Постанова № 27749459, 20.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2012 року № 2а-9670/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплата»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кіберплата»з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва, у якому після уточнення позовних вимог, просило суд визнати протиправними дії та скасування рішення №91 від 03.05.2012 року про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість та зобов’язати відповідача внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платником податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплата».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9670/12/2670, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 02 лютого 2010 року.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин, судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням відповідачем було безпідставно анульовано реєстрацію позивача як платника ПДВ через подання позивачем декларації, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом 12 послідовних податкових місяців. Позивач в обґрунтування своєї позиції відмітив, що протягом 12 послідовних податкових місяців з квітня 2011 року по квітень 2012 року, декларував податкові зобов’язання з податку на додану вартість, обсяги поставок та обсяги оподатковуваних операцій, при цьому відповідачем не прийнято жодного рішення за вказаний період щодо відмови у прийнятті будь-якої з податкових декларацій. А відтак, на переконання позивача, у відповідача відсутні підстави для прийняття рішення щодо анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, тому таке рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва ДПС - проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Кіберплата»відбулось у відповідності до вимог пп. “г” п.184.1 статті 184 Податкового кодексу України у зв’язку з тим, що платник подає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом двадцяти послідовних місяців. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.139-140).

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

У судове засідання 14 листопада 2012 року уповноважений представник відповідача не з’явився; відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з огляду на такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіберплата»зареєстроване Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією 07.12.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №374742 та довідкою АА №220236 від 09.12.2009 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (а.с. 6, 7).

Як встановлено судом, позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість на підставі Свідоцтва № 100262322 про реєстрацію платника податку на додану вартість (дата реєстрації платника ПДВ 31.12.2009 р.), позивачу присвоєно індивідуальний податковий номер 368831226587 (а.с. 55).

03 травня 2012 року ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було прийнято рішення № 91, яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Кіберплата»(а.с. 134 - 135).

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, підставою для його прийняття стало подання позивачем декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних місяців –з січня 2011 року по січень 2012 року, що підтверджено довідкою про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки декларації з податку на додану вартість від 28.04.2012 року №1199/Д/15-220і.

При цьому у довідці Управління оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців від 28.04.2012 р. № 1199/Д/15-220і, яка стала підставою для прийняття спірного рішення (а.с. 141), міститься посилання на акт документальної перевірки № 193-22-03-36883128 від 28.04.2012р., яким встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд вважає безпідставним.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно із підпунктом «г»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість визначено в Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1394 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1369/20107 (далі - Положення № 1394).

Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 Положення № 1394 встановлено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання податковим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 Положення № 1394, податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

У силу вимог підпункту 5.5.2.3 підпункту 5.5.2 пункту 5.5 Положення № 1394, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

У випадку скасування реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту «г»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України підтверджуючим документом є довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Зі змісту вищезазначених положень чинного законодавства України слідує, що підставою для скасування реєстрації платника податку на додану вартість з ініціативи податкового органу у відповідності до підпункту «г»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України є встановлення факту подання таким платником протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Документом, що підтверджує факт подання платником податків протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів може бути довідка та/або реєстр (перелік) податкових декларацій особи за 12 послідовних податкових місяців.

Судом встановлено, що за період з січня 2011 року по січень 2012 року позивачем подавались податкові декларації з податку на додану вартість до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, які свідчать про наявність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Зокрема, у декларації за січень 2011 року зазначено обсяги поставки –316 834,00 грн., сума податку на додану вартість –63 367,00 грн.; у декларації за лютий 2011 року обсяги поставки –167 773,00 грн., сума податку на додану вартість - 33 000,00 грн.; у декларації за березень 2011 року обсяги поставки –849 925,00 грн., сума податку на додану вартість – 169 985,00 грн.; у декларації за квітень 2011 року обсяги поставки –645 650,00 грн., сума податку на додану вартість –129 130,00 грн.; у декларації за травень 2011 року обсяги поставки – 630 683,00 грн., сума податку на додану вартість –126 137,00 грн.; у декларації за червень 2011 року обсяги поставки –944 884,00 грн., сума податку на додану вартість –188 977,00 грн.; у декларації за липень 2011 року обсяги поставки –1 099 421,00 грн., сума податку на додану вартість –219 884,00 грн.; у декларації за серпень 2011 року обсяги поставки –874 357,00 грн., сума податку на додану вартість –174 841,00 грн.; у декларації за вересень 2011 року обсяги поставки –629 976,00 грн., сума податку на додану вартість –125 995,00 грн.; у декларації за жовтень 2011 року обсяги поставки –998 292,00 грн., сума податку на додану вартість –199 658,00 грн.; у декларації за листопад 2011 року обсяги поставки –752 738,00 грн., сума податку на додану вартість –150 548,00 грн.; у декларації за грудень 2011 року обсяги поставки –1 165 001,00 грн., сума податку на додану вартість –233 000,00 грн.; у декларації за січень 2012 року обсяги поставки –1 316 883,00 грн., сума податку на додану вартість –263 377,00 грн.

Отже, суд, враховуючи встановлені факти постачання/придбання позивачем товарів, за період з січня 2011 року по січень 2012 року, приходить до висновку щодо необґрунтованості доводів податкового органу про наявність підстав, передбачених підпунктом «г»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що з аналізу положень п.п. «г»п. 184.1 статті 184 Податкового кодексу України вбачається, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є неподання протягом 12 послідовних податкових місяців органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість або подання такої декларації, але остання свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Тобто мова йде про сам факт неподання декларацій чи подання з нульовими показниками. Не підтвердження ж зазначених в деклараціях податкових зобов'язань первинними документами, що ставить під сумнів їх достовірність, на чому наполягає відповідач, є підставою для проведення позапланової документальної перевірки платника податку на додану вартість, за результатами якої органом державної податкової служби може бути прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення.

Відтак, посилання у довідці Управління оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців від 28.04.2012 р. № 1199/Д/15-220 на акт документальної перевірки № 193-22-03-36883128 від 28.04.2012р., яким встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд вважає безпідставним.

Судом встановлено, що протягом 12-ти послідовних податкових місяців з січня 2011 року по січня 2012 року позивачем подано податкові декларації з ПДВ, які підтверджують наявність у позивача господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ, до податкового органу та відповідачем не прийнято жодного рішення за вказаний період щодо невизнання будь-якої із вказаних декларацій, а тому правових підстав скасовувати реєстрацію позивача в якості платника ПДВ у відповідача не існувало.

Проте не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача внести до Реєстру платників ПДВ запис про скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки такий обов'язок ДПІ випливає з вимог законодавства, у тому числі Положення №1394.

Відповідно до п. 5.6.1 Положення № 1394, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Згідно з пунктом 5.6.2. Положення № 1394, у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація" та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Таким чином, підставою для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Як вбачається з положень п. 3 інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 р., № 1172/11/13-10, у разі набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З вказаної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересів юридичних осіб, які є порушеними на момент розгляду справи в суді.

У суду на момент розгляду даної справи відсутні підстави вважати, що державний податковий орган буде відмовлятись від вчинення визначених Положенням № 1394 дій, відтак позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, судовий збір підлягає поверненню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 16 грн. 10 коп.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплата»задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби № 91 від 03 травня 2012 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплата».

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплата»судовий збір у розмірі 16 грн. 10 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.