Ухвала суду № 27755908, 14.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2012 р. м. Київ К-18022/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року

у справі №2а-20849/09/1270

за позовом Кредитної спілки «Марківкакредитспілка»

до Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Кредитна спілка «Марківкакредитспілка»(далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000441720/0 від 23 грудня 2008 року, № 0000441720/1 від 30 січня 2009 року та № 0000441720/2 від 25 лютого 2009 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Біловодської МДПІ в Луганській області № 0000441720/0 від 23 грудня 2008 року, № 0000441720/1 від 30 січня 2009 року, № 0000441720/2 від 25 лютого 2009 року про донарахування КС «Марківкакредитспілка»зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КС «Марківкакредитспілка»судовий збір у сумі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Біловодська МДПІ в Луганській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Біловодська МДПІ в Луганській області провела виїзну планову перевірку КС «Марківкакредитспілка»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої був складений акт від 12 грудня 2008 року № 252-23-25372464.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпунктів 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 16.3.2 пункту 16.2 статті 16, підпункту «а»пункту 17.2 статті 17, підпунктів «а», «б»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників у сумі 14841,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивач неправомірно не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб із процентів на пайові внески, виплачених членам кредитної спілки, а саме: у сумі 50700,00 грн. 786 членам кредитної спілки згідно протоколу загальних зборів членів кредитної спілки від 27 травня 2006 року № 1; у сумі 55000,00 грн. 745 членам кредитної спілки згідно протоколу загальних зборів членів кредитної спілки від 11 травня 2006 року № 1.

23 грудня 2008 року Біловодська МДПІ в Луганській області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000441720/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила КС «Марківкакредитспілка»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 44523,00 грн., з яких 14841,00 грн. -за основним платежем, 29682,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000441720/1 від 30 січня 2009 року та № 0000441720/2 від 25 лютого 2009 року на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що проценти, виплачені членам кредитної спілки на пайові внески, не є процентами у тому розумінні, в якому це значення вжито у пункті 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак такі проценти мають оподатковуватися за правилами, наведеними у підпункті 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 названого Закону, тобто за ставкою, установленою у пункті 7.1 статті 7 цього Закону. Також суд виходив з того, що з огляду на приписи підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обов'язок позивача як податкового агента щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб у вигляді процентів на їх пайові внески, виникне лише з 01 січня 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у частини 1 статті 1 Закону України «Про кредитні спілки»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кредитна спілка -це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про кредитні спілки»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

За змістом статті 21 Закону України «Про кредитні спілки»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Частиною 1 статті 23 Закону України Закону України «Про кредитні спілки»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Згідно з підпунктом підпункт «в»підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону: іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам.

Пунктом 7.2 статті 7 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено ставку податку на рівні 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Отже, з правового змісту наведених законодавчих норм вбачається, що дохід, нарахований членам кредитної спілки у вигляді процентів на їх пайові внески, має оподатковуватись за ставкою 5 відсотків, а не за ставкою 13 відсотків.

Разом з цим, згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

Тобто приписи Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких має здійснюватися нарахування та сплата податків кредитною спілкою як податковим агентом у випадку виплати процентів по вкладам (внескам) до кредитної спілки фізичним особам, які внесли такі вклади (внески), вступають в законну силу лише з 01 січня 2010 року. Відповідно, донарахування податковим органом позивачу податку з доходів фізичних осіб на суми, виплачені у перевіреному періоді, правомірно визнано судами попередніх інстанцій незаконним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Біловодської МДПІ в Луганській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна