Ухвала суду № 27755536, 27.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року м. Київ Справа № 29/458-А

К-53051/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову господарського суду міста Києва від 23.06.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 р.

у справі № 29/458-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком»(далі -позивач, ТОВ «Ватсон-Телеком») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі міста Києва) про скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою господарського суду міста Києва від 23.06.2008 р. позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0008582309/1 від 29.01.2007 р., № 0008582309/2 від 05.04.2007 р., № 0008582309/3 від 15.06.2007 р. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0008602309/1 від 29.01.2007р., № 0008602309/2 від 05.04.2007р., № 0008602309/3 від 15.06.2007р. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0008592309/1 від 29.01.2007р., № 0008592309/2 від 05.04.2007р., № 0008592309/3 від 15.06.2007р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 р. постанову господарського суду міста Києва від 23.06.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі міста Києва посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 23.06.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Ватсон-Телеком», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною, просить залишити її без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 23.06.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела виїзну планову перевірку ТОВ «Ватсон-Телеком»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2006 р., за результатами якої складено акт від 24.10.2006 р. № 501/23-9/31304435.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість на суму 120 528,00 грн., у т.ч. за липень у розмірі 393,00 грн., за серпень 2003 р. у розмірі 5 477,00 грн., за жовтень 2003 р. у розмірі 3 002,00 грн., за грудень 2003 р. у розмірі 4 345,00 грн., за січень 2004 р. у розмірі 11 456,00 грн., за грудень 2004 р. у розмірі 8820,00 грн., за січень 2005 р. у розмірі 1 975,00 грн., за березень 2005 р. у розмірі 85 060,00 грн.; завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на загальну суму 72 088,00 грн., у т.ч. за липень 2003 р. у розмірі 1 275,00 грн., вересень 2003 р. у розмірі 5 120,00 грн., за листопад 2003р. у розмірі 15117,00 грн., за лютий 2004 р. у розмірі 480,00 грн., за березень 2004 р. у розмірі 11 480,00 грн., за червень 2004 р. у розмірі 7 055,00 грн., за вересень 2004 р. у розмірі 5 560,00 грн., за березень 2005 р. у розмірі 21 241,00 грн., за квітень 2005 р. у розмірі 3 160,00 грн., за травень 2005р. у розмірі 1 600,00 грн.; завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на суму 48093,00 грн.. у т.ч. за червень 2005р. у розмірі 71 96,00 грн., за вересень 2005 р. у розмірі 2214,00 грн., за листопад 2005 р. у розмірі 4 982,00 грн., за грудень 2005 р. у розмірі 33 701,00 грн.

Вказані порушення відбулись у зв'язку з господарською діяльністю позивача з ТОВ «Говерла», статутні документи якого визнано судом недійсними, з АТСК «Вест», яке до ДПІ у Печерському районі міста Києва звітує про відсутність господарської діяльності та з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не відносяться до складу валових витрат.

Також зазначено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні валових витрат: за 3 квартали 2003 р. на суму 61 333,00 грн.; за 2003 р. на суму 111 966,00 грн.; за І кв. 2004р. на суму 70 024,00 грн.; за півріччя 2004 р. на суму 105 477,00 грн.; за 3 квартали 2004 на суму 133 417,00 грн.; за 2004 р. на суму 177 739,00 грн.; за І кв. 2005 р. на суму 145 599,00 грн.; за півріччя 2005р. на суму 205 678, 00 грн.; за 3 квартали 2005 р. на суму 216 804, 00 грн., за 2005 р. на суму 411 188, 00 грн.

Податковий орган вказував на те, що позивачем віднесено до складу валових витрат рекламні витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача, та використання яких не підтверджено відповідними первинними документами, складання і зберігання яких передбачено чинним законодавством України.

На підставі висновків, викладених у вищевказаному акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2006 р. № 0008582309/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 235 327, 00 грн., у т.ч. 160 198, 00 грн. - основного платежу та 75 129,00 грн. - штрафних санкцій; № 0008592309/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 191 586,00 грн., у т.ч. 17 724,00 грн. - основного платежу та 63 862,00 грн. - штрафних санкцій; № 0008602309/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72 088 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 67 328,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податковим органом додатково прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.01.2007 р. № 0008582309/1, № 0008592309/1, № 0008602309/1; від 05.04.2007 р. № 0008582309/2, № 0008592309/2, № 0008602309/2, від 05.04.2007 р. № 0008582309/3, № 0008592309/3, № 0008602309/3.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2003 р. між позивачем (рекламодавець) та АСТК «Вест»(рекламіст) укладено договір № 19/2003, згідно умов якого рекламодавець доручає, а рекламіст зобов'язується виконати роботу з організації рекламної компанії рекламодавця.

02.12.2003 р. між позивачем та рекламістом укладено договір № 4/1203, згідно умов якого рекламодавець доручає, а рекламіст зобов'язується виконати роботу з організації рекламної компанії рекламодавця.

Між позивачем та ТОВ «Дельтафін»укладено договори № 57/0604 від 18.06.2004 р., № 115/1104 від 22.11.2004 р., №121/1105 від 03.11.2005 р., згідно умов якого рекламодавець доручає, а рекламіст зобов'язується виконати роботу з організації рекламної компанії рекламодавця.

Відповідно до умов вищевказаних договорів, рекламіст бере на себе виконання наступних робіт: на вимогу рекламодавця організовує розробку оригінал - макетів реклами; подає рекламодавцю ескізи, тексти та інші матеріали, необхідні для проведення робіт, для затвердження; узгоджує з рекламодавцем видання, в якому буде розміщена реклама, розмір реклами та місце розміщення окремо до кожної публікації; розміщує рекламу в друкованих ЗМІ загальнонаціонального масштабу за принципом найбільшої віддачі від рекламних матеріалів та інше.

Виконання договорів сторонами підтверджується актами здачі - приймання робіт, накладними, листами - заявками, протоколами узгодження цін, платіжними дорученнями, виписками банку про рух коштів на розрахунковому рахунку позивача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій являються первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» передбачено, що первинні документи повинні містити наступні обов'язкові реквізити: назву документа, дату та місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та об'єм господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка приймала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що АСТК «Вест», ТОВ «Говерла», ТОВ «Дельтафін»надавались послуги з організації рекламної компанії ТОВ «Ватсон-Телеком»по розміщенню реклами в газеті «Діловий Кур'єр - Зв'язок»та згідно накладних виготовлено кольорових листівок, брошур, буклетів, які безпосередньо рекламують обладнання, що реалізує позивач, а також послуги, які надаються підприємством в процесі реалізації даного обладнання. За умовами господарських договорів, в обов'язках рекламіста не міститься пункту щодо розповсюдження рекламних матеріалів.

Крім того, наказами керівника ТОВ «Ватсон-Телеком»затверджувались плани поштових розсилок рекламних матеріалів. Розсилка рекламних матеріалів підтверджується реєстрами відправки кореспонденції ТОВ «Ватсон-Телеком»із штемпелем поштового відділення яке прийняло кореспонденцію до відправки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу»реклама - це інформація про особу (фізичну чи юридичну) чи товар, розповсюджена в будь - якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Під товаром у Законі України «Про рекламу» розуміється будь - який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Таким чином, позивач проводив рекламні заходи у засобах масової інформації та шляхом поштової розсилки з метою інформування споживачів з асортиментом продукції та послуг, які реалізує та від реалізації яких отримується дохід.

Відтак, витрати на рекламу за договорами з АСТК «Вест», ТОВ «Говерла», ТОВ «Дельтафін»пов'язані з господарською діяльністю позивача та відображені в бухгалтерському обліку згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати пов'язані з отриманням послуг по розміщенню реклами та друкування реклами в газеті «Діловий Кур'єр - Зв'язок»та виготовлення листівок, буклетів, брошур.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки у позивача були податкові накладні, виписані АСТК «Вест», ТОВ «Говерла», ТОВ «Дельтафін»на підтвердження суми податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно здійснив формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

До того ж, слід зазначити, що на момент нарахування ПДВ та складання податкових накладних АСТК «Вест», ТОВ «Говерла», ТОВ «Дельтафін»були зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення від 29.01.2007 р. № 0008582309/1, № 0008592309/1, № 0008602309/1; від 05.04.2007р. № 0008582309/2, № 0008592309/2, № 0008602309/2; від 05.04.2007р. № 0008582309/3, №0008592309/3, № 0008602309/3 є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду міста Києва від 23.06.2008 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва відхилити.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 23.06.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов