Ухвала суду № 27755728, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/16472/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Згурівський комбінат комунальних підприємств»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року

у справі № 2а-455/10/1070

за позовом Згурівського комбінату комунальних підприємств

до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Згурівський комбінат комунальних підприємств (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Яготинської МДПІ Київської області від 27 червня 2007 року № 0002341600/0 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 129891,19 грн. та від 29 серпня 2007 року №0002541600 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 41804,59 грн. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог та додаткових пояснень).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2007 року № 0002541600 в частині визначення штрафу у сумі 129891,19 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2007 року № 0002341600/0 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 129891,19 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Згурівського комбінату комунальних підприємств судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні відмовлено.

В касаційній скарзі Згурівський комбінат комунальних підприємств, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року та залишити в силі Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року.

Позивач направив до суду клопотання про заміну Згурівського комбінату комунальних підприємств його правонаступником -КП «Згурівський комбінат комунальних підприємств», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії ААБ №797556 від 08 жовтня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити Згурівський комбінат комунальних підприємств його правонаступником -КП «Згурівський комбінат комунальних підприємств».

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Яготинська МДПІ Київської області провела невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість Згурівським комбінатом комунальних підприємств за період з 01 грудня 2003 року по 30 травня 2007 року та за період з 30 сепрня 2006 року по 26 липня 2007 року, за результатами яких були складені акти № 131-1600-05392074 від 27 червня 2007 року та № 162/1600-05392074 від 27 серпня 2007 року відповідно.

За висновками актів перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у порушенні граничного терміну сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану.

27 червня 2007 року Яготинська МДПІ Київської області прийняла податкове повідомлення -рішення № 0002341600/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 241555,19 грн.

29 серпня 2007 року Яготинська МДПІ Київської області прийняла податкове повідомлення -рішення № 0002541600/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 60163,09 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Також суд виходив з того, що висновком судово-економічної експертизи № 5227/5228/10-19 від 23 лютого 2011 року, наданим на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року, також встановлено неможливість підтвердити зазначені в актах Яготинської МДПІ Київської області від 27 червня 2007 року та від 27 серпня 2007 року факти несплати узгоджених податкових зобов'язань і розмір нарахованих штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач як платник податків спрямовував кошти на погашення поточних податкових зобов'язань всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, з огляду на що податковий орган правомірно скеровував сплачені позивачем платежі на погашення податкового боргу. Також суд виходив з того, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом після спливу строку, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунків штрафних санкцій до актів перевірок № 131-1600-05392074 від 27 червня 2007 року та № 162/1600-05392074 від 27 серпня 2007 року, об'єктом застосування штрафу згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень Яготинська МДПІ Київської області визначила сплачені позивачем суми в рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які враховані податковим органом в погашення зобов'язань з вказаного податку за попередні періоди, тобто в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції, податкові зобов'язання з податку на додану вартість були сплачені позивачем або в повному обсязі, або борг складав зовсім не вказану податковим органом суму. Зокрема, по податкових деклараціях від 20 лютого 2004 року, від 20 травня 2004 року, від 20 квітня 2004 року, від 20 серпня 2004 року, від 20 грудня 2004 року, від 21 березня 2005 року, від 21 червня 2005 року, від 22 серпня 2005 року, від 20 жовтня 2005 року, від 21 листопада 2005 року, від 21 січня 2006 року, від 20 лютого 2006 року, від 17 березня 2006 року, від 19 липня 2006 року, від 21 серпня 2006 року, від 20 жовтня 2006 року, від 29 листопада 2006 року, від 22 січня 2007 року, від 02 лютого 2007 року, від 20 березня 2007 року, від 21 травня 2007 року -половина, де за даними розрахунків штрафних санкцій до актів перевірок податковим органом зазначена недоплата. Проте, платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи, підтверджується що позивачем повністю сплачувались відповідні податкові зобов'язання, які були скеровані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу.

Крім іншого, висновком судово-економічної експертизи № 5227/5228/10-19 від 23 лютого 2011 року, наданим на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року, також встановлено неможливість підтвердити зазначені в актах Яготинської МДПІ Київської області від 27 червня 2007 року та від 27 серпня 2007 року факти несплати узгоджених податкових зобов'язань і розмір нарахованих штрафних санкцій. Зокрема, в описовій частині цього висновку вказано, що дослідженням сум нарахування податкового зобов'язання, вказаних у картці особового рахунку комбінату щодо обліку платежів з податку на додану вартість з 01 січня 2004 року по 01 липня 2007 року встановлено, що документальне підтвердження нарахованих платежів в матеріалах справи наявне тільки по податкових деклараціях з податку на додану вартість комбінату. Уточнюючі розрахунки на зменшення платежу в бюджет, податкові повідомлення-рішення щодо нарахування платежу з податку на додану вартість в бюджет не мають документального підтвердження. А відсутність документального підтвердження окремих складових загальної суми нарахування податкового зобов'язання є причиною того, що загальну суму податкового зобов'язання комбінату за вказаний в актах перевірки період не видається за можливе.

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) -плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування цього штрафу необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом з огляду на дату отримання ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Згурівський комбінат комунальних підприємств»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна