Постанова № 27760964, 26.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа № 5023/2156/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. Саранюка В.І.розглянувши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. у справі № 5023/2156/12 господарського суду Харківської областіза позовомГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській областідоХарківського обласного військового комісаріатупростягнення 656,25 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі -"ГУ ПФУ в Харківській області") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (надалі - "Військовий комісаріат") про стягнення 656,25 грн. на відшкодування шкоди внаслідок переплати по пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, що в силу ст. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є підставою для настання цивільно-правової відповідальності, зокрема, у вигляді відшкодування завданої шкоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2012 р. (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю;

стягнуто з Військового комісаріату на користь ГУ ПФУ в Харківській області 656,25 грн. на відшкодування шкоди внаслідок переплати по пенсії;

стягнуто з відповідача судовий збір на користь державного бюджету України.

Позиція суду першої інстанції мотивована посиланням на ст. 99 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", п.п. 5 п. 2 розділу 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (постанова правління Пенсійного фонду України від 27.07.2002 р. № 11-2), п. 5 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. № 414; надалі -"Положення № 414"). Судом звернуто увагу на те, що відповідачем безпідставно призначено особі, якій позивачем виплачено пенсію, надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, лише на підставі наявності відповідної форми доступу до секретної інформації.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. (судді Бородіна Л.І., Білоусова Я.О., Лакіза В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована невідповідністю нормам ст. 43 ГПК України прийнятого судом першої інстанції рішення, оскільки відсутні докази здійснення відповідачем неправомірного перерахунку розміру пенсії, що свідчить про недоведеність факту завдання позивачу шкоди внаслідок переплати по пенсії.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ГУ ПФУ в Харківській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2012 р.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. № 414), що призвело до неправильного застосування норм ст.ст. 1166, 1172 ЦК України.

Сторони згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами на підставі витягу з наказу Міністерства оборони Російської Федерації від 27.08.1993 р. № ІО 057 встановлено, що гр. Кобелєва В.І. звільнено з посади начальника третього відділення Горнозаводського районного комісаріату Пермської області у відповідності до Закону Російської Федерації "Про військовий обов'язок та військову службу". З карточки про допуск № К-39х вбачається, що гр. Кобелєва В.І. допущено до роботи з документами другої форми допуску.

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про державну таємницю" у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Положення № 414 визначено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону.

01.02.2006 р. Військовим комісаріатом гр. Кобелєву В.І., як пенсіонеру Міністерства оборони України, призначено пенсію за вислугу років з надбавкою за таємність у 10 %.

Судами також встановлено, що на виконання приписів Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян (постанова Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1522) Військовим комісаріатом у 2007році передано позивачу пенсійну справу гр. Кобелєва В.І. При цьому, при передачі справи ФХ-№116558 гр. Кобелєва В.І. відповідачем передано позивачеві перерахунок пенсії, у якому зазначено, що надбавка за таємність з 01.02.2006 р. складала 10 % та змінена на 15 %, що засвідчено підписом помічника Харківського обласного військового комісара з фінансового і соціального забезпечення.

Підставою для звернення з позовом у даній справі стало твердження ГУ ПФУ в Харківській області про неправомірність призначення надбавки за таємність в розмірі 15 %, що призвело до переплати пенсії гр. Кобелєву В.І. в сумі 656,25 грн.

Дійсно, ч. 2 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" закріплює, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Стаття 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачає, що особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених у цьому Законі, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що гр. Кобелєв В.І. при звільненні з посади начальника відділення мав другу форму допуску до секретної інформації та відповідно до вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 22.02.2005 р. № 232/3/19/788 та доповнення до нього від 15.11.2005 р. № 248/7/П/7452 мав право на перерахунок раніше призначеної йому пенсії з 01.01.2005 р. відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". При цьому, такий перерахунок мав здійснюватись саме з урахуванням надбавки за таємність у розмірі 15 %. Проте, відповідний перерахунок пенсії з застосуванням належної надбавки у розмірі 15 % своєчасно не був здійснений та був перерахований лише у 2008 році на підставі довідки відповідача про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 06.06.2008 р.

З огляду на дане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про не доведеність факту заподіяння позивачу шкоди відповідачем.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. у справі № 5023/2156/12 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець В. Саранюк