Постанова № 27749646, 23.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2012 року № 2а-15452/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Старець І.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Харченко О.О.

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №34927808 від 26.10.2012 року з порушенням Закону «Про виконавче провадження»у зв'язку з чим позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4620/12/2670; скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.10.2012 року ВП № 34927808; зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4620/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до судового розгляду на 19.11.2012 року.

В судовому засіданні 19.11.2012 року представником відповідача заявлене клопотання про заміну відповідача, оскільки Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виключено із структури Міністерства юстиції України згідно Указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 року «Про оптимізацію системи органів виконавчої влади»утворено Державну виконавчу службу України. Новоутворені центральні органи виконавчої влади є правонаступниками органів, які реорганізуються (п. 5 вказаного Указу). Так, оскільки Державна виконавча служба України є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, представник відповідача просив замінити відповідача Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України його правонаступником Державною виконавчою службою України.

Представник позивача підтримав заявлене клопотання про заміну відповідача.

Статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони її правонаступником.

З огляду на наведене, суд задовольнив клопотання представника відповідача, замінив відповідача на Державну виконавчу службу України.

В судовому засіданні 19.11.2012 року судом оголошена перерва в судовому розгляді до 23.11.2012 року в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 23.11.2012 року представник відповідача проти позову заперечила, зазначила, що при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець діяв на підставі та у межах Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з наведеним, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

26.10.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №34927808.

Зазначеною постановою відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4620/12/2670 виданого 10.10.2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва про: «визнати протиправним та скасувати п. 1 рішення Київської міської ради від 02.04.2009 року № 272/1328 «Про відміну рішень Київської міської ради»в частині відміни рішення Київської міської ради від 21.05.2005 року № 366/2941 «Про передачу суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-виставкового комплексу на вул. Великій Китаївській, 48 у Голосіївському районі м. Києва». Визнати протиправним та скасувати п. 1 рішення Київської міської ради від 02.04.2009 року № 272/1328 «Про відміну рішень Київської міської ради»в частині пункту 6 додатку до вказаного рішення «Перелік вільних земельних ділянок, які знаходяться в оренді. Орендарям направлено листи-пропозиції щодо їх купівлі». Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Київської міської ради на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн.».

Постанова обґрунтована тим, що у пред'явленому до виконання виконавчому документі відсутній ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника (для юридичних осіб).

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює вимоги до виконавчого документа. Так, згідно п. 3 ч. 1 статті 18 вказаного Закону, у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що у виконавчому документі мають зазначатись дані, які ідентифікують стягувача та боржника і можуть сприяти примусовому виконанню. Оскільки в даному виконавчому провадженні боржником є Київська міська рада, то відсутність зазначення ідентифікаційного коду вказаного органу не може бути перепоною для примусового виконання рішення суду.

У виконавчому листі № 2а-4620/12/2670, пред'явленому для виконання, зазначено достатньо даних про боржника -Київську міську раду, що мають значення для виконання рішення суду.

Як на підставу відмови у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець посилається на те, що в заяві про відкриття виконавчого провадження стягував просить відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №2а-4620/12/2670 від 21.05.2012 року, проте до заяви доданий виконавчий лист № 2а-4620/12/2670 від 10.10.2012 року.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, копії яких наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що описка в заяві про відкриття виконавчого провадження в частині зазначення дати видачі виконавчого документа не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбаченими ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, слід зазначити, що номер виконавчого листа, резолютивна частина рішення, за яким виданий виконавчий лист та зміст виконавчого листа є ідентичними з тими, що вказані в заяві.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зазначив, що виконавчий документ не містить заходів примусового виконання, передбачених ст. 32 Закону «Про виконавче провадження».

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, виконавчі листи, що видаються судами підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими до виконання на всій території України.

Законом не надано повноважень державному виконавцю визначати які судові рішення мають виконуватись, а які ні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №34927808 від 26.10.2012 року, державний виконавець вийшов за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, недобросовісно та нерозсудливо.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволенню підлягають і позовні вимоги про стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4620/12/2670.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.10.2012 року ВП № 34927808.

Зобов'язати Державну виконавчу службу України відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4620/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної виконавчої служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 37471975) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Постанова складена в повному обсязі та підписана 29.11.2012 року.