Рішення № 27762479, 20.09.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2012 Справа № 18/1698/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз", 36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а

до Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М.І.Вавілова НААН, 36014, м. Полтава, вул. Шведська, 86

про стягнення 33 405,87 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники

від позивача: Грицюк А.С., довіреність № 52 від 20.02.2012 р.;

від відповідача: Гангур В.В. (в.о. директора), наказ № 408-к від 05.12.2011 р., паспорт серії КН № 364903 виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 11.03.1997 р..

20.09.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава про стягнення з Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М.І.Вавілова НААН, м. Полтава 33 405,87 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2012 р. договору № 202 на постачання природного газу за регульованими тарифом (для бюджетних користувачів), з яких : 31 530,32 грн. основний борг, 1 572,93 грн. пеня за період з 05.04.2012 р. по 05.08.2012 р. та 302,62 грн. три проценти річних за період з 05.04.2012 р. по 05.08.2012 р..

Позивач наполягає на позовних вимогах за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач позов визнає, про що зазначив у відзиві на позовну заяву № б/н від 20.09.2012 р. (вх. № 12426д від 20.09.2012 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

01.01.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (постачальник) та Полтавським інститутом агропромислового виробництва ім. М.І.Вавілова НААН (споживач) було укладено Договір № 202 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі-Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити споживачу товар (природний газ), а споживач зобов'язувався прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- ціна за 1000 куб.м. газу з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 4 550,808 грн. (п. 4.2 Договору);

- оплата вартості послуг з постачання газу проводиться споживачем виключно грошовими коштами, на поточний рахунок постачальника, шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа наступного за місяцем поставки газу (п. 4.6 Договору);

- звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дати пред'явлення вимоги однієї зі сторін (п. 4.9 Договору);

- у разі порушення споживачем строків оплати, зі споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 6.2.2 Договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 р. (п. 10.1 Договору).

10.01.2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного Договору, згідно якої п. 4.2 Договору і викладено в наступній редакції : "ціна за 1000 куб.м. газу з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 4 706,016 грн.".

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару споживачу та факт отримання останнім товару (природного газу) у березні 2012 року в обсязі 1106 куб.м. та у квітні 2012 року в обсязі 5 594 куб.м. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання - передачі природного газу, а саме : № 202/3 від 01.04.2012 р. та № 202/4 від 01.05.2012 р.. Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату за отриманий ним товар і на момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складає 31 530,32 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 33 405,87 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2012 р. договору № 202 на постачання природного газу за регульованими тарифом (для бюджетних користувачів), з яких : 31 530,32 грн. основний борг, 1 572,93 грн. пеня за період з 05.04.2012 р. по 05.08.2012 р. та 302,62 грн. три проценти річних за період з 05.04.2012 р. по 05.08.2012 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 31 530,32 грн.. Дана обставина відповідачем визнається.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 31 530,32 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2.2 Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, зі споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 572,93 грн. пеня за період з 05.04.2012 р. по 05.08.2012 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з 302,62 грн. трьох процентів річних за період з 05.04.2012 р. по 05.08.2012 р., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 31 530,32 грн. основного боргу, 1 572,93 грн. пені та 302,62 грн. трьох процентів річних, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 78, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М.І.Вавілова НААН (36014, м. Полтава, вул. Шведська, 86), р/р 35227012000382 в ГУДКУ у Полтавській області м. Полтава, ідентифікаційний код юридичної особи 00729534 на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а), код ЄДРПОУ 03351912, п/р 2600530103545 в філії -Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467 -31 530,32 грн. основного боргу, 1 572,93 грн. пені та 302,62 грн. трьох процентів річних та 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Повне рішення складене 24.09.2012 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною