Рішення № 27762294, 22.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/15149-2012 22.11.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»Провідшкодування шкоди в порядку регресу в 4801,72 грн.Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Голоднюк О.Г.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»про відшкодування шкоди в порядку регресу в 4801,72 грн.

Ухвалою від 31.10.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Від Моторного (транспортного) страхового бюро України 12.11.2012р. через відділ діловодства суду надійшла відповідь на судовий запит.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

26.10.11р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 250532561.11.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -автомобіля «Рено», д.р.н. АА 6864 НХ.

03.02.12р. в місті Києві на проспекті Возз'єднання сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген», д.р.н. АА 5879 ІА під керуванням Кузьменка В.О. та застрахованого автомобіля.

Відповідно до Постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 14.03.11р., ДТП сталася в результаті порушення Кузьменко В.О. Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.

Згідно рахунку-фактури № АМЛ 00001271 від 06.02.12р., який було надано ТОВ «Авто-Мотив ЛТД», матеріальна шкода, що була заподіяна ТОВ «Перша лізингова компанія»внаслідок ДТП від 03.02.12р. склала 4801,72 коп.

На підставі вищезазначеного рахунку-фактури, позивачем 11.04.12р. було виплачено страхове відшкодування в розмірі 4801,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3007.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 119-1 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"( у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Як вбачається, цивільно-правова відповідальність Кузьменко В.О. на момент вчинення ДТП була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Лафорт», що підтверджується полісом № АВ/1089030.

За таких обставин вимоги позивача обґрунтовані, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»(м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10; код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»(м. Київ, вул.. Воровського, 33; код ЄДРПОУ 16285602) 4801 (чотири тисячі вісімсот одна) грн. 72 коп. - суму страхового відшкодування та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -суму судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.11.12р.

Суддя І.О. Домнічева