати орендоване майно не надходило. Крім того, орендар скаржився на перешкоди щодо користування орендованим майном з боку представників військової частини А4559 до березня 2011 року.

Зважаючи на те, що питання стягнення з ПП «Райн»заборгованості за оренду приміщень та компенсацію земельного податку за період з грудня 2010 по березень 2011 року вирішено господарським судом Волинської області при розгляді справи №5004/884/11, та зобов'язано ПП «Райн»сплатити орендну плату, отже стягнення заборгованості за даний період не є предметом розгляду даної справи. Тому обставини, що на думку апелянта підтверджують його позицію та виникли до березня 2011 року а саме: наявність прав щодо орендованого майна військової частини А4559, підтоплення окремих приміщень досліджувались при розгляді справи №5004/884/11 та не потребують повторного дослідження при розгляді даної справи.

Прокурор також зазначає, що ПП «Райн»до даного часу не вжито жодних заходів щодо виконання рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2011 по справі №5004/1439/11, яке вступило в законну силу та зобов'язано відповідача сплатити 32761,94 грн. заборгованості за орендну плату та компенсацію земельного податку та рішення господарського суду Волинської області від 19.09.2011р. у справі № 5004/884/11 про стягнення 91534,41 грн., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р.

Прокурор вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Волинської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін.

Відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 19 листопада 2012 року у зв"язку з перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М., визначено колегію суддів у складі: гол.суддя - Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Олексюк Г.Є. (т.3, арк.справи 27).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.11.2012р. представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції, прокурор та представник позивача заперечили проти доводів скаржника, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01 грудня 2010 року квартирно-експлуатаційний відділ м.Володимир-Волинський в особі начальника підполковника Ліскова В.П. (орендодавець) уклав з приватним підприємством "Райн" в особі директора Лиса В.М. 9 (орендар) договір оренди нерухомого військового майна №8 (т.1, арк.справи 18-29), розташованого в Луцькому гарнізоні за адресою: Волинська область, м. Луцьк, військове містечко №54, буд. 12 (казарма), 95 (учбовий корпус), 62 (сховище для техніки), 111 (склад), 38 (вартове приміщення), 113 (КПП), 57/17 (навіс для техніки) з додатковим договором до нього №10 від 01 січня 2011 року.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, яке знаходиться на балансі КЕВ м.Володимир-Волинський.

Згідно п.п. 3.6, 5.3 договору, орендар зобов'язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Також орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме військове майно та прилеглу територію (п. 5.15 договору).

Розмір орендної плати, як передбачено п.3.1. договору, за базовий місяць (грудень 2009р.) встановлена на рівні 28 358,58 грн., при цьому орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Строк дії договору, згідно п.10.1 договору №8 та п.1 додаткового договору до нього, сторонами встановлений з 01.12.2010р. по 31.12.2012р.

Пунктом 5.8 сторони погодили, що орендар протягом місяця після укладення договору зобов'язаний застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку/актом оцінки на користь орендодавця; надати орендодавцю копію страхового полісу та платіжного доручення.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, КЕВ м.Володимир-Волинський виконав свої зобов'язання за договором та передав з 01.12.2010р. у строкове користування ПП "Райн" нерухоме військове майно, що розташоване за адресою - м.Луцьк, військове містечко №52, будинки №№12,17,38,62,95,111,113 на земельній ділянці площею 4642 кв.м.(акти прийому - передачі та довідка; т.1, арк.справи 30-35).

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі нерухомого військового майна будівлі №113 (КПП), в/м №54, м.Луцьк, вул.Стрілецька від 01.03.2011р., в якому сторони погодили, що в процесі роботи необхідність оренди будівлі №113 (КПП) відпала, що потягло за собою зменшення орендної плати (т.2, арк.справи 108).

Згідно п. 2.1 договору оренди від 01.12.2010р. сторонами було визначено, що приміщення, які орендуються, вважаються переданими орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, КЕВ м.Волидимир-Волинська двічі звертався із позовами до господарського суду Волинської області про примусове стягнення заборгованості: 1) рішенням господарського суду від 24.06.2011р. по справі № 5004/884/11 (т.2, арк.справи5-10), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. (т.2, арк.справи 16-22), стягнуто заборгованість за період з грудня 2010р. по березень 2011р. на загальну суму 91 534,41 грн. з них 76272,22 грн. - заборгованість по орендній платі, 15262,94 грн. - заборгованість по земельному податку; 2) рішенням господарського суду Волинської області від 19.09.2011р. по справі №5004/1439/11 (т.2, арк.справи 11-14) стягнуто заборгованість за травень 2011р. на загальну суму 32761,94 грн. з них 29 217,82 грн. - заборгованість по орендній платі, 3544,12 грн. - заборгованість по земельному податку.

Накази господарського суду на виконання даних рішень пред'явлені до примусового виконання ВДВС, однак в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості ПП "Райн" за даними наказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у сторін виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору найму.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 ГК України).

Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частинами 1 та 5 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що приватне підприємство "Райн" взяті на себе згідно договору оренди від 01.12.2010 р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по орендній платі та сплаті земельного податку (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, у зв'язку з чим, за період дії договору оренди з 01.12.2010р. по 01.04.2012р. заборгувало КЕВ м.Володимир-Волинський 412 531 грн. - орендних платежів та 57 791,81 грн. - по оплаті земельного податку. Матеріалами справи підтверджується, що за оренду майна відповідачем було сплачено 10 985,80 грн.

Заборгованість відповідача за договором оренди №8 станом на 01.04.2012р., як вірно встановлено господарським судом Волинської області, становить 346 026,46 грн., в т.ч. по орендній платі - 307040,96 грн. та 38 985,50 грн.

Доводи ПП «Райн», викладені у відзиві на позовну заяву, а також в апеляційній скарзі, про те, що у нього відсутні підстави для сплати орендних платежів ґрунтуються наступними твердженнями: 1) щодо орендованого майна наявні права та обов'язки іншої сторони, а саме військової частини А4559; 2) використання орендованого приміщення №113 (КПП) в цілях охорони в/м №54; 3) наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням; 4) не взято до уваги суду як доводи, що звільняють його від обов'язку здійснення оплати за договором №8 з додатковою угодою до нього.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, доводи відповідача про те, що він не використовує приміщення №113 (КПП), а тому у нього не має доступу до орендованого майна є безпідставними, оскільки 01.03.2011р. ПП "Райн" в особі директора Шийко О.С. підписав акт повернення даного приміщення орендодавцю з тих підстав, що в процесі роботи необхідність оренди даної будівлі відпала, а отже і орендна плата за дане приміщення починаючи з березня 2011р. для відповідача не нараховується. Стягнення орендної плати за дане приміщення не є предметом даного судового спору.

Разом з цим, скаржник стверджує, що не міг користуватися орендованими приміщеннями через затоплення останніх в період з грудня місяця 2010 р. по березень місяць 2011 р., проте в матеріалах справи наявний додатковий договір оренди №10 від 01.01.2011 р., підписаний сторонами, про продовження дії договору від 01.12.2010 р. до 31.12.2012 р. без будь-яких застережень та зауважень з боку відповідача. Окрім цього заборгованість зі сплати орендних платежів не є предметом даного спору.

Суд першої інстанції вірно встановив, що присутність на території військового містечка в/ч А4559 зумовлена необхідністю охорони військового майна та за доводами прокурора і позивача остання не перешкоджає у будь-який спосіб користуватись орендованим майном .

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Правову оцінку вищевказаним обставинам надано судом у рішенні господарського суду Волинської області №5004/884/11 від 24.06.2011р. (т.2, арк.справи 5-10) та постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. (т.2, арк.справи 16-22) про стягнення заборгованості за даним договором за період з грудня 2010р. по березень 2011р.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Волинської області про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 346 026,46 грн. в т.ч. 307040,96 грн. - по орендній платі, 38985,50 грн. - по земельному податку.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 10.6.1 договору оренди №8 сторони погодили, що договір може бути достроково розірваний на вимогу Орендодавця, якщо Орендар не вніс плату протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу та не застрахував орендоване майно згідно п. 5.8 Договору.

Відповідно по ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до законів, інших нормативно-правових актів та договору.

Як встановлено місцевим господарським судом матеріалами справи підтверджено істотне порушення відповідачем - ПП "Райн" умов договору оренди № 8, що виразилось у завданні матеріальної шкоди та позбавленні позивача -КЕВ м. Володимир-Волинський отримати прибуток від здачі приміщення військового містечка в оренду. В процесі судового розгляду встановлений та підтверджений відповідними доказами факт про те, що орендар не сплатив орендної плати за період дії договору оренди з 01.12.2010р. та 01.04.2012р. (тобто більше ніж за три місяці) та не застрахував орендоване майно як це визначено умовами договору.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Наведена та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів), також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова Верховного Суду України від 17.06.2008 N 8/32пд).

Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Отже, на підставі ст.785 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про розірвання договору оренди № 8 від 01.12.2010р. з додатковою угодою до нього від 01.01.2011р., що укладений між КЕВ м.Володимир-Волинський та Приватним підприємством "Райн" та зобов'язання останнього звільнити та повернути орендоване приміщення військового містечка для КЕВ - задоволено правомірно.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "РАЙН" на рішення господарського суду Волинської області від 17.09.12 р. у справі № 5004/453/12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Дужич С.П.