Рішення № 27761924, 12.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/12177-2012 12.11.12

За позовомКорпорації "Укрінмаш"доФізичної особи-підприємця Богданова Петра Олеговичапростягнення 14 548,16 грн.за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Богданова Петра ОлеговичадоКорпорації "Укрінмаш"простягнення 24 596,68 грн. та зобов'язання вчинити діїСуддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:Тетеря О.К.від відповідача за первісним позовом:Янчук М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація "Укрінмаш" (надалі -"Корпорація") звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Богданова Петра Олеговича (надалі -"Підприємець") про стягнення 16 054,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №ЮД-124/09 оренди нежитлового виробничого приміщення від 07.03.2009 р. позивач передав в оренду нежитлове приміщення загальною площею 189 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 8, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по сплаті орендних та інших платежів за користування наведеним об'єктом не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 14 705,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 107,09 грн. та 3% річних у розмірі 242,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 15.10.2012 р.

12.10.2012 р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву за змістом якого проти позову заперечував, вказував на невірне визначення розміру заборгованості по сплаті орендних та комунальних платежів за користування об'єктом оренди у грудні 2011 року, оскільки фактично приміщення було повернуто позивачу 27.12.2011 р., а тому підстави для нарахування орендних та інших платежів у період з 27 по 31 грудня 2011 року відсутні.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог за змістом якої у зв'язку із здійсненням перерахунку розміру заборгованості по сплаті орендних та комунальних платежів за користування об'єктом оренди у грудні 2011 року позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 13 349,79 грн., пеню у розмірі 1 005,07 грн. та 3% річних у розмірі 219,72 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 05.11.2012 р.

25.10.2012 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про уточнення та зменшення розміру позовних вимог за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 13 349,79 грн., пеню у розмірі 1 007,98 грн. та 3% річних у розмірі 190,39 грн.

02.11.2012 р. до канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява Підприємця до Корпорації про стягнення 24 596,68 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю обов'язку Корпорації повернути зайво сплачені Підприємцем орендні платежі за договором №ЮД-124/09 оренди нежитлового виробничого приміщення від 07.03.2009 р. у розмірі 15 373,88 грн. Крім того, у зв'язку із припиненням дії вказаного договору позивач за зустрічним позовом вказує на обов'язок відповідача за зустрічним позовом по сплаті грошової компенсації вартості спільного майна у розмірі 9 222,80 грн. Також, Підприємцем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом здійснити перерахунок розміру орендної плати за грудень 2011 року виходячи із фактичних днів користування Підприємцем об'єктом оренди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Підприємця до Корпорації та призначено розгляд зустрічної позовної заяви на 05.11.2012 р.

В судовому засіданні 05.11.2012 р. було оголошено перерву до 12.11.2012 р.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання з'явився, первісні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, проти зустрічного позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явився, зустрічні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, в задоволенні первісного позову просить відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2009 р. між Корпорацією (орендодавець) та Підприємством (орендар) було укладено договір №ЮД-124/09 оренди нежитлового виробничого приміщення (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в оренду нежитлове приміщення, з метою розміщення автомийки, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 8.

Згідно із п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 189 кв.м. згідно з планом, що складає невід'ємну частину цього договору (додаток №1).

Положеннями п.п. 3.1, 3.2 Договору орендна плата за перший місяць оренди (місяць, в якому складено акт приймання-передачі об'єкта оренди) становить 7 260,00 грн. за місяць, у тому числі ПДВ у розмірі, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

У відповідності до п. 3.4 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється оренда з урахуванням індексу інфляції.

Із змісту п. 3.5 Договору вбачається, що відшкодування вартості комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартості послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем на рахунок орендодавця окремо в розмірі 300,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі, визначеному законодавством, щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалась орендна плата.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний вносити платежі, передбачені цим договором, своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір діє з 01.03.2009 р. до 25.02.2012 р.

На виконання умов Договору 01.03.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлове виробниче приміщення загальною площею 189 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 8, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нежитлового виробничого приміщення від 01.03.2009 р.

01.07.2010 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору за змістом якої вирішено доповнити Договір п. 3.6 наступного змісту: "3.6. Відшкодування вартості використання води та водовідведення, витрат на утримання в належному стані мереж водопостачання та водовідведення не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем на рахунок орендодавця окремо в сумі 1 200,00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі, визначеному законодавством, щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалась орендна плата.".

01.07.2011 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до Договору (надалі -"Додаткова угода №3").

Відповідно до п.п. 1, 2 Додаткової угоди №3 сторонами вирішено викласти п. 1.1 Договору в наступній редакції: "1.1. Предметом договору є: оренда окремих нежитлових приміщень, з метою використання їх для виробництва послуг з мийки автомобілів, далі -об'єкт оренди, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 8; надання орендарю послуг із забезпечення електроенергією; надання послуг орендарю з заїзду-виїзду і короткостровій стоянці на території орендодавця автотранспорту клієнтів орендаря.".

Згідно із п. 3 Додаткової угоди №3 сторонами викладено п. 3.2 Договору в наступній редакції: "3.2. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, що наступає за звітним, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, на підставі рахунку-фактури, виданого орендодавцем до 05 числа поточного місяця. У рахунок-фактуру додатково включаються: оплата послуг за заїзд-виїзд та короткострокову стоянку (понад 30 хвилин) на території орендодавця автомобілів клієнтів орендаря, за місяць, що передує звітному, на підставі даних служби пропускного режиму орендодавця, підтверджених орендарем; вартість компенсації за спожиту електроенергію у складському приміщенні, обладнаному засобом обліку, згідно показань лічильника за місяць, що передує звітному.".

27.12.2011 р. відповідач за первісним позовом повернув, а позивач за первісним позовом прийняв з орендного користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового виробничого приміщення від 27.12.2011 р.

20.01.2012 р. листом №1/13 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією в якій вимагав погасити заборгованість по сплаті орендних та інших платежів за користування об'єктом оренди у грудні 2011 року у загальному розмірі 14 705,00 грн.

Спір у справі стосується існування заборгованості Підприємця по сплаті орендних та інших платежів за користування об'єктом оренди у грудні 2011 року. При цьому, позивач за первісним позовом вказує на існування заборгованості відповідача за первісним позовом у розмірі 13 349,79 грн., а відповідач за зустрічним позовом частково заперечує проти наявності такої заборгованості та вказує на існування переплати по сплаті орендних платежів у розмірі 15 373,88 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем за первісним позовом та прийняття відповідачем за первісним позовом в оренду спірного майна за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на викладені норми вбачається обов'язок орендаря сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.

Із наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі нежитлового виробничого приміщення від 27.12.2011 р. вбачається, що 27.12.2011 р. орендар повернув, а орендодавець прийняв об'єкт оренди за Договором.

Таким чином, матеріалами справи належним чином підтверджується користування відповідачем за первісним позовом об'єктом оренди за Договором у період з 01.03.2009 р. по 27.12.2011 р., що в свою чергу свідчить про наявність обов'язку орендаря по сплаті орендних та інших платежів за Договором у наведений період.

Позивач за первісним позовом вказує на існування заборгованості відповідача за первісним позовом по сплаті орендних та інших платежів за користування об'єктом оренди у грудні 2011 року (з 01.12.2011 р. по 27.12.2011 р.), а саме: по сплаті орендної плати, комунальних послуг та відшкодуванню витрат на воду і водовідведення у розмірі 9 147,61 грн., оплаті послуг електропостачання у розмірі 3 650,18 грн. та оплаті послуг щодо заїзду-виїзду автомобілів у розмірі 552,00 грн.

В той же час, відповідач за первісним позовом заперечує проти наявності у нього заборгованості по сплаті орендної плати, комунальних послуг та відшкодуванню витрат на воду і водовідведення у розмірі 9 147,61 грн., у зв'язку із тим, що протягом травня-грудня 2011 року він не мав можливості в повній мірі використовувати об'єкт оренди за Договором, оскільки орендодавцем було заборонено допуск працівників Підприємця та його клієнтів до об'єкту оренди з 00:00 години до 5:00 години, однак здійснював за наведений період, окрім грудня 2011 року, сплату визначених Договором платежів у розмірах, які нараховувалися за цілодобове використання об'єкту оренди.

Наведене, на думку Підприємця, зумовило накопичення переплати за користування об'єктом оренди за Договором у розмірі 15 373,88 грн., що підлягає поверненню Корпорацією на користь Підприємця.

У відповідності до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Із наявного в матеріалах справи наказу Корпорації від 16.09.2011 р. №40 "Про режим підприємств-орендаторів виробничих приміщень" вбачається, що орендодавцем вирішено встановити єдиний графік допуску на територію Корпорації автомобілів орендаторів виробничих приміщень та їх клієнтів щоденно з 05:00 до 24:00 години.

З огляду на викладене вбачається, що з 16.09.2011 р. відповідач за первісним позовом був позбавлений можливості використання об'єкту оренди в повній мірі (не міг користуватися ним протягом п'яти годин на добу) через обставини, за які він не відповідає, а відтак, в силу положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, правові підстави для покладення на нього обов'язку по сплаті орендних платежів за Договором в наведений період у розмірі, розрахованому за цілодобове використання об'єкту оренди відсутні.

Посилання Корпорації на те, що Договором не було погоджено цілодобового використання об'єкту оренди судом відхиляється з огляду на встановлення сторонами цілодобового використання об'єкту оренди за попереднім правочином оренди такого майна (правила внутрішнього розпорядку та пропускного режиму Корпорації для робітників виконавця, виконуючих роботи з миття автомобілів корпорації та автомобілів сторонніх організації та приватних), цілодобове використання Підприємцем об'єкту оренди протягом двох з половиною років (з 01.03.2009 р. по 16.09.2009 р.) та відсутність будь-яких заперечень сторін щодо цього та те, що сама по собі мета використання об'єкту оренди (для організації автомийки) не виключає можливості здійснення Підприємцем господарської діяльності і у нічний час з метою отримання прибутку.

Доказів недопуску орендодавцем працівників орендаря та його клієнтів до об'єкту оренди з 00:00 години до 05.00 години у період з 01.05.2011 р. по 16.09.2011 р. матеріали справи не містять, а відтак, підстави вважати, що Підприємець не міг використовувати об'єкт оренди за Договором у період до 16.09.2011 р. відсутні.

Отже, у період з 17.09.2011 р. по 27.12.2011 р. відповідач за первісним позовом був зобов'язаний сплачувати орендні платежів за Договором у розмірі, розрахованому від фактичного часу можливого використання об'єкту оренди, який становив 19 годин на добу.

За перерахунком суду, здійсненим з урахування наведених обставин, розмір орендних платежів, що мали бути сплачені Підприємцем за користування об'єктом оренди у період з 17.09.2011 р. по 27.12.2011 р., становить 23 801,45 грн.

В той же час, із наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що в якості сплати орендних платежів за користування об'єктом оренди у період з 17.09.2011 р. по 27.12.2011 р. Підприємцем було сплачено на рахунок Корпорації грошові кошти у розмірі 22 223,83 грн.

Тобто, навіть з урахуванням здійсненого судом перерахунку, зобов'язання відповідача за первісним позовом по сплаті орендних платежів за користування об'єктом оренди за Договором у повному обсязі виконано не було, оскільки сума переплати Підприємцем по сплаті орендних платежів за користування об'єктом оренди у період з 17.09.2011 р. по 31.11.2011 р. є меншою ніж розмір орендної плати, яка мала бути сплачена Підприємцем за користування об'єктом оренди у грудні 2011 року (з 01.12.2011 р. по 27.12.2011 р.), а тому заборгованість відповідача за первісним позовом по сплаті орендної плати за користування об'єктом оренди в грудні 2011 року становить 1 577,62 грн. (23 801,45 грн. -22 223,83 грн.).

Наведене спростовує твердження Підприємця про існування переплати за Договором по сплаті орендних платежів за користування об'єктом оренди у період з травня по листопад 2011 року, яка підлягає поверненню Корпорацією, а тому в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення з Корпорації зайво сплачених орендних платежів у розмірі 15 373,88 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, враховуючи встановлену судом суму заборгованості відповідача за первісним позовом по сплаті орендної плати у розмірі 1 577,62 грн., а також суми заборгованостей по оплаті послуг електропостачання у розмірі 3 650,18 грн. (за використання 3 156,2 квт/г, що підтверджується зафіксованими показаннями лічильника), оплаті послуг щодо заїзду-виїзду автомобілів у розмірі 552,00 грн., які визнані представником Підприємця в судовому засіданні, та суми заборгованостей по сплаті комунальних послуг у розмірі 300,00 грн., відшкодуванню витрат на воду і водовідведення у розмірі 1 200,00 грн. (у розмірах, погоджених в п.п. 3.5, 3.6 Договору), загальний розмірі заборгованості Підприємця по сплаті орендних та інших платежів за користування об'єктом оренди у грудні 2011 року (з 01.12.2011 р. по 27.12.2011 р.) становить 7 279,80 грн., строк виконання грошового зобов'язання відповідача за первісним позовом по сплаті якої в силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 3.2, 3.5, 3.6 Договору на момент звернення з первісним позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 7 279,80 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємцем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Корпорації в частині стягнення з Підприємця суми боргу у розмірі 7 279,80 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині заявленої до стягнення позивачем за первісним позовом суми боргу у розмірі 6 069,99 грн. необхідно відмовити, оскільки з урахуванням встановленої судом переплати Підприємця по сплаті орендних платежів за користування об'єктом оренди у період з 17.09.2011 р. по 30.11.2011 р. матеріалами справи не підтверджується наявності заборгованості Підприємця по сплаті орендних та інших платежів за користування об'єктом оренди в грудні 2011 року у наведеному розмірі.

Також, позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 1 007,98 грн. та санкцій, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 190,39 грн., нарахованих від суми боргу у розмірі 13 349,79 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 16.01.2012 р. по 15.07.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача за первісним позовом є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (різновидом якої є пеня), якщо це встановлено договором або законом.

Позивач за первісним позовом, як на підставу нарахування пені, посилається на п. 6.2 Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату (несплату) орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,1% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Тобто, сторонами в умовах Договору було погоджено відповідальність у вигляді сплати пені виключно у випадку невиконання Підприємцем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

В той же час, позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої за невиконання відповідачем за первісним позовом обов'язку по оплаті як орендних платежів, так і послуг електропостачання, послуг щодо заїзду-виїзду автомобілів, комунальних послуг та відшкодуванню витрат на воду і водовідведення, а будь-яких інших положень, які б передбачали нарахування пені за прострочення Підприємцем виконання своїх обов'язків за Договором, зміст Договору не містить.

Таким чином, сторонами не було забезпечено виконання відповідачем за первісним позовом обумовлених Договором грошових зобов'язань по оплаті послуг електропостачання, послуг щодо заїзду-виїзду автомобілів, комунальних послуг та відшкодуванню витрат на воду і водовідведення неустойкою у вигляді нарахування пені, а тому нарахування позивачем за первісним позовом пені за прострочення виконання таких зобов'язань є неправомірним.

Можливість нарахування пені у випадку прострочення орендарем виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів була погоджено сторонами в п. 6.2 Договору, а тому здійснення позивачем за первісним позовом нарахування пені за прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за користування об'єктом оренди у грудні 2011 року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України є правомірним, однак суд здійснює перерахунок виходячи з наступного.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи положення п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди №3 останнім днем строку виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за грудень 2011 року є 15.01.2012 р., що припадає на вихідний день -неділю, а тому в силу положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переносить на перший за ним робочий день, яким є понеділок 16.01.2012 р.

Тобто, правомірним є нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за грудень 2011 року з 17.01.2012 р.

За перерахунком суду з урахуванням викладеного, встановленого розміру заборгованості відповідача за первісним позовом по сплаті орендної плати за грудень 2011 року (1 577,62 грн.) та визначеного позивачем за первісним позовом в розрахунку останнього дня нарахування пені (15.07.2012 р.), розмірі пені, що підлягає стягненню з Підприємця за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за користування об'єктом оренди грудні 2011 року, становить 118,45 грн.

В іншій частині заявленої позивачем за первісним позовом до стягнення пені (889,53 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона нарахована невірно (за прострочення виконання грошових зобов'язань, що не були забезпечені неустойкою у вигляді нарахування пені, від більшої суми заборгованості та без урахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, що визначення позивачем за первісним позовом в прохальній частині вимоги про стягнення санкцій, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, з огляду на доданий розрахунок є фактично вимогою про стягнення 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що на відміну від положень законодавства, які регулюють можливість забезпечення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення пені, визначенні положенням ст. 625 Цивільного кодексу України санкції застосовуються не зважаючи на передбачення сторонами можливості їх застосування в умовах відповідного правочину.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням обставин, наведених при розрахунку пені в частині застосування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, та від загальної суми заборгованості (7 279,80 грн.), розмір 3% річних, що підлягає стягненню з Підприємця за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних та інших платежів за користування об'єктом оренди грудні 2011 року, становить 108,30 грн.

В іншій частині заявлених позивачем за первісним позовом до стягнення 3% річних (82,09 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони нараховані невірно (від більшої суми заборгованості та без урахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Стосовно зустрічної позовної вимоги Підприємця про стягнення з Корпорації грошової компенсації вартості спільного майна у розмірі 9 222,80 грн. суд відзначає наступне.

Наведене вимога обґрунтована тим, що Підприємцем було здійснено компенсацію Корпорації вартості встановленого останньою шлагбауму у розмірі 5 222,80 грн. та за власні кошти оплачено роботи по встановленню системи відеоспостереження та території Корпорації у розмірі 4 000,00 грн., а тому у зв'язку із припиненням користування об'єктом оренди вказує на обов'язок Корпорації повернути такі кошти.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Матеріали справи не містять, а Підприємцем не надано доказів сплати на користь Корпорації коштів в якості відшкодування вартості встановленого шлагбауму у розмірі 5 222,80 грн. та оплати робіт по встановленню системи відеоспостереження та території Корпорації у розмірі 4 000,00 грн.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що кошти в якості відшкодування вартості встановленого шлагбауму у розмірі 5 222,80 грн. були передані наручно заступнику Голови правління Корпорації для внесення останнім в касу з огляду на заперечення такого факту представником Корпорації не мають ніякого юридичного значення.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення зустрічного позову в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом грошової компенсації вартості спільного майна у розмірі 9 222,80 грн. відсутні.

Також, Підприємцем заявлено вимогу про зобов'язання Корпорації здійснити перерахунок розміру орендної плати за грудень 2011 року, а також розміру пені за несвоєчасну сплату орендних платежів з урахуванням вимог зустрічного позову.

Наведене вимога обґрунтована тим, що Корпорацією неправомірно при подачі первісного позову заявлено вимогу про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за грудень 2011 року, яка нарахована за повний місяць, в той час, як Підприємець фактично користувався об'єктом оренди лише до 27.12.2011 р.

Тобто, наведена вимога спрямована на зобов'язання позивача за первісним позовом здійснити перерахунок ціни первісного позову, що не відповідає встановленим законодавством способам захисту прав та інтересів у суді, та не свідчить про наявність порушеного права чи інтересу Підприємця, а тому в силу положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підстави для її задоволення відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення первісного позову та стягнення з Підприємця на користь Корпорації суми боргу у розмірі 7 279,80 грн., пені у розмірі 118,45 грн. та 3% річних у розмірі 108,30 грн.

В іншій частині заявлених первісних позовних вимог та зустрічному позові необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Корпорації "Укрінмаш" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богданова Петра Олеговича (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 13, кв. 9; ідентифікаційний номер 2558018317) на користь Корпорації "Укрінмаш" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 8; ідентифікаційний код 22916863) суму боргу у розмірі 7 279 (сім тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 80 коп., пеню у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 45 коп., санкції, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 108 (сто вісім) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 830 (вісімсот тридцять) грн. 47 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Богданова Петра Олеговича відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -19.11.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко