Ухвала суду № 27750265, 01.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2012 р. м. Київ К-36100/10

К-36100/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010

у справі № 2а-943/10/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Яготинського районного споживчого товариства

до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про скасування рішень про застосування штрафних(фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010, позов задоволено: скасовано рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області № 0000202306 від 06.02.2009 та № 0000492306 від 06.04.2009 про застосування штрафних(фінансових) санкцій, встановлених статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(далі - Указ № 436/95) за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України (НБУ) від 15.12.2004 № 637 ( далі - Положення), в розмірі 8409,45 грн. та 2345,05 грн. відповідно.

Висновок судів про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що позивач не порушив вимоги пункту 2.6 Положення з огляду на встановлені в судовому процесі обставини щодо проведення розрахункових операцій на загальну суму 1621,89 грн. через реєстратор розрахункових операцій (далі -РРО) та оприбуткування готівки в сумах 850,00 грн. та 1600,00 грн. в касовій книзі 21.01.2009 та 22.09.2009 відповідно; відсутності розбіжності між сумою фактично наявних грошових коштів та сумою, зазначеною в денному звіті РРО № 1038 за 21.09.2009.

У касаційній скарзі Яготинська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував надане йому Кодексом адміністративного судочинства України право на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для застосування до Яготинського районного споживчого товариства штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8409,45 грн. згідно з рішенням № 0000202306 від 06.02.2009, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки № 0230/1000/30441567 від 23.01.2009, про порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні внаслідок не оприбуткування в касу готівкових коштів в загальній сумі 1621,89 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1038 від 21.01.2009 ( ця сума не була відтворена в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) в графах 1-8 розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»).

За результатами адміністративного оскарження позивачем цього рішення, залишеним без змін рішенням ДПА в Київській області від 31.03.2009, відповідачем прийнято рішення № 0000492306 від 06.04.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2345,05 грн. (фактично штрафні санкції, застосовані рішенням № 0000202306 від 06.02.2009, збільшено на зазначену суму).

Згідно з абзацами першим -третім пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Вимога норми абзацу першого щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків.

Відповідно до преамбули Указу № 436/95 в редакції Указу Президента України від 11.05.99 р. N 491/99 встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Іншими словами, санкції згідно з цим Указом запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу, при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності і спрямовані як і будь-які заходи юридичної відповідальності на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення.

Пунктом 22 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до частини 2 ст. 238 ГК види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною 2 ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України»від 08.06.1995 р. № 1/95-к (втратив чинність згідно із Законом України від 28.06.1996 р. N 254/96-ВР) Президент України був наділений повноваженнями видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436»від 07.09.2001 р. № 802/2001, яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є фінансовим правопорушенням, та відповідальність за нього, прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення»Конституції України.

У зв'язку з цим, незважаючи на наявність в діянні позивача складу порушення пункту 2.6 Положення, заходи юридичної відповідальності до нього не можуть бути застосовані.

Збільшення розміру штрафних санкцій за результатами розгляду скарги позивача є протиправним, крім того, з огляду на відсутність в законодавчих актах, чинних станом на 06.04.2009, положень щодо повноважень органу державної податкової служби на застосування заходів юридичної відповідальності більш суворих, порівняно із вже застосованими, при розгляді скарги особи, притягнутої до відповідальності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства.

Передбачене пунктом 6.6 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) збільшення нарахованої суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження не поширюється на адміністративне оскарження рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення інші, ніж у сфері оподаткування.

Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом ДПА України від 11.12.1996 № 29 (із змінами і доповненнями), на який посилається податковий орган в обґрунтування правомірності рішення від 06.04.2009 № 0000492306 про збільшення розміру штрафних (фінансових) санкцій, є підзаконним актом, а тому не може бути підставою для висновку про наявність у податкового органу повноважень на застосування більшої міри відповідальності до особи в процедурі адміністративного оскарження, розпочатої за скаргою цієї особи.

Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення більш суворого за юридичними наслідками для особи за результатами розгляду її ж скарги не відповідає змісту та призначення права на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак