Ухвала суду № 27752105, 21.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 р.Справа № 2-а/1570/3897/11

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000381510 від 14.04.2011р. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підставою для тверджень, викладених в акті перевірки про завищення товариством податкового кредиту з ПДВ відповідачем зазначено, що при проведенні аналізу бази даних встановлено перелік контрагентів позивача, якими не нараховано та, відповідно, не сплачено до бюджету ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації». Такі висновки позивач вважає безпідставними, оскільки Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат; віднесення ж відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту не передбачає умови про сплату цих сум до бюджету. В акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо товарності проведених операцій ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»із його контрагентами, правильності оформлення податкових накладних, реальності повної оплати за поставлений товар. Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі проти позову заперечила, вважаючи, що вимоги ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»являються безпідставними та не знаходять свого обґрунтування в чинному законодавстві, оскільки наявність у покупця товарів (робіт, послуг) належним чином оформлених документів, необхідних відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»для віднесення відповідних сум до податкового кредиту, зокрема виписаних податкових накладних, не є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, оскільки податкові накладні виписані суб'єктами господарювання, які не формували свої податкові зобов'язання, не подавали до контролюючого органу податкові декларації та не узгоджували суми з державою. Спірне податкове повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним, в задоволенні позову СДПІ просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 ПК України, 31.03.2011р. посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Інтертелеком»щодо наявних розбіжностей по податковим зобов'язанням та податковому кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №110/15-1/30109015/12 від 31.03.2011р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) на загальну суму 916966 грн. Зокрема, зазначено, що при проведенні аналізу бази даних «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»по ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»встановлено розбіжності по податковому кредиту по контрагентам, зазначених в Додатку 1 до акту перевірки, якими не нараховано та, відповідно, не сплачено до бюджету ПДВ по взаємовідносинам з позивачем.

На підставі вказаного акту перевірки, 14.04.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення №000381510, яким ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 916966 грн.

Задовольняючи позов ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як покупець товару, виконав всі передбачені законодавством умови для формування свого податкового кредиту і чинне законодавство не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського і податкового обліку. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість суб'єктами господарської діяльності в Україні визначено Законом України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

З наявних в матеріалах справи копій податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних вбачається, що на момент проведення перевірки у ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»були наявні всі необхідні документи для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем своїм безпосереднім постачальниками. Вказані первинні документи досліджувались податковою при проведенні перевірки; будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Більше того, позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача.

Суб'єкт господарювання (добросовісний учасник господарських операцій) за власною ініціативою не наділений можливістю з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентами (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг) та контролю за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Більше того, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосередніми контрагентами позивач був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів та контрагентів по другому та третьому ланцюгам. ДПІ не доведено, що господарські правовідносини ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»з безпосередніми постачальниками мають ознаки про одержання позивачем доходу саме за рахунок податкової вигоди -відшкодування податку на додану вартість з бюджету за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Колегія суддів вважає, що ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 22.11.2012р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.