Постанова № 27760835, 28.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа № 5023/1732/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М., Уліцького А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського судувід01.08.2012р.у справі№5023/1732/12Господарського судуХарківської областіза позовомХарківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Ізюмської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Югран"треті особи1. Головне управління Держкомзему у Харківській області 2. Управління Держсільгоспінспекції України в Харківській областіпростягнення шкоди

за участю представників

- відповідача:Статівка О.Є. (довіреність від 16.10.12р.)- прокуратури:Суходольський С.М. (посвідчення № 000251), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Ізюмської міської ради (далі -позивач), Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югран" (далі -відповідач) 143818,02 грн. шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без оформлення правовстановлюючих документів використовував земельну ділянку, чим завдав шкоди, розрахованої відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2012р. (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Россолов В.В., судді Ільїн О.В., Тихий П.В.) це рішення суду скасовано, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та доповненні до відзиву, вказуючи, що оскаржена постанова є законною, просить її залишити без змін.

Позивач та треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Харківській області проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території м. Ізюм Харківської області, якою встановлено, що відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур на території м. Ізюм Харківської області самовільно зайнято та використовується дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення без оформлення документів на право власності або користування земельною ділянкою.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами складено акти обстеження земельних ділянок №000528 та №000529 від 22.04.2008р., протоколи про адміністративні правопорушення №003224 та №003225 від 22.04.2008р.

Крім того, за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства оформленої актом від 16.05.2011 р., проведеної фахівцями міськрайуправління Держкомзему в м. Ізюм та Ізюмського району Харківської області, встановлено, що відповідачем самовільно за відсутності правовстановлюючого документа на землю використовуються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 182,4 га.

24.01.2012р. за вказаними фактами Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою порушено кримінальну справу стосовно директора відповідача Трача Я. І. за ч.1 ст.197-1, ч.2 ст.364-1 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідача 143818,02 грн. шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що факт використання земельних ділянок відповідачем без оформлення правовстановлюючих документів є доведеним, що підтверджується, зокрема, актами обстеження земельних ділянок та протоколами про адміністративні правопорушення, також суд прийняв до уваги порушення відносно директора відповідача кримінальної справи за ч.1 ст.197-1, ч.2 ст.364-1 Кримінального кодексу України.

Скасовуючи це рішення, та приймаючи нове, про відмову у позові, суд апеляційної інстанції мотивував його зокрема тим, що оскільки акти перевірок дотримання вимог земельного законодавства складені з порушенням Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також тим, що оскільки розмір земельних ділянок при перевірках визначено орієнтовно, відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Між тим, з висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись виходячи з наступного.

Так, статтею 125 Земельного кодексу України, визначено, що право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а статтею 211 цього кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є, у їх сукупності, матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином доведення відсутності вини покладається на особу, яка завдала шкоди.

За вказаних обставин відповідно до цієї норми висновки суду апеляційної інстанції про те, що перевірки дотримання вимог земельного законодавства проведено за відсутності уповноваженої особи відповідача, не спростовують висновків місцевого господарського суду про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок.

При цьому, як вбачається із оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, та доводів, наведених у апеляційній скарзі, початкові вимоги відповідача зводились до необхідності зменшити розмір стягуваної рішенням суду шкоди, а його доводи обґрунтовувались наявністю у нього правових підстав для користування земельними ділянками виходячи з попереднього договору, за яким сторони домовились укласти договір оренди земельної ділянки, та отриманим дозволом на розробку проектної документації із землеустрою, які згідно наведених приписів статті 125 Земельного кодексу України самі по собі не дають права користуватись земельними ділянками.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції за результатами дослідження акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.05.2011р., проведеної фахівцями міськрайуправління Держкомзему в м. Ізюм та Ізюмського району Харківської області, встановлено, що відповідачем самовільно за відсутності правовстановлюючого документа на землю використовуються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 182,4 га.

Відтак висновки цього суду про відсутність точних даних про розмір самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок, що, як зазначено судом апеляційної інстанції, унеможливлює визначення розміру шкоди, заподіяної такими діями, не ґрунтуються на встановлених ним фактичних обставинах справи.

Також, як на підставу для відмови у позові суд апеляційної інстанції пославсь на те, що провадження у справі про адміністративні правопорушення за вказаними вище протоколами було закрито і директор відповідача до адміністративної відповідальності притягнутий не був.

Разом з тим, з приписів статті 284 Кодекс України про адміністративні правопорушення, з урахуванням приписів статті 253 цього кодексу, вбачається, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову, а закриття справи має місце також для передачі матеріалів прокурору чи органу досудового розслідування за наявності у діях особи не складу адміністративного правопорушення, а ознак складу злочину.

Судами ж обох інстанцій встановлено, що відносно керівника відповідача порушено кримінальну справу у тому числі за статтею 197-1 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

Таким чином висновки суду апеляційної інстанції і в цій частині не спростовують висновків місцевого господарського суду про вчинене відповідачем порушення, за яке передбачено відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати докази або додатково перевіряти докази.

Між тим, доводи, викладені у доповненні до відзиву на касаційну скаргу, зводяться до необхідності додатково перевірити докази, зокрема акти обстежень земельних ділянок, розрахунків розміру шкоди, статусу громадян Федоренко І.С., та Магер О.В., про яких, як зазначено у цих доповненнях, вказується у актах перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення, постанов про закриття справ про адміністративне правопорушення, та факту розгляду міськрайонним судом кримінальної справи.

Однак з урахуванням вказаної норми суд касаційної інстанції не має права додатково перевіряти докази, як і немає права збирати їх.

Також з урахуванням викладеного, додані до доповнення до відзиву на касаційну скаргу докази не підлягають дослідженню та врахуванню при розгляді касаційної скарги.

Щодо доводів відповідача відносно внесення ним плати за використання вказаних земельних ділянок, суд касаційної інстанції зазначає, що ним не наведено правових підстав для врахування цих платежів при вирішенні даного спору, а суд касаційної інстанції таких підстав не вбачає, тому правові наслідки їх сплати можуть розглядатись лише у різі звернення у суд з відповідним позовом.

За вказаних обставин висновки суду апеляційної інстанції не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції належить залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. у справі №5023/1732/12 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2012р., залишити в силі.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.М. Уліцький