Постанова № 27749218, 13.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2012 р. № 2-а-9504/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «АСС», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000302220 від 26.04.2012р., №0000312220 від 26.04.2012р., №0000332240 від 26.04.2012р. та податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012р. №0000842220.

В обґрунтування позову вказано, що ДПС у Харківській області збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 26.04.2012р. №0000312220, у розмірі 472884,00 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що у ході перевірки встановлено неутримання та неперахування у серпні 2011р. податку на доходи фізичних осіб у сумі 222,07 грн. з суми, сплаченої підприємством за навчання робітника, яка є додатковим благом, чим порушено п.п. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 п.п. 164.2.17. (г) п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-V.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АСС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р..

За результатами якої було складено акт перевірки №288/2220/23914837 від 06.04.2012р. яким встановлено порушення позивачем:

1. заниження доходу від реалізації у загальній сумі 21242257 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. у сумі 21242257 грн.„ чим порушено ст. 135 п. 135.5, п.п. 135.5.4, ст.. 159 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755 -VI (із змінами та доповненнями.

2. завищення валових витрат на загальну суму 29429110 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011р. у сумі 8549450, за 2 квартал 2011р. у сумі 12629210 грн., за 3 квартал 2011р. у сумі 7650450 грн., за 4 квартал 2011р. у сумі 600000 грн., чим порушено п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. із змінами та доповненнями-в результаті чого донараховано податку на податку на прибуток у загальній сумі 11654414 грн.

3. заниження податкового кредиту у загальній сумі 1835461 грн., в т.ч. за червень 2011р. у сумі 1715461 грн., за жовтень 2011р. у сумі 120000 грн., чим порушено ст.. 198.3, ст. 198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано ПДВ у загальній сумі 1835461 грн.

4. п.п. 164.2.17. (г) п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-V, а саме: неутримання та неперахування податку на доходи фізичних осіб у червні - липні 2011р. у сумі - 3682,51 грн. при сплаті за рахунок коштів підприємства вартості квитків на літак іноземним громадянам, які не є робітниками підприємства та документи які підтверджують необхідність цих витрат для господарської діяльності підприємства відсутні. Суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат платника податків, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно закону - є додатковим благом.

5. п.п. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 п.п. 164.2.17. (г) п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-V, а саме: неутримання та неперахування у серпні 2011р. податку на доходи фізичних осіб у сумі 222,07 грн. з суми, сплаченої підприємством за навчання робітника, яка є додатковим благом.

6. п.176.2 (б) ст. 176 , абз.1 п. 119.2 ст. 119 пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 та порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010р № 1020, а саме: податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф. 1 ДФ за 2011р. надані не у повному обсязі та з недостовірними відомостями

7. ст.. 1 Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням у сумі 59956,32 грн.

На підставі вказаного акту перевірки керівником ДПІ у Московському районі м.Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000302220 від 26.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 1895462,00 грн. (в т.ч. за основним платежем -1835461,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -60001,00 грн.);

- №0000312220 від 26.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 11654415,00 грн. (в т.ч. за основним платежем -11654414,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн.);

- №0000332240 від 26.04.2012р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 59956,32 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «АСС»оскаржило їх у встановленому нормами діючого законодавства порядку до ДПС у Харківській області.

Рішенням від 06.07.2012р. №3301/10/10.2-17 за результатами розгляду скарги податковим органом обласного рівня було відмолено в задоволенні скарги та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 26.04.2012р. №0000312220 у розмірі 472884,00 грн.

31.07.2012р. ТОВ «АСС»було отримано поштою податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012р. №0000842220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 12127299 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Що стосується твердження відповідача, що позивачем було порушено положення ст.609 ЦК України, п.п.14.1.13. п.п.14.1.202. п.14.1. ст.14, п.135.1., п.п.135.5.4. п.135.5. ст.135, ст.159 ПК України.

Суд зазначає, що відповідач обґрунтовує вище зазначені порушення тим, що у ТОВ «АСС» мається кредиторську заборгованість перед ТОВ «Віктрейд»на суму 14362889,73 грн., ТОВ «Валрус Ексім»- 60394,23 грн., а оскільки зазначені вище підприємства знаходяться в стадії ліквідації то податковим органом зроблено висновки щодо заниження ТОВ «АСС»доходів за 4 квартал 2011р.

Суд аналізуючи вище зазначене порушення приходить до висновку, що вони є необґрунтованими оскільки , зі змісту акту перевірки ДПІ неможливо зробити висновок стосовно того, порушення яких саме норм законодавства зафіксовано податковим органом та яку саме кваліфікацію (вартість безоплатно отриманих товарів, або суми безповоротної фінансової допомоги, або безнадійної кредиторської заборгованості, або інш.) надано зазначеній вище заборгованості.

Крім того, п.п.135.5.4. п.135.5. ст.135 ПКУ визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

При цьому, порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається статтею 159 цього ж Кодексу.

Згідно з п.п.159.1.2. п.159.1. ст.159 ПКУ платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Положеннями зазначеної статті цього Кодексу визначено порядок врегулювання безнадійної заборгованості. З їхнього змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Отже, згідно з приписами указаної норми у покупця виникає зобов'язання зменшити суми витрат, а не збільшити суму доходу.

Крім того, під час судового позивачем були надані угоди у відповідності до яких ТОВ «Віктрейд»було укладено правочин про уступку вимоги, згідно якої вищевказану заборгованість передано новому кредитору.

Щодо кредиторської заборгованості ТОВ «АСС»перед ТОВ «СУТОН»- 468341,50 грн., ТОВ «ФОРВЕРТІС»- 6001561,79 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» вексель це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Крім того, за частиною 1 статті 11 Уніфікованого Закону, будь - який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Згідно статті 13 Уніфікованого Закону індосамент може не містити найменування особи на користь якої він вчинений, або може складатися з одного підпису індосанта (бланковий індосамент), а за статтями 14, 15, 16 Уніфікованого Закону індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Оскільки не обумовлене протилежне, індосант відповідає за акцепт та платіж. Власник переказного векселя є його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

В особи, яка видала вексель (покупець) припиняється господарське зобовязання за первісним договором щодо непогашеної заборгованості, та одночасне виникає нове боргове грошове зобовязання за самим векселем. В особи ж, яка отримала вексель (продавець), припиняється право вимоги за первісним договором щодо непогашеної заборгованості, але одночасно виникає нове право вимоги щодо боргового грошового зобов'язання за самим векселем. При цьому ці особи втрачають статус продавця та покупця, набуваючи при цьому особливого статусу векселедержателя (трасанту) та векселедавця (трасату) відповідно.

В подальшому перший трасант (векселедержатель) може передати такий вексель іншім особам за індосаментом, внаслідок чого обов'язок трасата (векселедавця) з оплати векселя на протязі строку позовної давності зберігається, але вже перед другим трасантом (векселедержателем), який може предявити такий вексель до оплати без будь-якого зв'язку із первісним договором.

Як видно із тексту векселів, ТОВ «СУТОН»та ТОВ «ФОРВЕРТС»передали їх на підставі індосаментів, а відтак у ДПІ відсутні будь-які підстави для тверджень про наявність у позивача безнадійної кредиторської заборгованості.

Крім цього суд зазначає, що твердження ДПІ про виникнення валового доходу у ТОВ «АСС»як векселедавця, оскільки ТОВ «СУТОН»та ТОВ «ФОРВЕРТС»заходяться в стадії ліквідації є помилковим, оскільки Податковим кодексом України не передбачено жодних норм щодо того, що такі факти повинні самі по собі призводити до виникнення валового доходу.

Такі правовідносини регулюється виключно нормами вексельного, а не господарського законодавства, при цьому норми пунктів ст.609 ЦК України (припинення зобов'язань ліквідацією юридичної особи), п.п.14.1.13. (безоплатно надані товари), п.п.14.1.202 (продаж товарів), п.14.1. ст.14, ст.135 (Порядок визначення доходів та їх склад), ст.159 (Безнадійна та сумнівна заборгованість) та статті 205 ГКУ і статті 263 ЦКУ не поширюються на випадки видачі векселів в рахунок існуючої заборгованості.

Щодо твердження відповідача, що станом на 31.12.2011р. лічиться прострочена кредиторська заборгованість у сумі 287223,00 грн., строк погашення якої минув.

Так, у відповідності до приписів п.п.14.1.11. п.14.1. ст..14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що у позивача з ТОВ «ВАТЕРПАС-ПРИНТ»правовідносини, по яким мається заборгованість у розмірі 8612,00 грн., виникла у квітні 2009 року отже станом на 31.12.2011р. строк позовної давності не сплив.

У відповідності до положень ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як було встановлено судом у відповідно до домовленостей між ТОВ «АСС»та АГ Абланалп Інжинірінг, а також між ТОВ «АСС»ТОВ «Транс пак євро Азія»строк позовної давності встановлений 5 років.

Що стосується посилання відповідача стосовно взаємовідносин з ТОВ «Аркона», ТОВ «Астра», ТОВ «Дергачівське заводоуправління», АТ «Харківдрев», ТОВ ЦПТС і РАД суд зазначає, о заборгованості по вказаним підприємствам отримали статус простроченої кредиторської заборгованості ще у 2010 році, у зв'язку із чим була віднесена позивачем до складу валових доходів у 4 кварталі 2010 року.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що посилання відповідача у акті перевірки на пропуск строку позовної давності є необгрунтованим.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем приписів п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Суд зазначає, що правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулювались статтями 5 та 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, у відповідності до приписів п.5.1. ст.5 зазначеного законодавчого акту валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Суд зазначає, що з приписів даних правових норм випливає, що до складу валових витрат звітного періоду відносяться витрати, сплачені (нараховані) в ціні ТМЦ, якщо платник податків придбавав їх з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а не фактичного використання.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справі, що при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «АСС»в частині правомірності декларування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Ерітаж»були використані первинні документи: угоди, контракти, видаткові, податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські документи, які не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу, ст.5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Транспортування придбаного товару здійснювалось власними силами ТОВ «АСС»(на балансі підприємства маються вантажні автомобілі).

Зберігання придбаних ТМЦ до моменту переробки здійснювалось у складських приміщеннях, що належать на праві власності ТОВ «АСС».

Зазначені ТМЦ були використані у власній господарській діяльності (зокрема, перероблені) та у подальшому реалізовані у вигляді готової продукції.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що первинні документи засвідчують факт виконання ТОВ «АСС»та ТОВ «Ерітаж»зобов'язань по поставці товарів та оплаті вартості товарів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків ТОВ «АСС», тобто, вибули з його власності. Фактів повернення цих коштів до ТОВ «АСС», наявності у сторін угоди спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб) ДПІ не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених підприємствами правочинів. При цьому, ДПІ в ході перевірки не досліджувались фактичні обставини щодо постачання товару, зміст та умови договору, зобов'язання сторін за договором, питання транспортування та зберігання придбаних ТМЦ.

Що стосується посилання відповідача на відсутність фактів реального вчинення господарських операцій у зв'язку із неможливістю реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Ерітаж», а саме відсутність:

- власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших основних засобів;

- достатньої кількості штатних працівників на підприємстві;

незнаходження за місцезнаходженням то вказані посилання суд вважає безпідставними та необґрунтованими відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», який в даному випадку є спеціальним нормативно-правовим актом, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Крім цього суд зазначає, що норми діючого податкового законодавства не ставять облік та відповідальність платника податків від правильності обліку та виконання вимог податкових органів його контрагентами, оскільки статтею 61 Конституції України передбачена індивідуальна юридична відповідальність.

Щодо порушення позивачем вимог п.138.1. ст.138, п.п.140.1.7. п.140.1. ст.140 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що ДПІ встановлено завищенням у 4 кварталі 2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»витрат на загальну суму 600000 грн. та ПДВ на суму 120000 грн.

Суд зазначає, що фактичною підставою для вказаних висновків є виключно висновки акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.12.2011р. №324/23-03-05/37092055 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Агро-Синергетика»за період вересень, жовтень 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку.

З акту про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова під час складення вказаного акту не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, оскільки такі документи у вказаного податкового органу були відсутні (стор. 31 акту перевірки від 06.04.2012р.).

В Акті про неможливість проведення зустрічної звірки №324/23-03-05/37092055 від 14.12.2011р., викладені висновки з приводу обставин здійснення ТОВ «Промтехноопт»господарської діяльності, однак, як встановлено вище, зустрічна звірка фактично не відбулась.

Судом встановлено та вказаний факт не заперечувався сторонами, що при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «АСС»в частині правомірності декларування витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт»були використані первинні документи: договір поставки, видаткові, податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, ТТН та інш., які не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу, ст.201, ст.138 ПК, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

ДПІ у Московському районі м. Харкова в акті перевірки від.06.04.2012р. зазначено, що ДПІ у Жовтневому районі м Харкова було встановлено, що ТОВ «Промтехноопт»має наступні ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб, відсутність основних фондів (ТЗ, приміщень для зберігання ТМЦ), платник не знаходиться за місцезнаходженням і т.д.Таким чином відповідачем було зроблено висновок, що зазначені вище обставини свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за вересень та жовтень 2011 року.

Суд з вище зазначеними посилання відповідача не погоджується суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються (ст.19 ГК України).

Стосовно відсутності достатньої кількості штатних працівників на підприємстві суд зазначає, що відповідачем не досліджувались можливості залучення ТОВ «Промтехноопт»сторонніх осіб.

Крім того, довідка про відсутність підприємства за юридичною адресою, складений податковим органом, не є належним доказом у справі з огляду на приписи ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою).

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Однак, викладені в акті перевірки судження ДПІ не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Щодо посилання в акті перевірки від 06.04.2012р. на висновки ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки господарських взаємовідносин, відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Промтехноопт»і т.д., ТОВ «АСС»зазначає, що згідно зі статтею 83 ПКУ, висновки податкової міліції не належать до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.

Крім того, є незрозумілим те, яке відношення до діяльності ТОВ «АСС»має акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.12.2011р. №324/23-03-05/37092055 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Агро-Синергетика»за період вересень, жовтень 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку, якщо ТОВ «АСС»не мало жодних відношень із ТОВ «Агро-Синергетика».

Щодо порушень позивача у формуванні витрат.

У відповідності до приписів п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 податкового кодексу України витрати -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З огляду на п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України до складу витрат включаються:

витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інші витрати, визначені згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт відносяться до складу витрат операційної діяльності.

Так, в п.п.139.1.9. ПК зазначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено та вказаний факт не заперечувався сторонами, що при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «АСС»в частині правомірності декларування витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Лінда Стар»були використані первинні документи: договір поставки, видаткові, податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, ТТН та інш., які не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу, ст.138 ПК, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Транспортування придбаного товару здійснювалось власними силами ТОВ «АСС»(на балансі підприємства маються вантажні автомобілі).

Зберігання придбаних ТМЦ до моменту переробки здійснювалось у складських приміщеннях, що належать на праві власності ТОВ «АСС».

ТМЦ та результати робіт були використані у власній господарській діяльності (зокрема, перероблені) та у подальшому реалізовані у вигляді готової продукції.

Таки чином суд приходить до висновку, що первинні документи засвідчують факт виконання ТОВ «АСС»та ТОВ «Лінда Стар»зобов'язань по поставці товарів, робіт та оплаті їх вартості.

Також судом встановлено та вказаний факт не заперечувався сторонами, що при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «АСС»в частині правомірності декларування витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Перша Технологічна компанія - СТГ»були використані первинні документи, які не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.139 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Транспортування придбаного товару здійснювалось власними силами ТОВ «АСС»(на балансі підприємства маються вантажні автомобілі).

Зберігання придбаних ТМЦ до моменту переробки здійснювалось у складських приміщеннях, що належать на праві власності ТОВ «АСС».

Зазначені ТМУ були використані у власній господарській діяльності (зокрема, перероблені) та у подальшому реалізовані у вигляді готової продукції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що первинні документи засвідчують факт виконання ТОВ «АСС»та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ»зобов'язань по поставці товарів та оплаті їх вартості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків ТОВ «АСС», тобто, вибули з його власності. Фактів повернення цих коштів до ТОВ «АСС», наявності у сторін угоди спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб) ДПІ не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність фактів реального вчинення господарських операцій у зв'язку із неможливістю реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Лінда Стар»та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», а саме відсутність:

- власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших основних засобів;

- достатньої кількості штатних працівників на підприємстві;

- незнаходження за місцезнаходженням, оскільки податковим органом не досліджувались можливості залучення ТОВ «Лінда Стар», ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» сторонніх осіб, а також акт відсутності підприємства за юридичною адресою, складений податковим органом, не є належним доказом у справі з огляду на приписи ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою).

Суд зазначає, що підставою для висновків ДПІ щодо нікчемності договору, є результати зустрічної звірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, а саме: акту від 15.09.2011 року №3903/182/37363810 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Лінда Стар»з питань правильності відображення даних декларацій з ПДВ за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р.

Однак, жодна норма діючого податкового законодавства не ставить облік та відповідальність платника податків від правильності обліку та виконання вимог податкових органів його контрагентами, оскільки статтею 61 Конституції України передбачена індивідуальна юридична відповідальність.

Також суд зазначає, що вактичною підставою для висновків ДПІ щодо нікчемності договору, є результати зустрічної звірки ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», оформлені актом від 07.11.2011 року №853/23-304/37190531, про неможливість проведення зустрічної звірки за серпень 2011р.

Однак, на сторінці 43 акту перевірки від 06.04.2012 року зазначено, що за серпень 2011 року ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ»перевірки не проводилось.

Згідно положень наказу ДПАУ від 22.12.2010 N984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавств»носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, є виключно акт перевірки, а не довідка про неможливість проведення зустрічної звірки.

Щодо порушення позивачем приписів ст.609 ЦК України, п.п.14.1.13., п.п.14.1.202, п.14.1. ст.14, ст.135, ст.159, п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України

Суд зазначає, що на сторінці 79 акту перевірки відповідачем встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Валрус Ексім»на загальну суму 1715461,00 грн. за червень 2011р.

Також у ході перевірки встановлено, ще ТОВ «Валрус Ексім", зареєстроване ДПІ у Київському районі м. Харків, стан підприємства „11" - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).

Свідоцтво платника ПДВ за № 100295941 анульоване 29.09.2011 р.

Суд зазначає, що в обґрунтування зазначених висновків податковий орган посилається на існування станом на 31.12.2011р. кредиторської заборгованості у сумі 60394,23 грн., на факт припинення зазначеного підприємства та на положення ст.609 ЦК України (припинення зобов'язань ліквідацією юридичної особи), п.п.14.1.13. (безоплатно надані товари), п.п.14.1.202 (продаж товарів), п.14.1. ст.14, ст.135 (Порядок визначення доходів та їх склад), ст.159 (Безнадійна та сумнівна заборгованість), п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України.

Суд аналізуючи вище зазначені твердження відповідача приходить до висновку, що відповідачем в аті перевірки чітко не зазначено суть встановленого порушення та недотримання яких саме норм, оскільки перелічені в акті перевірки норми права є за своїм характером взаємно протилежними, також не містить фактичних обставин, які стосуються безпосередньо самого порушення.

Крім цього суд зазначає, що сума ПДВ у розмірі 1715461 грн. не має статусу безнадійної кредиторської заборгованості та була віднесена до складу податкового кредиту з чітким дотриманням приписів ст.198 ПК України. При цьому, податкові накладні, що є підставою для формування складу податкового кредиту не мають жодних дефектів (тобто оформлені з дотриманням вимог діючого законодавства), які б позбавляли їх юридичної сили.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання на 472884,00 грн. по податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 26.04.2012р. №0000312220 то суд зазначає, що на сторінці 7 рішення ДПС у Харківській області від 06.07.12р. №3301/10/10.2-17 про результати розгляду скарги зазначено, що акт перевірки містить арифметичні помилки, внаслідок чого сума заниженого валового доходу складає 21180411,00 грн., а не 21242257,00 грн., як зазначено в висновку акта, та сума завищених валових витрат -30803925,00 грн., а не 29429110,00 грн., як зазначено в висновку акта, внаслідок чого в акті перевірки невірно визначена сума заниженого об'єкту оподаткування податком на прибуток (замість 12127298,00 грн. в акті зазначено - 11654414,00 грн.).

Враховуючи викладене, ДПС у Харківській області збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 26.04.2012р. №0000312220, у розмірі 472884,00 грн.

У відповідності до приписів п.3.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. N985) якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то, крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення, направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Однак, податковим органом районного рівня податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2012р. №0000842220 збільшено фактично суму грошового зобов'язання не на 472884,00 грн., а на 12127299 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МАССМ до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000302220 від 26.04.2012 року, № 0000312220 від 26.04.2012 року, № 0000332240 від 26.04.2012 року, № 0000842220 від 25.07.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови , суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 листопада 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.