Ухвала суду № 27752500, 23.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 р.Справа № 2-а/1570/4346/11

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Шевчук О.А.судді -Шеметенко Л.П.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан»про стягнення заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекцій у Приморському районі м. Одеси звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан»та просило стягнути заборгованість у загальній сумі 67775,85 грн., з яких 2557,47 грн. по податку з доходів найманих працівників; 8165,37 по податку з власників наземних транспортних засобів та 9,07 грн. - пені; 34436,62 грн. по податку на додану вартість у рахунок погашення податкового боргу за рахунок майна, що належить ТОВ «Істріан», що перебуває у податковій заставі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року позов був задоволений частково: стягнуто з ТОВ «Істріан»податкову заборгованість у загальній сумі 67755,85 грн., з яких: 2557,47 грн. заборгованість по податку з доходів найманих працівників перерахувати на розрахунковий рахунок № 33211800700008, код платежу 11010100, Одержувач: ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області МФО: 828011; 8165,37 заборгованість по податку з власників наземних транспортних засобів та 9,07 грн. - пені перерахувати на розрахунковий рахунок № 33214800700008, код платежу 12020100, Одержувач: ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області МФО: 828011;34436,62 грн. заборгованість по податку на додану вартість та 133,15 грн. - пені перерахувати на розрахунковий рахунок № 31113029700008, код платежу 14010100, Одержувач: ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області МФО: 828011; 20122,21 грн. заборгованість по податку на прибуток та 2351,96 - пені перерахувати на розрахунковий рахунок № 31111009700008, код платежу 11021000, Одержувач: ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області МФО: 828011. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2011 року справа була призначена до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначено податковий борг (недоїмка), як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 15.1.1 п.15.1.ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(діючому на момент виникнення правовідносин) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за

днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в

адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.20.1.18 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач -орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до п.41.5 ст.41 Податкового Кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно до п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом першої інстанції було встановлено , що Товариство з обмеженою відповідальністю «Істріан»зареєстроване Приморською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому 21.11.1997 року, відомості про юридичну особу включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 04.04.2001 року (код ЄДРПОУ 25047066) та взяте на облік платника податків в ДПІ у Приморському районі м. Одеси 24.11.1997р. за № Ч-3799 .

Відповідно до пп. 5.2.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на час проведення перевірки та винесення податкових повідомлень - рішень) , податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Абзацом 3 п.п. 5.3.1 п.5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було передбачено, що податкове зобов'язання визначене контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 платник податків зобов'язаний погасити протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, окрім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені податкові повідомлення - рішення отримані відповідачем, що підтверджується підписом на даних рішеннях, проте ані в судовому, ані в адміністративному порядку відповідачем не оскаржувались, а тому є узгодженими.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на час виникнення заборгованості), податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків вважається сумою податкового боргу платника податків.

Судом першої інстанції було встановлено , що відповідач в порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»не сплатив узгоджені суми податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємства та по податку на додану вартість, згідно описаних вище податкових декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Пунктом 6.2.1. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000, № 2181-III було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси з метою погашення податкового боргу було направлено на адресу відповідача податкові вимоги: перша податкова вимога № 1/1329 від 18.03.2009 року на суму 34800,69 грн. яка була отримана відповідачем 16.04.2009 р. та друга податкова вимога № 2/1829 від 27.04.2009 року, яка була отримана відповідачем 27.04.2009р. .

Згідно даних облікової картки ТОВ «Істріан»має наступну податкову заборгованість у сумі 67775, 85 грн. у тому числі: з по податку з доходів найманих працівників у сумі 2557,47 грн.; з по податку з власників наземних транспортних засобів у сумі 8165,37 та пеня у сумі 9,07 грн.; з по податку на додану вартість у сумі 34436,62 грн. та пеня у сумі 133,15 грн.; з податку на прибуток у сумі 20122,21 грн. та пені у сумі 2351,956 грн.

Таким чином податкова заборгованість у встановлені законодавством строки сплачена не була, вимоги про сплату боргу не оскаржені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду 1-ої інстанції , що вимоги позивача щодо стягнення податкової заборгованості у сумі 67775, 85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем порушені вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про систему оподаткування», чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до п. 95.1 статті 95 ПК України -орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України визначається, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь -яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених ПК України, а також іншими законодавчими актами (87.2).

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (88.1). Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (88.2).

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, -з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (89.1.1); несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, -з дня виникнення податкового боргу (89.1.2).

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (89.2).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (89.3).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду 1-ої інстанції , що є недоцільною та необґрунтованою у відповідності до приписів вимог чинного законодавства вимогу про погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, оскільки позивачем не дотримано процедурних питань які повинні передувати заявленій вимозі, у тому числі, не надані належні докази, які б підтверджували факт недостатності коштів які перебувають у власності боржника для погашення заборгованості, що в свою чергу слугувало б підставою для звернення до суду за наданням дозволу на погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Крім того, апеляційний суд вважає ,що звернення до суду 1-ої інстанції із позовом відбулось в межах встановленого п.п. 15.1.1 п.15.1.ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(діючому на момент виникнення правовідносин) строку.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановлені постанови правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що немає підстави для скасування постанови суду 1-ої інстанції та прийняття нового судового рішення, необхідно залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції -без змін.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210,211,212, ч. 5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан» -залишити без задоволення , а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді: