Постанова № 27763722, 27.11.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р.Справа № 5017/2360/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Разюк Г.П.,

суддів: Ліпчанської Н.В.,

Петрова М.С.,

(склад суду змінювався згідно розпоряджень голови Одеського апеляційного господарського суду № 916 від 19.11.2012р. та № 946 від 26.11.2012р.)

при секретарі судового засідання Соколовій Ю.М.

за участю представника від відповідача - Зуба О.Ю., довіреність № 24/01-03 від 03.01.12р.,

/позивач не використав законного права на участь його представника у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином ( див. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.10.12р./

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

на рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2012 року

по справі № 5017/2360/2012

за позовом скаржника

до Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ", м.Одеса

про стягнення 53 746 609, 70 грн..

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012р. дочірня компанія „Газ України" національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі по тексту - ДК „Газ України", позивач, скаржник) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (далі по тексту -ПАТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ", відповідач) 53746609,70 грн., з яких: 46945341,62 грн. - основний борг за поставлений в січні-травні 2011р. природний газ, 3532636,96 грн. - пеня за період з 07.02.12р. по 07.08.12р., 1324060,67 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції за лютий 2011р. -квітень 2012р., 1944570,45 грн. - 3% річних за період з 11.02.11 р. по 07.08.12 р..

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 264-265 ГК України мотивовані тим, що в порушення умов договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2366БО-23, укладеного 20.12.10р. між сторонами, відповідач не виконав зобов'язання та не сплатив коштів за природний газ, отриманий в період з січня по травень 2011 року включно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.10.12р. (суддя Невінгловська Ю.М.) позов ДК „Газ України" задоволено частково та стягнуто з ПАТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ" на користь ДК "ГАЗ УКРАЇНИ" НАК "Нафтогаз України" 46 935 341грн. 62 коп. боргу, 1 944 570 грн. 45 коп. 3% річних та 1 324 060 грн. 67 коп. інфляційних, в частині стягнення основного боргу у розмірі 10000,00 грн. провадження припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В решті позову, а саме у стягненні 3532636,96грн. пені відмовлено на підставі ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), позаяк в період нарахування пені діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДК „Газ України" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні пені та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю, в іншій частині рішення залишити без змін.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права; неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені, з огляду на наступне:

- суд не врахував положення ст. 1 Закону, яким визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію; оскільки зобов'язання боржника щодо основного боргу виникли після введення мораторію і термін їх виконання не міг настати до його введення, то ст. 12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має застосовуватись з урахуванням ст. 1 Закону, що підтверджується судовою практикою та п. 5.4 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.04р. № 04-5/1193.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, в судовому засіданні представник відповідача погодився з доводами апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для повного задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010р. між ДК „Газ України" (постачальник) та ПАТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2366БО-23, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору.

Відповідно до умов п. 1.2 договору, постачальник передає покупцю з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 38925,75 тис. куб.м.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із умовами п.п. 6.1.1 договору передбачено обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Відповідно до умов п. 7.3.1 договору, у разі порушення умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно до п.9.3 сторони встановили, що строк позовної давності за договором встановлюється тривалістю у 3 роки, а неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526,525 ЦК України).

Згідно даного договору ДК "Газ України" виконала свої зобов'язання, передавши відповідачу протягом січня - травня 2011р. включно, природний газ у обсязі 103964, 790 тис. куб.м. на загальну суму 55 815 341 грн. 62 коп., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу /а.с.27-31/. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ в сумі 8 870 000, 00 грн..

На момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу ПАТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ" перед ДК „Газ України" становила 46 945 341, грн. 62 коп., після порушення провадження в справі, 15.08.2012р., відповідачем проплачено борг на суму 10 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2518 від /а.с.41/. За таких обставин, судом вірно на підставі ст.526 ЦК України задоволено позов щодо основного боргу на суму 46935341,62грн. і припинено провадження за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України щодо 10000 грн. основного боргу.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Підставою для звільнення боржника від відшкодування таких втрат є лише погашення заборгованості, тобто виконання грошового зобов'язання належним чином. За таких обставин, нарахування передбачених ст.625 ЦК України відсотків від сум фактичної заборгованості, що мала місце в усьому спірному періоді, а не лише в його кінцевій даті, кредитором здійснено у відповідності до чинного законодавства і не суперечить вимогам ст.625 ЦК України.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача, розмір суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, та 3 % річних становить відповідно 1 324 060, 67 грн. та 1 944 570, 45 грн.. Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно у відповідності із вимогами ч.2 ст.625 ЦК України стягнув означені суми з відповідача.

Колегія погоджується з доводами скаржника стосовно помилкових висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення пені, та вважає, що відмовляючи в задоволенні цієї частини позову, суд не звернув уваги на те, що відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду від 19.03.2002 р. N 01-8/307 „Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судам у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з такого.

Мораторій поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. За змістом Закону мораторій поширюється і на зобов'язання, що виникли до порушення справи про банкрутство, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження в справі про банкрутство відповідача і відповідне введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відбулося ще 15.06.2001р. /справа №17-2-18/01-5010-а.с.43/, тобто задовго до виникнення спірних правовідносин сторін, отже дія мораторію на них не поширюється, а позивач є поточним кредитором і не відноситься до конкурсних кредиторів, яких стосується мораторій.

Оскільки відповідачем оплату поставленого газу не було здійснено вчасно позивачем за п.7.3.1 та п.9.3 договору підставно, у відповідності до ст. 216 ГК України та ст.549 ЦК України, нараховано пеню та, як вбачається з розрахунку, її розмір визначено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, отже оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені.

За викладених обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2012 р. скасуванню в частині відмови у стягненні пені.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги відшкодовуються за рахунок іншої сторони.

Керуючись ст.ст. 49, 81,99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2012 р. по справі №5017/2360/2012 скасувати в частині відмову у стягненні пені, позов в цій частині задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" на користь Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3532636, 96 грн. пені.

Решту рішення залишити без змін.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" на користь Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 32190 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 29.11.12р..

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя Н.В. Ліпчанська