Постанова № 27763494, 15.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа№ 5011-35/11156-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипка І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Самойленко - довіреність № 360 від 28.12.2011 року,

від відповідача: Пешков О.О. - довіреність № 264 від 16.10.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року

у справі № 5011-35/11156-2012 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА

Страхування",

до Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова",

про стягнення 3 441,27 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на свою користь з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 441,27 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „СК „Нова" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно розпорядження В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року для розгляду справи № 5011-35/11156-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ВАТ „СК „Нова" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Руденко М.А.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові документи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу ВАТ „СК „Нова" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2012 року проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ВАТ „СК „Нова" залишити без задоволення, рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.11.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ВАТ „СК „Нова" слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 22.04.2009 між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „АХА Україна", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА Страхування" (страховик) та Пронь Сергієм Віталійовичем (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування засобів наземного транспорту № ИБ2169501 (Договір страхування за яким було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки „Daewoo Lanos", д/н АІ 2494 ВА (застрахований автомобіль).

Одним із передбачених Договором страхових ризиків є збитки внаслідок ДТП. Строк дії Договору страхування з 23.04.2009 року по 22.04.2010 року.

06.02.2010 року по вул. Проектуєма в м. Боярка сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - за участю застрахованого автомобіля під керуванням власника т/з Пронь С.В. та автомобіля „Lexus", д/н АА 2790 СК, яким керувала Сисіна Ж.О., що підтверджується довідкою про ДТП ВДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області № 859371.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з Пронь С.В.

Того ж дня 06.02.2010 року страхувальник повідомив страховика про зазначене ДТП.

У своїх заявах від 08.02.2010 року страхувальник просив страхову компанію виплатити страхове відшкодування згідно із калькуляцією, виконаною спеціалістом страхової компанії через систему „Аваль-Експрес"/готівкою.

Згідно п. 19.2. Договору страхування, розмір завданих збитків визначається страховиком за участю страхувальника на підставі: документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому предмета страхування (дефектної відомості, авто товарознавчої експертизи, акту огляду транспортного засобу); документа, складеного компетентними органами про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого предмета страхування чи його частин; документа що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків.

На підставі Акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) та згідно із ремонтною калькуляцією№ 2077/10 від 23.02.2010 року, складеної із використанням системи AUDATEX, страховиком відповідно до умов п. 19.2. Договору страхування була визначена вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 4 166,03 грн.

Позивач, як страховик, виплатив страхувальнику, відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі розрахунку страхового відшкодування, страхового акту № 2077/10/05/11 від 13.03.2010, суму страхового відшкодування в розмірі 3 441,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 537 від 16.03.2010 року та відомістю виплат № 47 від 16.03.2010 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 3 441,27 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.02.2010 року у справі № 3-801/10, водія автомобіля „Lexus", д/н АА 2790 СК - Сисіну Ж.О. визнано винною у вчиненні ДТП 06.02.2010 року внаслідок порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.

Статтею 37 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „Lexus", д/н АА 2790 СК застрахована ВАТ „СК „Нова" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4836043 (далі - Поліс) зі строком дії з 23.03.2009 року до 22.03.2010 року.

Згідно п. 2 зазначеного Полісу страхування, ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого автомобіля „Daewoo Lanos", д/н АІ 2494 ВА збитки, у даному випадку є ВАТ „СК „Нова" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених Полісом.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - Пронь С.В. мав до ВАТ „СК „Нова", як особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач претензією про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) вих. №РГ/207710/1 від 21.09.2011 року, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду в розмірі 3 556,27 грн. У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив позивача про відсутність необхідних документів для розгляду претензії.

Листом за вих. №РГ/2077/10/1 від 01.11.2011 року позивачем були направлені відповідачеві додаткові документи з вимогою перерахувати вищевказану суму. Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на приписи статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача в порядку регресу матеріальну шкоду, яка була завдана власнику застрахованого автомобіля в результаті ДТП, що трапилась 06.02.2010 року в розмірі 3 441,27 грн.

Місцевим господарським судом вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 3 441,27 грн. визнано обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що при винесення оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано норми ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що призвело до прийняття невірного рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 названого Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідно до наведених норм, відповідач, як особа, яка на підставі Полісу відповідальна за заподіяний при ДТП збиток в порядку, передбаченому Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до ліміту своєї відповідальності зобов'язана відшкодувати потерпілому (або особі, до якої перейшло право вимоги в порядку регресу) наявну шкоду, оцінену у встановленому законом порядку.

Законом, який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, є Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з ч. 2 ст. 7 названого Закону проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до названого Закону розроблена Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092.

Дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ (п. 1.2 Методики).

Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3 Методики).

Отже, необхідною умовою для відшкодування матеріального збитку особою, відповідальної за заподіяний збиток на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є наявність оцінки завданої шкоди, проведеної у встановленому законом порядку.

Однак, позивачем до позовної заяви на підтвердження розміру позовних вимог додано лише Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію № 2077/10 від 23.02.2010 року, складену самим позивачем.

При цьому в матеріалах справи відсутній висновок автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля під час ДТП.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позивачем всупереч статей 33, 34 ГПК України до матеріалів справи не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що шкода, завдана автомобілю „Daewoo Lanos", д/н АІ 2494 ВА в результаті ДТП, була оцінена у встановленому законом порядку (у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів) з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а клопотань про призначення автотоварознавчої експертизи позивачем не заявлялося.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 441,27 грн., завданої в результаті ДТП, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак задоволенню не підлягають.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2012 року слід скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, судовий збір за її подання в розмірі 804,75 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-35/11156-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-35/11156-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова" (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 5011-35/11156-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.