Рішення № 27762533, 06.11.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 5/181

За позовом Приватного підприємства "Лубнипропансервіс", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Кононівська, 152

до Закритого акціонерного товариства "Полтавапропангаз", 38800, Полтавська область, с. Чутове, вул. Короленка, 4

про стягнення 155995,41 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Воронко В.В.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 06.11.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 155995,41 грн. заборгованості за договором № 05/01 про надання послуг автомобільним транспортом від 04.05.2009 року, в т.ч. 144542,86 грн. основного боргу, 9920,00 грн. пені та 1532,55 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, але надіслав на адресу суду клопотання № 11/309 від 05.11.2012 року (т. 3, а.с. 101) про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку в судове засідання.

У відповідності до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України за № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" учасник судового процесу, що заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки його представника в судове засідання, не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника та неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Жодних доказів на підтвердження наведених у клопотанні обставин, а також на підтвердження неможливості заміни представника відповідача іншим відповідачем до суду не надано.

Приймаючи до уваги вищевказане, подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи судом відхиляється.

У попередніх судових засіданнях та у наданих до суду відзиві на позовну заяву № 11/275 від 28.10.2010 року (т. 2, а.с. 8-13) і письмових поясненнях № 11/79 від 17.02.2011 року (т. 2, а.с. 70-73) представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірний договір не містить умов стосовно виконання зобов'язань позивача засобами та силами третіх осіб, а сам договір внаслідок відсутності в ньому певних істотних умов є неукладеним. Також відповідач зазначає, що транспортні послуги з боку позивача йому взагалі не надавались, про що свідчать відсутність в матеріалах справи відповідних товарно-транспортних накладних і те, що подібні операції в бухгалтерському обліку відповідача не відображені. Крім того, відповідач вказує, що юридичні особи, з якими позивачем були укладені договори про надання автотранспортних послуг, не мали права займатися таким видом господарської діяльності як надання послуг із перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом з огляду на відсутність у них необхідних для здійснення такої діяльності ліцензій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

04.05.2009 року між Приватним підприємством "Лубнипропансервіс" (позивач, виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Полтавапропангаз" (позивач, замовник), яке в подальшому згідно повідомлення № 11/276 від 28.10.2010 року і копії протоколу загальних зборів акціонерів № 1 від 11.10.2010 року (т. 2, а.с. 14 , 33-36) було перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Полтавапропангаз", був укладений договір про надання послуг автомобільним транспортом за № 05/01 (т. 1, а.с. 13), у відповідності до якого виконавець зобов'язався надати замовникові послуги спеціальним автомобільним транспортом для перевезення зрідженого газу, а замовник - оплатити надані послуги у передбачених договором порядку та розмірі (п. п. 1.1., 5.1., 6.1. договору).

У відповідності до положень п. 11.6. договору про надання послуг автомобільним транспортом № 05/01 від 04.05.2009 року (далі - договір) даний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2009 року.

За змістом п. 1.2. договору автотранспортні послуги надаються виконавцем замовникові згідно плану надання послуг, що погоджується сторонами відповідно до заявок замовника.

Приписами п. п. 2.1., 5.1. договору встановлено, що вартість наданих послуг визначається за домовленістю сторін, а загальна сума договору та розмір оплати - на підставі виставлених рахунків.

Як зазначається у позовній заяві, в зв'язку з відсутністю ліцензії на здійснення перевезення зрідженого газу спеціальним автомобільним транспортом позивачем з метою належного виконання своїх зобов'язань за спірним договором були укладені відповідні договори (т. 1, а.с. 11, 14, 16, 18) з іншими юридичними особами, які мають необхідні дозвільні документи для здійснення такого виду діяльності. Так, позивачем були укладені договори про надання послуг автомобільним транспортом із Товариством з обмеженою відповідальністю "Вініл-БТС" (договір № 01/04 від 01.03.2009 року), із Товариством з обмеженою відповідальністю "Ман-Град" (договір № 06/09 від 01.06.2009 року) та з Приватним підприємством "Агро-Союз-2009" (договори № а-153 та № а-154 від 01.10.2009 року).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем за допомогою третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл-БТС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман-Град", Приватного підприємства "Агро-Союз-2009" на підставі поданих відповідачем заявок (т. 1, а.с. 21-60) у період з травня 2009 року по січень 2010 року були надані відповідачеві послуги з перевезення зрідженого газу автомобільним транспортом на загальну суму 174170,00 грн., про що свідчать наявні у справі копії відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних сторонами (т. 1, а.с. 102-137), а також рахунків-фактур (т. 1, а.с. 61-96).

Згідно п. 6.1. договору оплата за вказані в п. 1.1. цього договору послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставлених рахунків.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем на його адресу було направлено претензію за № 34 від 22.03.2010 року (т. 1, а.с. 19) із вимогою про погашення заборгованості в розмірі 144542,86 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 28.03.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 20), але залишена без реагування.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані відповідно до договору автотранспортні послуги в розмірі 144542,86 грн., а також нараховані на нього за період з 28.03.2010 року по 03.08.2010 року пеню в сумі 9920,00 грн. та 3% річних в сумі 1532,55 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори, інші правочини та угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Як вбачається з аналізу договору про надання послуг автомобільним транспортом № 05/01 від 04.05.2009 року, зокрема розділу 4 договору, а також договорів про надання послуг автомобільним транспортом № 01/04 від 01.03.2009 року, № 06/09 від 01.06.2009 року, № а-153 від 01.10.2009 року та № а-154 від 01.10.2009 року, цей договір містить ознаки договору транспортного експедирування, оскільки передбачає обов'язки виконавця у відповідності до заявки замовника визначити кількість необхідних автомобілів, забезпечити подання автомобілів у місця і терміни, визначені замовником, їх утримання в належному стані та безпечну експлуатацію. Відтак, передбачені розділом 4 договору обов'язки виконавця здебільшого стосуються організації перевезення вантажу.

Згідно ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Таким чином, під час виконання взятих на себе зобов'язань за договором позивач був вправі залучати до перевезення вантажів інших осіб, в т.ч. шляхом укладення відповідних договорів, чим спростовуються доводи відповідача про неправомірність залучення таких осіб до перевезення.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наявними у справі доказами, зокрема спірним договором про надання послуг автомобільним транспортом № 05/01 від 04.05.2009 року, підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), виставленими позивачем відповідачеві рахунками-фактурами, а також висновком судово-економічної експертизи № 10521 від 14.01.2011 року (т. 2, а.с. 58-64) підтверджується факт існування між сторонами правовідносин щодо надання автотранспортних послуг, обсяги наданих послуг, їх вартість та розмір заборгованості відповідача за надані автотранспортні послуги.

Так само наявними у справі доказами підтверджується факт направлення позивачем на адресу відповідача претензії про погашення заборгованості в розмірі 144542,86 грн., факт отримання даної претензії відповідачем та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

Слід зазначити, що факти підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлення позивачем рахунків-фактур в цілому відповідачем під час розгляду даної справи не заперечуються. Водночас, відповідач вказує на те, що зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять посилань на спірний договір, а тому не можуть свідчити про надання послуг саме за цим договором. Разом із тим, вказані заперечення спростовується наявними у справі доказами, зокрема самими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять посилання на відповідні рахунки-фактури, що були виставлені позивачем на виконання умов договору про надання послуг автомобільним транспортом № 05/01 від 04.05.2009 року, а також висновком судово-економічної експертизи № 10521 від 14.01.2011 року, яким підтверджено факт надання автотранспортних послуг за договором, в т.ч. на заявлену суму. Крім того, наведені відповідачем доводи у цій частині жодним чином не спростовують самого факту надання автотранспортних послуг на суму 144542,86 грн.

Не можуть також бути визнані судом обгрунтованими доводи відповідача стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки за змістом Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (№ 996-XIV від 16.07.1999 року) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, товарно-транспортна накладна - не єдиний первинний документ, який фіксує та підтверджує господарські операції, а отже, такими первинними документами можуть бути, зокрема акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що також фіксують та підтверджують проведення певних господарських операцій.

Доводи відповідача щодо відсутності даних про проведені між сторонами у зв'язку із наданням автотранспортних послуг згідно договору господарські операції в його бухгалтерському обліку судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) у відповідності до законодавства та установчих документів, які й несуть за це відповідальність. Не зважаючи на відсутність товарно-транспортних накладних, між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які також є первинними документами в розумінні вказаних нормативних актів та цілком могли бути використані відповідачем у бухгалтерському обліку. В даному випадку ці доводи відповідача також не спростовують факту надання автотранспортних послуг позивачем.

Судом також не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно неукладеності договору внаслідок відсутності в ньому певних істотних умов, оскільки згідно постанови Верховного Суду України № 7/221-09 від 25.06.2011 року та інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1642/2011 від 24.11.2011 року "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Доводи відповідача стосовно відсутності у юридичних осіб, з якими позивачем були укладені договори про надання автотранспортних послуг (Товариство з обмеженою відповідальністю "Вініл-БТС", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ман-Град", Приватне підприємство "Агро-Союз-2009") дозвільних документів (ліцензій), необхідних для здійснення діяльності у сфері перевезення небезпечних вантажів, а також щодо встановлених актом виїзної позапланової перевірки Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції № 1725/23-33875596 від 20.07.2011 року (т. 3, а.с. 31-100) обставин судом відхиляються як такі, що не стосуються даного спору, предметом якого є стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 144542,86 грн. за автотранспортні послуги, надані позивачем за відповідним договором № 05/01 від 04.05.2009 року. Крім того, зазначені доводи знову ж таки не спростовують факту надання позивачем автотранспортних послуг на вказану суму, а договори про надання автотранспортних послуг, що були укладені з вказаними особами є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавалися.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 144542,86 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно приписів п. 7.2. спірного договору за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник зобов'язаний додатково виплатити за кожний день прострочення 0,5% від вартості неоплачених наданих послуг. Таким чином, за своєю правовою природою встановлена п. 7.2. договору штрафна санкція є пенею в розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Враховуючи, що договором строк виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг чітко не визначено, а претензія була фактично пред'явлена відповідачеві 28.03.2010 року суд з урахуванням положень ст. ст. 253, 254, 530 ЦК України за допомогою ІАЦ "Ліга" здійснив власний перерахунок пені та 3% річних за період з 06.04.2010 року по 03.08.2010 року, відповідно до якого стягненню підлягають 9189,36 грн. пені та 1425,63 грн. 3% річних.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз" (38800, Полтавська область, с. Чутове, вул. Короленка, 4, р/р 26008324544067 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 31310365) на користь Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Кононівська, 152, р/р 26007060073075 в КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 33875596) - 144542,86 грн. основного боргу, 9189,36 грн. пені, 1425,63 грн. 3% річних, 1641,14 грн. витрат по сплаті державного мита, 234,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Кононівська, 152, р/р 26007060073075 в КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 33875596) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавапропангаз" (38800, Полтавська область, с. Чутове, вул. Короленка, 4, р/р 26008324544067 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 31310365) - 23,09 грн. витрат на судову експертизу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 12.11.2012 року.

Суддя Гетя Н.Г.