Постанова № 27754260, 01.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2012 р. 16:45 Справа №2а-9970/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участі секретаря судового засідання Реут А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач"

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.12р. №0001081701

за участю представників:

позивача - Марюшин Сергій Петрович, довіреність від 15.05.2012 б/н, посвідчення КРА № 161536;відповідача - не з'явився

Суть спору: Державне підприємство "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" (далі - позивач, ДП "Агрофірма "Магарач") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у Бахчисарайському районі) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2012 № 0001081701.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.10.2012 р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених в позові. Так, представник позивача пояснив, що постановою слідчого по ОВС СВ прокуратури АР Крим від 14.10.2011 майно та грошові кошти позивача були визнані речовими доказами по кримінальній справі № 12011011770059, у зв'язку з чим підприємство не мало можливості виконувати свої зобов'язання в тому числі перед бюджетами зі сплати податку на доходи фізичних осіб. На думку позивача, вказані обставини впливають на передчасність прийнятого відповідачем рішення, оскільки у позивача на час дії вказаної постанови відсутні можливості добровільного виконання оскаржуваного рішення.

Також представник позивача пояснив, що акт перевірки від 26.06.2012 №94/40/17/31332064 не містить доказових відомостей, підтверджуючих виконання відповідачем вимог п.п.1,7 та 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327(зі змінами та доповненнями).

На думку позивача протиправність прийнятого рішення також доводить правові позиції, викладені в Ухвалах господарського суду АР Крим від 11.01.2012 по справі №5002-11/3555-2011, від 22.02.2012 по справі № 5002-18/5501-2011, Ухвалі Бахчисарайського районного суду АР Крим віл 22.02.2012 по справі № 103/1068/12, Постановах Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.05.2012 по справі №2а-2294/12/0170/12, від 06.06.2012 по справі № 2а-3261/12/0170/5, від 09.08.2012 по справі №2а-6825/12/0170/26, Узагальнені судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки), від 07.10.2010 Судової палати Верховного суду України по цивільним справа, судових прецедентах Європейського суду України від 26.04.2005 справа «Сокур проти України» (параграф 66), справа «Іммобільяре Саффі» проти Італії (параграф 69).

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов від 18.10.2012 (а.с.65), у котрих вказав на те, що вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та застосованим згідно чинного законодавства.

Так, представник відповідача пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки від 26.06.2012 №94/40/17/31332064, яку призначено у зв'язку з надходженням доручення прокурора Бахчисарайського району.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення було те, що позивачем в порушення ст. 168.1.5 Податкового кодексу України в періоді з 01.08.2011 по 30.04.2011 не перераховано податок з доходів фізичних осіб своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим відповідачем було донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 562979,08 грн. та відповідно до п.127.1. ст. 127 Податкового Кодексу України штрафні(фінансові) санкції в сумі 140744,77 грн. за неперерахування до бюджету податкового зобов'язання.

В судовому засіданні 25.10.2012 було допитано свідків : головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС Лізогуб І.Г. та головного бухгалтера ДП «Агрофірма» «Магарач» Циплакову В.О.

В судове засідання 01.11.2012 представник відповідача не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання.

Суд, заслухавши думку представника позивача, керуючись ст.128 КАС України, враховуючи те, що відповідачем надано заперечення на позов та всі необхідні документи, ухвалив продовжити розгляд справи за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» є юридичною особою, зареєстроване 16.04.2009, ідентифікаційний код -31332064 ( а.с.39).

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується матеріалами перевірки відповідача, позивач перебуває на обліку ДПІ у Бахчисарайському районі з 19.01.2006 (а.с.91).

Відповідно до наказу ДПІ у Бахчисарайському районі від 07 червня 2012 року (а.с. 78) посадовими особами відповідача було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з виплати заробітної плати працівникам підприємства і перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.10 по 30.04.10. Термін проведення перевірки було встановлено 5 робочих днів з 08.06.2010.

Наказом від 14.06.2012 №181 термін проведення перевірки було продовжено на термін 3 робочих дні з 15.06.2012 (а.с.81).

За результатами проведеної перевірки було складено від 26.06.2012 №94/40/17/31332064 (а.с.89-96).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР(зі змінами та доповненнями), які виразились у невчасній та неповній виплаті заробітної плати у 2011, 4 місяці 2012 року, а також п.п.168.1.5. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України , що виразилось у несвоєчасному та неповному перерахуванні за період з 01.08.2012 по 30.04.2012 податку на доходи фізичних осіб в сумі 562979,08 грн.

На підставі виявлених порушень, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2012 № 0001081701 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 562979,08 грн. та штрафними(фінансовими) санкціями в сумі 140744,77 грн. (а.с.87).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», якій діяв на час виникнення спірних правовідносин, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Відповідно до Закону України від 05.07.2012 №5083-VI, якій набрав чинності на час вирішення спору в суді (п. 19/1.1 ст. 19/1) органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом;

Отже, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як вбачається з п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до Наказу від 07.06.2012 № 172 було призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача.

Підставами для проведення перевірки відповідач зазначив в наказі п.п.20.1.4 п.20.1, ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 , п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України.

Стаття 20 Податкового Кодексу України визначає права органів державної податкової служби, до яких, зокрема, віднесено право проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (п.п.20.1.4 ст. 20).

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка, в разі виявлення за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 27.04.2012 за вих. № 05/1-70 Прокурором Бахчисарайського району на ім'я начальника ДПІ у Бахчисарайському районі було направлено листа щодо наявності заборгованості у позивача по заробітній платні (а.с.76).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють, в тому числі органи Державної податкової інспекції. Податковий орган має право на проведення позачергової перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством.

Листом від 10.05.2012 за вих. № 508/10-1/1701, яке отримано позивачем 15.05.2012 (а.с.77) відповідач направив запит на адресу позивача щодо надання інформації та ії документальне підтвердження щодо нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства, нарахування і перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 по 30.04.2012.

У зв'язку з ненадходженням до відповідача у встановлений строк відповіді на запит, відповідачем було призначено проведення перевірки.

Направлення на перевірку від 08.06.2012 було вручено посадовій особі позивача 08.06.2012 (а.с.79).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем висновок про порушення п.п.168.1.5.п.168.1. ст. 168 ПК України було встановлено на підставі аналізу копії виписок головних книг по нарахуванню заробітної плати, утриманню та перерахування податку на доходів фізичних осіб.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при складанні акту перевірки.

Відповідно до Акту перевірки на підставі аналізу кредиту рахунку 64.1 зазначено, що сальдо станом на 01.08.2011 з податку на доходи фізичних осіб становить 92565,95 грн., нараховано податку 768631,07 грн., перераховано до бюджету 229435,42 грн., сальдо на 30.04.2012 - 631761,60 грн.

При цьому термін сплати податку з доходів фізичних осіб за квітень 2012 в сумі 68782,53 грн. наступає у травні 2012 року.

Таким чином, відповідач зробив висновок про те, що позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 562979,08 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 31.11 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п.168.1 Податкового Кодексу України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.(п.п.168.1.1 ПК України ).

Законом від 07.07.2011 №3609-VI ст. 168 Податкового Кодексу України було доповнено п. 168.1.5наступного змісту:

« 168.1.5. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду».

Також було Податковий Кодекс України доповнено п.168.1.6, якій має редакцію: «для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом».

Вказана редакція Закону набрала чинності з 06.08.2011.

Відповідно до п.п.54.3.5 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п.18.1 ст. 18 Податкового Кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Судом досліджено Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, форми № 1-ДФ, які позивачем подавались до відповідача за 3-й квартал 2011 - 2-й квартал 2012 року (а.с.127-202), та встановлено, що позивачем та утримано суми нарахованого податку на доходи фізичних осіб. на суму нарахованого доходу.

Таким чином, позивач є податковим агентом, на якого, крім нарахування, покладено обов'язок перерахування податку з доходів фізичних осіб до відповідного бюджету.

При цьому, суд зазначає, що п.п.168.1.5 Податкового Кодексу України, в редакції Закону від 07.07.2011 №3609-VI, встановлений обов'язок податкових агентів перераховувати до відповідних бюджетів податок з доходів фізичних осіб незалежно від виплати сум нарахованого доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, відповідачем було встановлено суму не перерахованого податку з доходів фізичних осіб відповідно до документів первинного бухгалтерського обліку позивача, яку позивачем було самостійно нараховано та внесено відповідно до Рахунку 64.1 та до Податкового розрахунку форми №1-ДФ, що також підтверджується показаннями свідків, відомостями, зазначеними в акті перевірки та розрахунком податкового повідомлення-рішення, що оскаржується (а.с.214).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186 Рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету.

Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не надано доказів того, що позивачем було нараховано суми доходу в період з 01.08.2011 по 01.04.2012 без нарахування суми податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, відповідачем проведено донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, самостійно розрахованих позивачем та внесених до податкової звітності.

Доводи відповідача, що податковий розрахунок форми № 1ДФ не є податковою звітністю через те, що відповідач не вносить дані, що містяться в них до облікової картки платника податків - податкового агента, суд вважає необґрунтованим, оскільки згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.39. ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 ПК України в редакції, яка діяла на час проведення перевірки).

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

У ст.20 ПК України визначені права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.28. ст.20 цього Кодекс органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

У п.п. 58.1. ст58 ПК України зазначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Ст. 61 ПК України дає визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.. 62 ПК України, до них відноситься ,зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За таких обставин суд вважає, що податковий орган, здійснюючи відповідно до ст. 61 ПК України податковий контроль щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, встановивши недотримання ним вимог п.п.168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України, мав, згідно з правами, визначеними у п. п. 20.1.28 ПК України, звернутись до суду з позов про стягнення з платника податків сум, що не сплачені ним до бюджету.

У зв'язку з зазначеним суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахування відповідно до податкового повідомлення рішення від 13.07.2012 № 0001081701 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 562979,08 грн.

Щодо нарахування відповідачем штрафних(фінансових) санкцій в сумі 140744,77 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Стаття 37 ПК України передбачає вичерпний перелік обставин, що зумовлюють припинення податкового обов'язку, крім його виконання:

П. 37.3.1. ліквідація юридичної особи; п. 37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; п. 37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; п. 37.3.4. скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

При цьому, жодна з вказаних обставин не передбачає такої підстави як наявність постанови про визнання речовими доказами в кримінальній справі майна платника податків, або зміну керівництва платника податків.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на рішення судів, в тому числі й на Рішення Європейського суду, оскільки як з'ясовано судом, вони не стосуються правовідносин зі сплати податків з доходів фізичних осіб, в розумінні Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач, як податковий агент має обов'язок щодо перерахування податку з доходів фізичних осіб, в порядку, передбаченому п.п.168.1.1 та 168.1.5 ст. 168 ПК України.

Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення -рішення відповідачем застосовано до позивача штрафні(фінансові) санкції згідно п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, відповідно до якого ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже зазначена норма передбачає відповідальність як за не нарахування та і за несплату(неперерахування) податків, у тому числі податковим агентом.

Позивачем не доведено в порядку ст. 71 КАС України перерахування самостійно нарахованого (утриманого) податку з доходів фізичних осіб в сумі 562979,08 грн., у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованим застосування до позивача штрафних(фінансових) санкцій в сумі 140744,77 грн.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2012 № 0001081701 в частині розрахунку грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 562979,08 грн.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до матеріалів справи позивачем було при подачі позову частково сплачено судовий збір в розмірі 32,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.10.2012 було відстрочено сплату судового збору та зобов'язано Державне підприємство «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» надати до 25.10.12р. докази сплати судового збору на належні реквізити: рахунок 31210206784002, одержувач: Держаний бюджет міста Сімферополя, 22030001, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026, банк одержувача: ГУ ДКСУ в АР Крим, призначення платежу: «Код 35174235, судовий збір, пункт 3.1», сума 2113,81грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що до прийняття рішення судом судовий збір в повному обсязі сплачено не було, часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за можливе стягнути з позивача судовий збір пропорційно до позовних вимог,в задоволені яких було відмовлено, в розмірі 397,00 грн.

В судовому засіданні 01.11.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 06.11.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС від 13.07.2012 № 0001081701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників за основним платежем в сумі 562979,08 грн.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач"(ідентифікаційний код -31332064, вул. Чапаєва, будинок,9, с. Віліне, Бахчисарайський р-н, АР Крим Україна,98433) до Державного бюджету судовий збір в розмірі 397,00 грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.