Постанова № 27760841, 28.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа № 5021/756/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.,суддіКондратової І.Д.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаДикий Я. П.;від відповідачаКонопля А.М.;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"на рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р.у справі№ 5021/756/12 Господарського суду Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк"доПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"простягнення 23 327 699,89 грн.

Розпорядженням секретаря судової палати Могила С.К. № 03.10-05/725 від 27.11.2012 р. у зв'язку з лікарняним судді Гончарука П.А. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 5021/756/12 призначено колегію суддів у складі : головуючий суддя -Остапенко М.І., судді : Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний банк" (надалі -ПАТ "ВіЕйБі Банк", позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.07.2012 р.) до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (надалі -ПАТ "Сумихімпром", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за кредитним договором № 283 від 18.04.2008 р. щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, просило суд стягнути 23327699,89 грн. заборгованості, що складається з 14247100,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 24.10.2011р. по 14.05.2012 р., 4388284,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012 р., 1295587,14 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту станом на 14.05.2012р., 609062,60 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012 р., 1860280,10 грн. три проценти річних від простроченої суми заборгованості за кредитом в розмірі 110948077,81 грн. за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012р., 136185,70 грн. три проценти річних від простроченої суми заборгованості зі сплати відсотків по кредиту за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012 р.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.08.2012р. у справі № 5021/756/12 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 14247100,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1295587,14 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 609062,60 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 2787664,39 грн. 3% річних. В стягненні пені в сумі 4388284,80 грн. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. (судді Бородіна Л.І. -головуючий, Здоровко Л.М., Лакіза В.В.), рішення від 01.08.2012 р. скасовано частково.

Пункт 4 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", вул. Харківська, 12, м. Суми (код ЄДРПОУ 05766356) на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", вул. Зоологічна, буд. 5, м. Київ (код ЄДРПОУ 19017842) 14245555,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1295587,14 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 609062,60 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 2 787 664,39 грн. 3% річних.

Доповнено резолютивну частину рішення пунктом 9 наступного змісту "Припинити провадження у справі щодо стягнення боргу за відсотками за користування кредитом у сумі 1545,00 грн.".

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. та рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2012р., а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Розглядаючи справу по суті заявлених вимог, місцевий господарський суд встановив, що 20.06.2008 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 283 (надалі -кредитний договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід`ємну частину договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути наданий кредит в строки передбачені договором зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.

До кредитного договору № 283 від 20.06.2008р. між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 20.06.2008р., № 2 від 23.06.2008р., № 3 від 24.06.2008р., № 4 від 25.06.2008р., № 5 від 19.09.2008р., № 6 від 13.11.2008р., № 7 від 02.12.2008р., № 8 від 02.12.2008р., № 9 від 03.12.2008р., № 10 від 31.03.2009р., № 11 від 21.04.2009р., № 12 від 19.06.2009р., № 13 від 07.07.2009р., № 14 від 30.10.2009р., № 15 від 30.10.2009р., № 16 від 15.02.2010р., № 17 від 31.03.2010р., № 18 від 01.07.2010р., № 19 від 30.08.2010р., № 20 від 29.10.2010р., згідно з якими були змінені його окремі умови. Додатковою угодою № 14 від 30.10.2009р. до кредитного договору було визначено, що грошові кошти надаються у формі кредиту у сумі 110948077,81 грн., процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 23 % річних. Додатковою угодою № 20 від 29.10.2010р. до кредитного договору було встановлено термін остаточного повернення кредиту - 15.12.2010р.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив взяті зобов'язання щодо своєчасного повернення суми кредиту за кредитним договором і сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому заявлені позовні вимоги щодо стягнення 14 247100,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 24.10.2011р. по 14.05.2012р., 1295587,14 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту станом на 14.05.2012 р., 609062,60 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012 р., 1860280,10 грн. три проценти річних від простроченої суми заборгованості за кредитом в розмірі 110948077,81 грн. за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012р., 136185,70 грн. три проценти річних від простроченої суми заборгованості зі сплати відсотків по кредиту за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до умов кредитного договору та положень ст.ст. 526, 625, 1049, 1054 ЦК України.

В стягненні пені в сумі 4388284,80 грн. за період з 13.11.2011 р. по 14.05.2012 р., нарахованої позивачем у зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом за період з 24.10.2011р. по 14.05.2012 р., судом першої інстанції відмовлено, оскільки при вирішенні даного спору по суті заявлених вимог було встановлено, що 24.10.2011 р. Господарським судом Сумської області порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" про банкрутство ПАТ "Сумихімпром". Пунктом 5 ухвали суду від 24.10.2011 р. з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

При розгляді справи апеляційний суд погодився з загальним висновками місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача процентів за кредитним договором з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України залишивши судове рішення у справі без змін в частині стягнення 14245555,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1295587,14 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 609062,60 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 2787664,39 грн. 3% річних. Проте, оскільки суд першої інстанції помилково не взяв до уваги та не оцінив надане відповідачем платіжне доручення № 21588 від 20.06.2012р. (а.с. 32 т. 2) на підтвердження сплати відсотків за користування кредитом в сумі 1545,00 грн., апеляційний суд скасував рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення 1545,00 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, доповнив резолютивну частину рішення пунктом 9 наступного змісту "Припинити провадження у справі щодо стягнення боргу за відсотками за користування кредитом у сумі 1545,00 грн.".

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 105 названого Кодексу у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Зі змісту наведених процесуальних норм випливає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині розгляду вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом надано оцінку лише поданим позивачем доказам та його доводам, натомість, доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, та подані ним докази на підтвердження того, що ним частково було сплачено заборгованість у рішенні не наведені, оцінка їм не надана.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, свідчить про порушення судом першої інстанції вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення місцевого господарського суду в частині розгляду вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, також допустив порушення вимог норм процесуального права, резолютивна частина прийнятої у справі постанови не відповідає вимогам ст. ст. 103, 105 ГПК України.

Так, повноваження апеляційного господарського суду щодо результату розгляду апеляційної скарги та перегляду справи визначається ст. 103 ГПК України, якою передбачено, що апеляційна інстанція за результатом розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.

Зміст резолютивної частини постанови визначається повноваженнями апеляційної інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, встановивши, що місцевий суд, розглядаючи справу по суті в частині стягнення боргу за відсотками за користування кредитом, порушив норми процесуального права і допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України є підставою для часткового скасування цього судового рішення, безпідставно та помилково за результатами розгляду апеляційної скарги доповнив резолютивну частину рішення пунктом 9 наступного змісту : "Припинити провадження у справі щодо стягнення боргу за відсотками за користування кредитом у сумі 1545,00 грн." та виклав п. 4 резолютивної частини у власній редакції, а не припинив провадження у справі в частині стягнення боргу за відсотками за користування кредитом у сумі 1545,00 грн., скасувавши в цій частині рішення місцевого господарського суду, як це встановлено п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, зазначивши про це в резолютивній частині постанови.

Тобто, апеляційним господарським судом порушено процесуальний порядок, встановлений розділом ХІІ ГПК України, шляхом неправомірного виходу за межі повноважень суду апеляційної інстанції та прийняття постанови, резолютивна частина якої не відповідає вимогам ст. 103 ГПК України.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 4388284,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012 р., 1295587,14 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту станом на 14.05.2012р., 609062,60 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012 р., 1860280,10 грн. три проценти річних від простроченої суми заборгованості за кредитом в розмірі 110948077,81 грн. за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012р., 136185,70 грн. три проценти річних від простроченої суми заборгованості зі сплати відсотків по кредиту за період з 24.10.2011 р. по 14.05.2012 р., нарахованих позивачем у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, касаційна інстанція зауважує наступне.

Так, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, перевіривши подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, визнали їх обґрунтованими, арифметично вірними, та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Однак, судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано рекомендації, які викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", де зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Аналогічна позиція викладена і в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до пункту 18 листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" роз'яснено, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували викладеного і не дослідили правильність розрахунку інфляційних втрат та періоди, за які вони повинні нараховуватись.

Крім того, відхиливши контррозрахунок відповідача 3 % річних, які нараховані за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, та зазначивши те, що розрахунок позивача є правильним, оскільки відповідач має заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами за попередні періоди, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок суми процентів, які зазначені позивачем в розрахунку та на які позивачем нараховані 3 % річних (зворотній бік а.с. 17 т. 2), а тому висновки судів про обґрунтованість та правильність розрахунків 3 % річних, здійснених позивачем є передчасними.

Передчасними та помилковими є також висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені з тих мотивів, що пеня була нарахована у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, нарахування пені та штрафу за несвоєчасну сплату платежів за зобов'язаннями, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає практиці Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії (постанова від 25 червня 2011 року № 21-113а11).

Отже, для правильного вирішення спору судам слід з'ясувати, за невиконання яких зобов'язань (конкурсних чи поточних) позивачем нарахована пеня і в залежності від встановленого вирішити можливість застосування положень частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, судам слід перевірити чи відповідає розрахунок пені вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також встановити чи правомірно позивачем нараховується пеня за останні шість місяців, виходячи від загальної суми заборгованості, без урахування тієї обставини, що виконання відповідачем обов'язку зі сплати відсотків та кредиту повинно було відбуватися щомісячно, а не в один день, а відповідно періоди нарахування пені щодо заборгованості за кожний місяць кредитування є різними.

Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і про порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку з наведеним та з врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа згідно з пунктом 3 ст. 1119 ГПК України - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

За результатами нового розгляду справи господарський суд має вирішити й питання про розподіл судових витрат у справі, у тому числі і сум судового збору за подання заяв про перегляд рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2012 р. в апеляційному та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. в касаційному порядку (п. 6.4 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. та рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2012р. у справі № 5021/756/12.

Справу № 5021/756/12 передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Остапенко М.І.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.