Рішення № 27762351, 22.11.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р. Справа № 5010/1235/2012-27/62

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Копко Україна" (просп.

Московський, буд. № 9 корпус № 3, Оболонський район, м. Київ, 04073), яке

представляє представник за довіреністю Яшенкова Юлія Вадимівна (Адреса

для листування: Музейний пров. 4, м. Київ, 01001)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306)

про стягнення заборгованості в сумі 526 113, 77 гривень за договором про продаж № 005/2010/А201001759 від 11.05.2010 року

За участю представників сторін:

Від позивача: Яшенкова Ю.В. - представник (паспорт серія МЕ № 672866 виданий 31.05.2005 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві, довіреність від 03.09.2012 року).

Від відповідача: Марчак М.П. - заступник начальника юридичного відділу (паспорт серія СС № 834354 виданий 01.11.1999 року Калуським МВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність № 53-ЮР-278 від 29.12.2007 року).

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлас Копко Україна" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (надалі відповідач) заборгованості в сумі 1 152 791, 32 гривень за договором про продаж № 005/2010/А201001759 від 11.05.2010 року.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором про продаж № 005/2010/А201001759 від 11.05.2010 року, який за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2012 року порушено провадження у справі № 5010/1235/2012-27/62, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 11.10.2012 року.

В судовому засіданні від 11.10.2012 року, 25.10.2012 року оголошувалась перерва до 25.10.2012 року та 08.11.2012 року відповідно.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2012 року відмовлено у задоволенні заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету та підстав позову та відкладено розгляд справи на 22.11.2012 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та доповненнях до позовної заяви. Так, в судових засіданнях представник позивача подав суду ряд клопотань про долучення до матеріалів справи письмових пояснень до позовної заяви, які по своїй суті та правовій природі були заявами про зменшення розміру позовних вимог, а саме Вх. № 6670/2012 - свх. від 11.10.2012 року, згідно якого просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 186 182, 95 гривень, з яких 381 549, 75 гривень - сума основного боргу, 49 898, 08 гривень - збитки та 754 735, 12 гривень - штрафні санкції; Вх. № 6798/2012 - свх. від 18.10.2012 року про стягнення 704 315, 12 гривень заборгованості, з яких 381 549, 75 гривень - сума основного боргу, 50 222, 13 гривень - збитки та 272 543, 24 гривень - штрафні санкції; Вх. № 7008/2012 - свх. від 25.10.2012 року про стягнення заборгованості в розмірі 526 113, 77 гривень, з яких 381 549, 75 гривень - сума основного боргу, 50 222, 13 гривень - збитки та 94 341, 89 гривень - штрафні санкції.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, клопотання позивача прийняті судом до розгляду, а спір розглядається з урахуванням зменшених позовних вимог.

При цьому, суд бере до уваги пункт 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, пункт 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 року № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Відповідач в судових засіданнях щодо позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (Вх. № 6644/2012 - свх. від 11.10.2012 року) та доповненнях до відзиву (Вх. № 7000/2012 - свх. від 25.10.2012 року та Вх. № 7371/2012 - свх. від 08.11.2012 року). Свої заперечення стосовно основної заборгованості відповідач мотивує тим, що позивач поставив відповідачу товар з порушенням умов договору. Пунктом 2.4. договору передбачено, що якщо з дати підписання договору і до моменту письмового повідомлення про готовність товару до відгрузки, офіційний курс євро до гривні, встановлений НБУ, зміниться по відношенню до гривні більше ніж на 0, 5 %, сторони прийшли до згоди змінити вартість товару, шляхом множення на коефіцієнт, який дорівнює офіційному курсу гривні до Євро встановленому НБУ на день готовності товару до відгрузки позивачу, поділеному на 10, 1024. На кінцеву дату поставки товару (до 27 грудня 2010 року) повідомлення позивача про готовність відгрузити товар та про зміну курсу гривні відносно Євро більше ніж на 0, 5 % на адресу відповідача не надходило. Таким чином, умови п. 4.3. договору не наступили. Це свідчить, що в силу приписів ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не наступило, оскільки зобов'язання не могло бути виконане внаслідок прострочення кредитора (позивача). Відповідно, за відсутності належного виконання зі сторони позивача умов договору, відповідач був позбавлений можливості належного виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 2.4. договору, що свідчить про відсутність вини відповідача. Також у відзиві відповідач зазначає, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною умовою є наявність складу господарського правопорушення, а саме протиправної поведінки, вини, наявності збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками. Проте в діях відповідача не міститься складу такої цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Атлас Копко Україна" (надалі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (надалі покупець) укладено договір про продаж № 005/2010/А201001759 від 11.05.2010 року, згідно п. 1.1. якого покупець купляє, а продавець продає повітряні гвинтові дожимаючі компресори ZT110 модифікації ZG1S/98-E EL кількістю 2 штуки, а також компресор LT 20-30 з охолоджувачем Т2 та осушувачем HDK 80-25, надалі товар, який включає в себе обладнання, вказане в додатку № 1 до даного договору, у відповідності з умовами встановленими даним договором. Додатки до договору є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п. 2.2. договору, у зв'язку із тим, що виробником товару являється іноземна компанія, ціна на товар та загальна вартість товару, який поставляється по даному договору, встановлюється у національній валюті України - гривні по курсу гривні до Євро, який встановлений Національним банком України на дату підписання даного договору (курс на 11.05.2010 року становить 10, 1024 гривень за 1 Євро).

Згідно п. 2.3. договору, загальна вартість товару, що поставляється становить 4 859 666, 40 гривень, включаючи ПДВ 20 %, що складає 809 944, 40 гривень, що по курсу НБУ на день підписання даного договору становить 481 040, 78 Євро.

У пункті 2.4. договору сторони погодили, що якщо з дати підписання даного договору і до моменту письмового повідомлення (по факсу, електронній пошті) про готовність товару до відвантаження, офіційний курс Євро до гривні, встановлений НБУ зміниться по відношенню до гривні більше чим на 0, 5 %, сторони дійшли згоди змінити вартість товару, встановленому в п. 2.3., шляхом множення на коефіцієнт, який дорівнює офіційному курсу гривні до євро, встановленому НБУ на день готовності товару до відвантаження покупцю, і поділеному на 10, 1024.

Згідно п. 3.1. договору продавець повинен поставити товар на протязі 24 тижнів, при своєчасному виконанні умов здійснення оплат, у відповідності до пунктів 4.2., 4.3. договору.

Датою поставки вважається дата прибуття товару у місто Калуш, Україна, яка підтверджується довіреністю і відміткою про прийняття в транспортній накладній (п. 3.2. договору).

У відповідності до п. 4.1., 4.2. договору покупець зобов'язується оплатити товар, зазначений в додатку № 1 наступним чином: 100 % загальної вартості оплачується покупцем шляхом виставляння безвідкличного, документарного акредитива в користь продавця. Текст акредитиву попередньо узгоджується сторонами.

У випадку зміни вартості товару, згідно до п. 2.4., покупець зобов'язується змінити суму акредитиву, у відповідності до нової ціни, в строк не більше 7 днів з моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження (п. 4.3. договору).

У договорі сторони погодили відповідальність за неналежне виконання умов договору, так згідно п. 9.5. договору, за затримку зміни вартості акредитиву, у відповідності до п. 4.3., покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0, 2 % від вартості товару за кожний тиждень затримки, починаючи відлік після першого тижня після закінчення строків зміни акредитиву.

На виконання умов договору, відповідачем було встановлено безвідкличний документарний акредитив 20.08.2010 року, у зв'язку із чим поставка мала бути здійснена у строк до 31.12.2010 року. Однак, позивачем по справі було допущено прострочення даної поставки товару - поставки були здійснені 31.01.2011 року, 21.02.2011 року та 11.05.2011 року.

На виконання умов договору, відповідач прийняв поставлений товар, незважаючи на прострочення поставки та зміну курсу Євро до гривні понад 0, 5 %, встановленого НБУ на дату відповідних часткових поставок. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи, а саме видаткова накладна № 0000374172 від 31.01.2011 року на суму 5 131 256, 82 гривень, видаткова накладна № 0000211387 від 21.02.2011 року на суму 10 779, 96 гривень та видаткова накладна № 0000211446 від 11.05.2011 року на суму 99 179, 27 гривень (а. с. 17 - 19).

Однак, всупереч вимогам п. 4.3. договору зобов'язання щодо зміни суми акредитиву відповідачем виконано не було, у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати товару на суму основного боргу в розмірі 381 549, 75 гривень.

За прострочення виконання грошового зобов'язання, у відповідності до п. 9.5 договору, відповідачу нараховані штрафні санкції в розмірі 94 341, 89 гривень за період з 20.09.2011 року по 25.11.2011 року.

За неправомірне користування чужими коштами позивач просить суд покласти на відповідача відшкодування збитків в сумі 50 222, 13 гривень, у зв'язку із тим, що в діях відповідача по неналежному виконанню грошового зобов'язання вбачається наявність сукупності умов за яких, може наставати така відповідальність, а саме: протиправність дій відповідача, вина відповідача, наявність шкоди, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і виникненням збитків.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір про продаж № NO 005/2010/А201001759 від 11.05.2011 року укладений між сторонами, є договором купівлі - продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як видно з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Атлас Копко Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" укладено договір про продаж № 005/2010/А201001759 від 11.05.2010 року, згідно п. 1.1. якого покупець купляє, а продавець продає повітряні гвинтові дожимаючі компресори ZT110 модифікації ZG1S/98-E EL кількістю 2 штуки, а також компресор LT 20-30 з охолоджувачем Т2 та осушувачем HDK 80-25, надалі товар, який включає в себе обладнання, вказане в додатку № 1 до даного договору, у відповідності з умовами встановленими даним договором.

У відповідності до п. 2.2. договору, у зв'язку із тим, що виробником товару являється іноземна компанія, ціна на товар та загальна вартість товару, який поставляється по даному договору, встановлюється у національній валюті України - гривні по курсу гривні до Євро, який встановлений Національним банком України на дату підписання даного договору.

Згідно п. 2.3. договору, загальна вартість товару, що поставляється становить 4 859 666, 40 гривень, включаючи ПДВ 20 %, що складає 809 944, 40 гривень, що по курсу НБУ на день підписання даного договору становить 481 040, 78 Євро.

Матеріалами справи підтверджується відкриття відповідачем з 09.07.2010 року безвідкличного акредитиву № UA1UKIM101900002 з повідомленням відповідача про його відкриття 12.07.2010 року. 20.08.2010 року повідомлення про внесення змін до документарного акредитиву від 20.08.2010 року, внесено зміни до відкритого документарного акредитиву (а. с. 83).

У відповідності до п. 3.1. договору продавець повинен поставити товар на протязі 24 тижнів, при своєчасному виконанні умов оплати, у відповідності до п. 4.2., 4.3. договору.

Однак, як видно з накладних, які містяться у матеріалах справи, поставка товару була здійснена з порушенням встановлених строків. А саме, 31.01.2011 року на суму 5 131 256, 82 гривень згідно видаткової накладної № 0000374172, 21.02.2011 року на суму 10 779, 96 гривень згідно видаткової накладної № 0000211387 та 11.05.2011 року на суму 99 179, 27 гривень згідно видаткової накладної № 0000211446.

Даний факт також підтверджується рішенням господарського суду міста Києва по справі № 5011-9/214-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Копко Україна" про стягнення 467 569, 36 гривень за неналежне виконання умов договору продажу № NO 005/2010/A201001759 від 11.05.2010 року, в частині строків поставки товару по договору, яким позов задоволено частково, та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Копко Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" - 242 983, 32 гривень штрафу за несвоєчасне поставлення товару.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, визначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законам надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Проте, незважаючи на прострочення поставки товару та зміну курсу Євро до гривні понад 0, 5 %, встановленого НБУ на дату відповідних часткових поставок, відповідач прийняв поставлений товар на загальну суму 5 241 216, 05 гривень, що належним чином підтверджується видатковими накладними за підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" та відтиском круглої печатки товариства.

У договорі сторони погодили, що у випадку зміни вартості товару, у відповідності до п. 2.4., покупець зобов'язується змінити суму акредитиву, у відповідності до нової ціни, в строк не більше 7 днів з моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження (п. 4.3. договору).

За таких обставин, при укладенні договору, сторони передбачили умови щодо ціни товару до курсу Євро на момент поставки товару. Отже, відповідач міг передбачити, що ціна товару може збільшитись на момент поставки товару та погодив таку умову.

При цьому суд звертає увагу на таку обставину, що відповідач по справі у той момент, коли товар не було передано у строк, згідно норм ст. 665 Цивільного кодексу України, мав право відмовитись від договору купівлі - продажу та не приймати товар, а також мав право вимагати повернення суми передоплати. Однак, відповідач, усвідомлюючи, що позивачем не буде поставлено товар у строк, не скористався правом на відмову від поставки товару позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 381 549, 75 гривень основної заборгованості є обґрунтованою, оскільки відповідачем, всупереч вимогам п. 4.3. договору зобов'язання щодо зміни суми акредитиву виконано не було, у зв'язку із чим виникла заборгованість з оплати товару на суму основного боргу в розмірі 381 549, 75 гривень.

Щодо вимоги позивача, про сплату штрафу за затримку зміни вартості акредитиву, в сумі 94 341, 89 гривень, то суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що за затримку зміни вартості акредитиву, у відповідності до п. 4.3., покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0, 2 % від вартості товару за кожний тиждень затримки, починаючи відлік після першого тижня, після закінчення строків зміни акредитиву.

Тобто, відлік тижнів прострочення починається на наступний день після спливу двох тижнів з дати останнього відвантаження товарів, а саме з 26.05.2011 року.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимога про стягнення штрафних санкцій за договором заявлена в межах строку позовної давності та поширюється на штрафні санкції, нараховані в період з 20.09.2011 року по 25.11.2011 року (тобто 9 тижнів).

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно - господарських санкцій.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно - господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язань, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно - господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види оперативно - господарських санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції, (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно - господарських санкцій, встановлених у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно - господарські санкції.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

За частиною 2 статті 237 цього Кодексу порядок застосування сторонами конкретних оперативно - господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно - господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язання учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

За таких обставин, нараховані штрафні санкції в розмірі 94 341, 89 гривень є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 50 222, 13 гривень завданих збитків, то суд приходить до висновку про її необґрунтованість, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд звертає увагу позивача на ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, за загальними принципами цивільного та господарського права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Позивачем не наведено суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем було завдано збитків саме в заявленій сумі та не підтверджено наявність вини відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача, у відповідності до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 546, 611, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 224, 225, 226, 231, 232, 235, 236, 237, Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Копко Україна" (просп. Московський, буд. № 9 корпус № 3, Оболонський район, м. Київ, 04073) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306) про стягнення заборгованості в сумі 526 113, 77 гривень за договором про продаж № 005/2010/А201001759 від 11.05.2010 року - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306, ідентифікаційний код: 33129683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Копко Україна" (просп. Московський, буд. № 9 корпус № 3, Оболонський район, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код: 34818882) заборгованість в розмірі 475 891, 64 гривень (чотириста сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто одну гривню шістдесят чотири копійки) за договором про продаж № 005/2010/А201001759 від 11.05.2010 року, з яких 381 549, 75 гривень - основний борг та 94 341, 89 гривень - штрафні санкції, а також 9 517, 83 гривень (дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень вісімдесят три копійки) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми в розмірі 50 222, 13 (п'ятдесят тисяч двісті двадцять дві гривні тринадцять копійок) гривень завданих збитків - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________ Осудар І. Б. 28.11.12