Постанова № 27760909, 27.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5013/651/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційну скаргу Міністерства юстиції Українина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р.та рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2012р.у справі№ 5013/651/12 господарського суду Кіровоградської областіза позовомМіністерства юстиції УкраїнидоКомунального підприємства "Теплоелектроцентраль"за участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної казначейської служби Українипростягнення 13083,21грн.,

За участю представників:

- позивача: Гарищук Е.В., дов. №91-22/430 від 12.04.2012р.;

- відповідача: не з'явилися;

- третьої особи: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012р. Міністерство юстиції України звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоелектроцентраль", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної казначейської служби України, про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України збитків на суму 6169,06грн. та шкоди на суму 6914,15грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2012р. у справі №5013/651/12 (суддя Балик В.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р. (колегія суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Павловського П.П., Швеця В.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Теплоелектроцентраль" на користь Державного бюджету України збитків у розмірі 6169,06грн. Стягнуто з комунального підприємства "Теплоелектроцентраль" в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1609,5грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р. в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 6914,15грн., задовольнити позовні вимоги Міністерства юстиції України до Комунального підприємства "Теплоелектроцентраль" про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 6914,15грн.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.2006р. позов Попової Зінаїди Олексіївни задоволено повністю, стягнуто з комунального підприємства "Теплоелектроцентраль" на користь Попової Зінаїди Олексіївни 2558,56грн. заборгованості по заробітній платі, 3610,5грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, всього - 6169,06грн. та судові витрати. Внаслідок тривалого невиконання зазначеного рішення, заявниця звернулася до Європейського суду з прав людини, яким 14.12.2010р. прийнято рішення у справі за заявою №24715/08, поданою Поповою Зінаїдою Олексіївною та 14 іншими заявами проти України, за яким прийнято односторонню декларацію Уряду України щодо врегулювання спірних питань. З метою вирішення питань, порушених у заявах, Урядом України було визнано факт порушення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі - Конвенція), в частині тривалого невиконання рішення національного суду та подано до Європейського суду односторонню декларацію щодо відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди, судових витрат заявників та заборгованості за рішеннями національних судів. Розглянувши умови, викладені в декларації Уряду, Європейський суд прийняв її як намір надати заявникам відшкодування відповідно до пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України". Європейський суд з прав людини, беручи до уваги умови односторонньої декларації Уряду, вирішив у відповідності до п. 1(b) та (c) ст.37 Конвенції вилучити заяви в частині вищезгаданої скарги з реєстру справ, решту скарг оголошено неприйнятими. У додатку до рішення Європейського суду з прав людини зазначені дати ухвалення національними судами рішення на користь заявників та суми запропонованої компенсації. Згідно п.1 цього додатку за тривале невиконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.2006р. Поповій Зінаїді Олексіївні запропонована компенсація в розмірі 660 євро.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 ГПК України, суди попередніх інстанцій встановили перерахування з Державного бюджету України позивачем на виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини Поповій Зінаїді Олексіївні заборгованості, присудженої їй за рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.2006р. в розмірі 6169,06грн., а також компенсації в сумі 6914,15грн. (еквівалент 660 євро), за платіжними дорученнями №9219 від 24.01.2011р. та №347 від 12.03.2011р.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, внаслідок виконання рішення Європейського суду державі заподіяно матеріальні збитки, у зв'язку з чим у відповідності до ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернувся до суду за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Врахував приписи ст.ст.14, 15 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.ст.1, 2, ч.5 ст.9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. №784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст.2, 11, 170, 1191 Цивільного кодексу України, з'ясував вказані обставини внаслідок здійсненого аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 ГПК України, перерахування з Державного бюджету України позивачем на виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини Поповій Зінаїді Олексіївні заборгованості, присудженої за рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.2006р. в розмірі 6169,06грн., суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6169,06грн. збитків на користь Державного бюджету України.

Застосував приписи ст.1166 Цивільного кодексу України, перевірив наявність елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди на суму 6914,15грн., вірно вказав про недоведення позивачем вини відповідача у завданні заявленої до стягнення шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди на суму 6914,15грн., з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін прийняте у даній справі рішення.

Наведена правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. у справі № 20/21.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р. у справі № 5013/651/12 - без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко