Ухвала суду № 27752057, 14.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р.

Справа № 2-а-6757/10/1470

Категорія: 8.2.3

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шевчук О.А.

за участю секретаря судового засідання –Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, за участю прокурора Миколаївської області, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2011 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року адміністративний позов задоволений частково, визнана протиправною бездіяльність податкової інспекції щодо не надання Головному управлінню Державного казначейства України у Миколаївській області зведеної інформації про включення до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість в сумі сто тисяч гривень і більше; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 173 788 144 грн. 48 коп.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки податковим органом надані висновки до органу державного казначейства із зазначенням сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»подав до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві податкові декларації та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які відображені ним у податкових деклараціях за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7.. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві 15 квітня, 29 квітня, 17 червня, 20 липня, 04 серпня та 17 вересня 2010 року, провела позапланові виїзні перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з січня по червень 2010 р., за результатами яких складені відповідні довідки.

Проведеними перевірками підтверджено відображене ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у деклараціях за січень-червень 2010 р. бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 213 318 109,01 грн.

Актами від 15 квітня 2010 року № 387/36/33133003, від 29 квітня 2010 року № 431/36/33133003, від 17 червня 2010 року № 600/36/33133003, від 20 липня 2010 року № 736/36/33133003, від 04 серпня 2010 року № 798/36/33133003, від 17 вересня 2010 року № 950/36/33133003 Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві частково підтвердила бюджетне відшкодування в загальній сумі 213 318 109,01 грн.

В актах перевірок Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві вказала, що за результатами перевірок неможливо підтвердити суми бюджетного відшкодування в загальній сумі 65 959 364,99грн., що пов'язано з неотриманням відповідей по запитам щодо проведення перевірок з питань правових відносин по постачальникам товарів (послуг) позивача на дату підписання вказаних актів.

Суд першої інстанції встановив, що станом на дату подання позову позивачу частково відшкодовано ПДВ шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики на підставі та в порядку, передбаченими ст. 25 Закону України від 27.04.2010р. № 2154-VI «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2010р. N 368 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість», зокрема, за січень 2010 р. в сумі 58 155 670 грн., лютий 2010р. в сумі 47 333 грн., а також грошовими коштами на розрахунковий рахунок Позивача в сумі 583,52 грн. (за лютий 2010р.), всього на суму 105 489 359,52 грн., що також та не заперечується сторонами у справі.

Невідшкодованою залишилась сума з податку на додану вартість в розмірі 173 788 114,48 грн., (279 277 474 грн. - 105 489 359,52 грн. = 173 788 114.48 грн.).

Суд першої інстанції встановив, що в порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за період з січня по червень 2010р. у сумі 172 034 654,41 грн., відповідачем, не погашена, що свідчить про бездіяльність відповідача.

Суд першої інстанції встановив, що до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області не надано зведеної інформації про включення позивача до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі сто тисяч гривень і більше.

Суд першої інстанції встановив та сторони не заперечували, що фактів невідповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених позивачем у податкових деклараціях на 1 753 460,07грн. встановлено не було та відповідно не було прийнято податкових повідомлень про зменшення бюджетного відшкодування на цю суму, у відповідності до пп. пп. б), в) пп.7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Не підтверджена сума бюджетного відшкодування виключно з підстав неотримання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок постачальників позивача, але жодна з норм Закону України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність право платника ПДВ на відшкодування цього податку від проведення чи не проведення зустрічних перевірок його постачальників.

Суд першої інстанції встановив, що Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві не належним чином виконала вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»в частині надання органу державного казначейства висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, оскільки не надавала до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області зведеної інформації про включення до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі сто тисяч гривень і більше.

Сторони не заперечують факт отримання висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету ГУДКУ у Миколаївській області, однак, дії з відшкодування податку на додану вартість позивачеві не здійснювались, у зв'язку з відсутністю реєстрів суб’єктів підприємницької діяльності з визначенням сум відшкодування податку на додану вартість, які мають надаватись ДПА України.

Суд першої інстанції встановив, що така підстава для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, як відсутність реєстрів, не ґрунтується на вимогах законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що відмова Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області у бюджетному відшкодуванні позивачу з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 173 788 114, 48 грн., є протиправною, а права позивача підлягають захисту та поновленню шляхом стягнення бюджетної заборгованості.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта та представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»подало до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві податкові декларації та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які відображені ним у податкових деклараціях за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року (а.с. 11-28).

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7.. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві 15 квітня, 29 квітня, 17 червня, 20 липня, 04 серпня та 17 вересня 2010 року, провела позапланові виїзні перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з січня по червень 2010 р., за результатами яких складені відповідні акти.

Проведеними перевірками підтверджено відображене ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у деклараціях за січень-червень 2010 р. бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 213 318 109,01 грн.

Актами від 15 квітня 2010 року № 387/36/33133003, від 29 квітня 2010 року № 431/36/33133003, від 17 червня 2010 року № 600/36/33133003, від 20 липня 2010 року № 736/36/33133003, від 04 серпня 2010 року № 798/36/33133003, від 17 вересня 2010 року № 950/36/33133003 Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві частково підтвердила бюджетне відшкодування в загальній сумі 213 318 109,01 грн. (а.с. 29-51).

В актах перевірок вказано, що за результатами перевірок неможливо підтвердити суми бюджетного відшкодування в загальній сумі 65 959 364,99грн., що пов'язано з неотриманням відповідей по запитам щодо проведення перевірок з питань правових відносин по постачальникам товарів (послуг) позивача на дату підписання вказаних актів.

Суд першої інстанції правильно встановив, що станом на дату подання позову позивачу частково відшкодовано ПДВ шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики на підставі та в порядку, передбаченими ст. 25 Закону України від 27.04.2010р. № 2154-VI «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2010р. N 368 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість», зокрема, за січень 2010 р. в сумі 58 155 670 грн., лютий 2010р. в сумі 47 333 грн., а також грошовими коштами на розрахунковий рахунок Позивача в сумі 583,52 грн. (за лютий 2010р.), всього на суму 105 489 359,52 грн., що також та не заперечується сторонами у справі, та не спростовується в апеляційній скарзі.

Тким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невідшкодованою залишилась сума з податку на додану вартість в розмірі 173 788 114,48 грн., (279 277 474 грн. - 105 489 359,52 грн. = 173 788 114.48 грн.).

Сторонами в справі розмір суми бюджетного відшкодування, який зазначений в позові, не оспорюється.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про бездіяльність відповідача –податкової інспекції, оскільки в порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за період з січня по червень 2010р. у сумі 172034654,41 грн., не погашена.

Суд першої інстанції правильно встановив та сторонами не спростовується, що податкова інспекція не надала до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області зведеної інформації про включення позивача до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі сто тисяч гривень і більше.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкової інспекцією не був встановлений факт невідповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених позивачем у податкових деклараціях на 1 753 460,07грн., та не приймалось податкових повідомлень про зменшення бюджетного відшкодування на цю суму, у відповідності до пп. пп. б), в) пп.7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сторонами в справі не опорюється той факт, що не підтвердження суми бюджетного відшкодування повязано виключно з неотриманням відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок постачальників позивача.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність право платника ПДВ на відшкодування цього податку від проведення чи не проведення зустрічних перевірок його постачальників.

Суд першої інстанції правильно встановив, що Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві не належним чином виконала вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»в частині надання органу державного казначейства висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, оскільки не надавала до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області зведеної інформації про включення позивача до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі сто тисяч гривень і більше.

Сторони не заперечують факт отримання висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету ГУДКУ у Миколаївській області (а.с.67-73), однак, дії з відшкодування податку на додану вартість позивачеві не здійснювались, у зв'язку з відсутністю реєстрів суб’єктів підприємницької діяльності з визначенням сум відшкодування податку на додану вартість, які мають надаватись ДПА України.

Положення пп. 7.7.6. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. п. 4.1., 4.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 02.07.97 р. № 209/72, передбачають відшкодування з бюджету податку на додану вартість виключно на підставі наданого відповідним податковим органом висновку та не вимагають надання до органу державного казначейства реєстрів.

Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений наказом ДПА України від 03.08.04 р. № 451/501/132, забезпечує координацію дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України при погашенні простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, а не визначає чи змінює сам порядок відшкодування податку на додану вартість, який встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком відшкодування податку на додану вартість.

Суд першої інстанції правильно встановив, що така підстава для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, як відсутність реєстрів, не ґрунтується на вимогах законодавства.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова у бюджетному відшкодуванні позивачу з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 173 788 114,48 грн., є протиправною, а права позивача підлягають захисту та поновленню шляхом стягнення бюджетної заборгованості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова –без змін.

Керуючись ст. 195, ч. 1 ст. 197, п. 1, ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 26 листопада 2012 року

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя О.А.Шевчук