Ухвала суду № 27755757, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 року м. Київ К-28845/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

на постанову Господарського суду Львівської області від 11.03.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009

у справі № 28/19А (22а-7882/08/9104)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 11.03.2008, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009, задоволено позовні вимоги про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2007 № 0002671742/0, від 20.12.2007 № 0002671742/1 та № 0025951742/1, 22.01.2008 № 0002671742/2 та № 0025951742/2.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а скаргу відповідача -без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки Відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»(без права юридичної особи) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2007, складено акт перевірки № 2668/23-1/10/25449675 від 05.11.2007, в якому встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.1.15 ст.1, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, абз. «г»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 6151,74 грн.

Як вбачається з акта перевірки, в порушення вимог пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, абз. «г»пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця» не включалися до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників надбавки за роз'їзний характер роботи. При цьому, незважаючи на внесені зміни до колективного договору, службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі, визначені як відрядження, порядок обліку та оформлення службових проїздок не змінився, тобто, вказані дії позивача не відповідають вимогам постанови КМ України № 663 від 23.04.1999 та Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон, через що такі службові поїздки не можуть вважатися відрядженням.

На підставі акта перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002671742/0 від 14.11.2007 про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 4837,08 грн., з яких 1612,36 грн. за основним платежем та 3224,72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

По результатам процедури адміністративного оскарження рішенням відповідача №36021/1/10/250 від 20.12.2007 збільшено на 06,89 грн. суму податкового зобов'язання по податку з доходів з фізичних осіб та на 13,78 грн. - суму штрафної санкції, за результатами чого винесено податкове повідомлення-рішення № 0002671742/1 від 20.12.2007, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів з фізичних осіб в сумі 4837,08 грн., з яких 1612,36 грн. за основним платежем та 3224,72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0025951742/1 від 20.12.2007 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів з фізичних осіб в сумі 20,67 грн., з яких 06,89 грн. за основним платежем та 13,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

По результатам розгляду скарги позивача рішенням ДПА у Закарпатській обл. № 158/10/25-055 від 22.01.2008 вищеназвані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, за результатами чого відповідачем винесені нові податкові повідомлення-рішення № 0002671742/2 від 22.01.2008 та № 0025951742/2 від 22.01.2008 на суми, ідентичні до попередніх повідомлень-рішень.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зі змісту п.1.1 ст.1, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці», п.1.3, п.3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004, п.3 постанови КМ України № 490 від 31.03.1999, а також, постанови КМ України № 663 від 23.04.1999, слідує, що надбавки за роз'їзний характер роботи фактично замінюють відшкодування на добові витрати.

Відповідно до положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування, інші особисті потреби фізичної особи), норми яких встановлені постановою КМ України № 663 від 23.04.1999р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», а витрати на проїзд та проживання відшкодовуються лише за наявності підтверджуючих документів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виплати за роз'їзний характер за своїм характером і призначенням є аналогічними до добових витрат при відрядженні; добові витрати не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, через що й виплати за роз'їзний характер роботи не можуть оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб, оскільки такі фактично є компенсацією за роз'їзний характер роботи, а не доходом працівника.

Крім того, процедура виплати наведеної компенсації на залізничному транспорті врегульована Положенням про порядок і умови відшкодування витрат працівникам залізничного транспорту, робота яких постійно проходить в дорозі або має роз'їзний характер, а також, при службових поїздках в межах обслуговуваних дільниць, в тому числі, при роз'їздах за межі України, затвердженої наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»№ 285-Ц від 10.06.2002, згідно якого працівникам, робота яких постійно проходить в дорозі або має роз'їзний характер, а також, при службових поїздках в межах обслуговуваних дільниць, виплачується надбавка в розмірі 50 відсотків добових, встановлених при відрядженнях в межах України за кожну добу знаходження в роз'їздах. При цьому, час, проведений працівниками в поїзді, включаючи працівників, які обслуговують приміські поїзди, та роз'їздах, який складає більше 12 годин, але не менше цілої доби, враховується як одна доба.

Відповідно до п.8 вказаного Положення підставами для виплати надбавки є відомість обліку роз'їздів, маршрутні листки, план-графіки, журнали обліку тощо, тобто документи, які підтверджують виїзди, їх тривалість, при цьому форми названих документів визначаються керівником підприємства чи відокремленого підрозділу.

В матеріалах справи наявні копії документів, на підставі яких позивачем проведено нарахування спірної надбавки працівникам, зміст яких відповідає вищевикладеному.

Враховуючи викладене, доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді - відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 11.03.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль