Ухвала суду № 27752609, 22.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 р. Справа № 8132/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Агроресурс» до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Агроресурс" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2009 р. № 0000292301/0, № 0000302301/0.

Згодом позивач змінив позовні вимоги, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2009 р. № 0000292301/0, № 0000302301/0, від 09.07.2009 р. №0000292301/1, №0000302301/1, від 18.09.2009 р. №0000292301/2, №0000302301/2, від 04.12.2009 р. № 0000292301/3, № 0000302301/3.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем 15.06.2007 року придбано продукцію полістирол в ПП «Фірма АМК»(м. Львів) на загальну суму 116000,04 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 19333,34грн., проведено розрахунок в безготівковій формі, оформлено видаткову та податкову накладні, які підшиті у відповідну папку первинних документів придбання за 2007 рік, проте, під час перевірки повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановлено його завищення і донараховано зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 28999,50грн., з підстав не підтвердження, на момент перевірки, суми ПДВ в розмірі 19333,34грн. податковою накладною, а також неможливості проведення зустрічної перевірки постачальника, у зв'язку з відсутністю останнього за юридичною адресою. Крім цього, відповідачем, без врахування проведених позивачем самостійних донарахувань сум податку на прибуток, нарахувань та сплати штрафних санкцій з цього податку - визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10700,00грн. та штрафні санкції в розмірі 22065,20грн. За наведених підстав вважає прийняті податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 23.04.2009 р. № 0000292301/0, від 09.07.2009р. №0000292301/1 від 18.09.2009р. №0000292301/2, від 04.12.2009 р. №0000292301/3; по податку на прибуток від 23.04.2009 р. №0000302301/0, від 09.07.2009р. №0000302301/1; від 18.09.2009р. №0000302301/2, від 04.12.2009р. №0000302301/3 такими, що підлягають скасуванню. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 року повністю задоволено позовні вимоги, а саме скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Богородчанському районі від 23.04.2009 р. № 0000292301/0, №0000302301/0; від 09.07.2009р. №0000292301/1, №0000302301/1; від 18.09.2009р. №0000292301/2, №0000302301/2; від 04.12.2009 р. №0000292301/3, №0000302301/3.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція в Богородчанському районі Івано-Франківської області, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою задовольнити апеляційну скаргу.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що коли на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то такі не можуть братись судом до уваги. Апелянт також зазначає, що при вирішенні справи судом не встановлено факт реальності поставки постачальником позивачу полістиролу й сам фак. сплати коштів не є безумовним свідченням того, що така поставка мала місце. Крім того, платник податків, при виявленні помилок, має право подати уточнюючі показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скаргу необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Агроресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 31.12.2008р., складено акт від 08.04.2009р., за №190/23/31465882, згідно з яким встановлені порушення пп.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.1.4 п.8.1, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 10700,00грн., в тому числі за 2006 рік занижено в сумі 150,00грн., за перший квартал 2007 року завищено в сумі 34426,00грн., за перше півріччя 2007 року завищено в сумі 20299,00грн., за третій квартал 2007 року завищено в сумі 17457,00грн., за 2007 рік занижено в сумі 720,00грн., за перший квартал 2008 року занижено в сумі 30161грн., за перше півріччя 2008 року занижено в сумі 30888,00грн., за третій квартал 2008 року занижено в сумі 51261,00грн., за 2008р., занижено в сумі 9830,00грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2009р. №0000302301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32765,20грн., в тому числі за основним платежем 10700,00грн., за штрафними фінансовими санкціями - 22065,20грн.

Окрім того, актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент дії спірних правовідносин, в результаті чого останнім занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19333,00грн., як наслідок, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2009р. №0000292301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28999,50грн., в тому числі за основним платежем 19333,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9666,50грн.

Досліджуваними в судовому засіданні обставинами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем при поданні декларацій з податку на прибуток за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року не в повному обсязі включено до валових доходів та валових витрат суми отриманої та поверненої фінансової допомоги, невірно визначено приріст (убуток) балансової вартості запасів, не включено до валових витрат збитки, понесені підприємством у 2006 році.

Суд першої інстанції аналізуючи приписи вимог статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин позивачем застосовано процедуру адміністративного оскарження вказаних рішень, за результатами якого останні залишені без змін та складені податкові повідомлення-рішення від 09.07.2009 р. №0000292301/1, №0000302301/1, від 18.09.2009 р. №0000292301/2, №0000302301/2, від 04.12.2009 р. № 0000292301/3, № 0000302301/3, якими позивачу встановлено нові граничні терміни сплати податкових зобов'язань.

За змістом підпункту «б» пункту 4.2.2. частини 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пунктом 1.7. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року за №327, зареєстрованого в МЮУ 25.08.2005р. за №925/11205, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі Порядок), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується наявністю зазначених фактів.

В пп. 2.3.2. Порядку зазначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено експертне дослідження у справі та згідно висновку судово-економічної експертизи №1804 від 11.01.2011 року документально не підтверджено висновки податкового органу про заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 10700,00грн., при цьому документально та нормативно підтверджується переплата податку на прибуток в сумі 23732,00грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення в акті перевірки від 08.04.2009 року завищення (заниження) валових доходів та валових витрат встановлено по окремих епізодах, при цьому відповідачем не визначено суми валових доходів та валових витрат, а представлено тільки їх структуру в процентному відношенні до даних позивача. а також при проведенні перевірки та визначенні позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток відповідачем не враховані суми збитків за 2006 рік при визначенні результатів діяльності позивача. Такі обставини спростовують обґрунтованість висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року в розмірі 10700,00грн.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент дії спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З акту перевірки від 08.04.2009р. №190/23/31465882 вбачається, що підставою визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19333,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 9666,50грн., слугувало не підтвердження, на момент перевірки, суми ПДВ в розмірі 19333,34грн., податковою накладною від 15.06.2007 року №6150000003, а також відсутність можливості проведення зустрічної перевірки постачальника, у зв'язку із не знаходженням останнього за юридичною адресою.

Із досліджуваних доказів вбачається, що представник позивача факт відсутності на момент перевірки податкової накладної в судовому засіданні заперечив тим, що податкова накладна від 15.06.2007 року №6150000003 на суму ПДВ 19333,34грн., підшита в папку придбання за 2007 рік під внутрішнім вхідним номером 30 і внесена в реєстр податкових накладних за червень місяць 2007 року. Також вказав на те, що жодних питань чи пояснень за результатами перевірки з приводу відсутності вказаної накладної у позивача не витребовувалось.

Згідно з абзацом 5 підпункту 2.3.2. пункту 2.3. вищевказаного Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Зважаючи на наведені обставини, що підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що згідно з видатковою накладною від 15.06.2007 року №РН-6-15003 позивач придбав у приватного підприємства «Фірма АМК» (м. Львів) полістирол, вартістю 116000,04грн., в тому числі ПДВ 19333,34грн., на що видано податкову накладну від 15.06.2007р. №6150000003 на суму ПДВ 19333,34грн. Придбання полістиролу згідно з податковою накладною від 15.06.2007 року відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача, оплачено платіжним дорученням №130 від 14.06.2007 року на суму 116000,04грн. Свідоцтво платника податку на додану вартість №10029144 приватного підприємства «Фірма АМК» анульовано тільки 24.07.2009 року, відтак на момент здійснення господарської операції між ПП «Фірма АМК» та позивачем у червні 2007 року податкова накладна від 15.06.2007 року №6150000003 складена у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

З аналізу положень пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оприбуткування полістиролу відображено позивачем по дебету рахунку 281 «Товари на складі» та кредиту 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за червень 2007 р.

Згідно з видатковою накладною №РН-000002 від 15.06.2007 року, полістирол передано ТОВ «Інвестбуд» для проведення робіт з переробки загальною вартістю 4935,00грн.

Відповідно до акту №П-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06 №СпТ-000016 списано на будівництво по утепленню даху, стін, стяжки 10 тон полістиролу на загальну суму 96666,70грн. (без ПДВ) з відображенням його по кредиту рахунку 281.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Інвестбуд» забезпечений управлінським та технічним персоналом, виробничими активами та складськими приміщеннями для проведення робіт з переробки полістиролу. Придбання аналогічної продукції (полістиролу) в інших суб'єктів господарювання для подальшого його використання в господарській діяльності позивачем не проводилось. Факт перевезення вантажу позивач документально не підтвердив, пояснив суду, що користувався послугами приватних перевізників, а тому не відобразив транспортні витрати з перевезення полістиролу в бухгалтерському обліку.

Таким чином, факт здійснення господарської операції підтверджується:

- видатковою накладною від 15.06.2007р. №РН-6-15-003 на суму 116000,04грн. (в(в т.ч. ПДВ 19333,34грн.);

- податковою накладною від 15.06.2007р. №№6150000003 на суму ПДВ 19333,34грн.;

- видатковою накладною №РН-000002 від 15.06.2007 р. про передачу полістиролу для проведення робіт з переробки;

- актом №П-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2007 року, про проведення робіт по переробці пінополістиролу 10 тон., загальною вартістю робіт - 4935,00грн.;

- актом списання від 30.06.2007 року №СпТ-000016 про списання 10 тон полістиролу на загальну суму 96666,70грн. (без ПДВ).

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для сумніву в реальності господарської операції позивача в придбанні полістиролу та її відповідності дійсному економічному змісту для отримання позивачем права на податковий кредит.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Окрім цього суд вірно в порядку ст.162 КАС України визначив спосіб захисту порушеного права шляхом скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду ? без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 року у справі №2а-1216/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О. Яворський

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 26.11.2012р.