Постанова № 27749206, 09.11.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4028/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: представників позивача - Фурса С.М., Подольної Т.А. (за довіреністями);

представника відповідача - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС - Копиця С.М. (за довіреністю);

представника відповідача - ГУДКС України в Одеській області - Гурченкової Г.М. (за дорученням)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укрферрі»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України суми заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, з урахуванням наданих позивачем до суду остаточних уточнень позовної заяви (а.с.155-156), надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укрферрі»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, в остаточній редакції позовних вимог якої позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000231505 від 14.06.2012 року, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укрферрі»(п/р 26000310879601 в Акціонерному банку «Південний», м. Одеса МФО 328209, код ЄДРПОУ 20957025) суму заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 436502,98 грн. (сума бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2009 року) та у розмірі 273194,30 грн. (сума бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2009 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час заявлення позивачем спірних сум до бюджетного відшкодування), 20.02.2009 року та 20.03.2009 року подав до СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі декларації з ПДВ за січень та лютий 2009 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. При цьому, як зазначає позивач, податковим органом були проведені позапланові перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування по цим деклараціям, за результатами яких податковим органом складено довідки від 30.04.2009 року №247/15-2/20957025/57 та від 29.05.2009 року №314/15-2/20957025/77, в яких жодних порушень з боку ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі» не визначено та підтверджені заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за цей період.

Проте, як вказує позивач, лише через три роки - 12.06.2012 року податковим органом знов проведено перевірку за цими ж питаннями та складено акт від 12.06.2012 року №3377/15-525/20957025 «Про результати камеральної перевірки ПАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, лютий 2009 року», на підставі якого прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.

Позивач вважає, що жодної передбаченої законодавством підстави для проведення вдруге перевірки декларацій та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за січень, лютий 2009 року у відповідача - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, не існувало. При цьому, як зазначає позивач, в довідках та в акті перевірки не визначено жодних порушень щодо нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ з боку ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»за спірний період. Позивач вказує, що у підприємства наявна вся документація щодо здійснення господарських операцій, за наслідками яких відповідачем було заявлено спірні суми до бюджетного відшкодування, яка відповідає вимогам чинного законодавства, та наявність і достовірність цих документів податковими органами не спростована ні в довідках, складених за результати перевірки, ні в акті перевірки від 12.06.2012 року.

Таким чином, позивач вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на вимоги п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України та ст.256, 257 Цивільного кодексу України, як на підставу зменшення ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, лютий 2009 року у розмірі 709697,28 грн., оскільки ним у визначені законодавством строки було подано до податкового органу заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Разом з цим, позивач зазначив, що суми бюджетного відшкодування ПДВ, що задекларовані позивачем у податкових деклараціях за січень, лютий 2009 року та які підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок позивача -не є надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями, як вказано у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, а відповідно до п.14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України є від'ємним значенням ПДВ, що підлягає відшкодуванню на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, а тому позивач із відповідною заявою про повернення надміру сплачених грошових коштів або їх відшкодування до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС не звертався. Таким чином, позивач вважає податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 0000231505 від 14.06.2012 року протиправним, оскільки воно прийнято на підставі висновків перевірки, які не ґрунтуються на нормах законодавства, у зв'язку із чим просив суд скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Разом з цим, позивач зазначив, що відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейської служби України за висновками податкових органів, та оскільки необхідний висновок до ГУДКС України в Одеській області не подавався, у зв'язку із чим в результаті неотримання коштів із бюджету, порушується право позивача як платника податку, позивач просив суд стягнути за рахунок коштів державного бюджету України через ГУДКС України в Одеській області на його користь на поточний рахунок бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за січень 2009 року на суму 436502,98 грн. та за лютий 2009 року -на суму 273194,30 грн.

Відповідач - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби України надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.168-171), в яких зазначив, що камеральна перевірка позивача від 12.06.2012 року була проведена згідно вимог п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, та за її результатом встановлено, що на виконання вимог п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, ст.256, 257 Цивільного кодексу України, не можливо відшкодувати заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень, лютий 2009 року на загальну суму 709697,00 грн. Даний висновок відповідач вважає законним, з огляду на те, що позивач не звертався до суду з вимогою до СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі про зобов'язання ДПІ надати висновок до ГУДКС України в Одеській області із зазначенням суми бюджетного відшкодування сум ПДВ за січень та лютий 2009 року, у зв'язку із чим, збіг строк позовної давності за вказаною вимогою, встановлений п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ДПІ правомірно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування ПДВ оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач -Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.157-159), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що відповідно до ст.ст.200.12, 200.13 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державної казначейської служби України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Оскільки, Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області не отримувало висновок на повернення з Державного бюджету України сплаченого податку на додану вартість за січень та за лютий 2009 року на користь ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі», тому не мало жодних підстав на здійснення операції щодо повернення спірної грошової суми. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням наданих остаточних уточнень позовних вимог від 10.10.2012 року (а.с.155-156), посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та уточненнях до неї (а.с.120-125,150-154).

Представник відповідача -ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Представник відповідача - ГУДКС України в Одеській області в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, ознайомившись з запереченнями відповідачів, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укрферрі» (надалі - товариство, позивач) зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.12.2003 року як закрите акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укрферрі»та 15.12.2010 року у зв'язку із зміною найменування юридичної особи, позивачу замінено свідоцтво про державну реєстрацію за №319374 серії А01 (а.с.126).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходиться на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси (т.1,а.с.128) та у перевіряємому періоді та станом на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ (т.1, а.с.14), що також не заперечувалось представниками сторін.

Судом встановлено, що позивач, за результатами своєї господарської діяльності, надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі податкову декларацію з ПДВ за січень 2009 року (вх. №1859 від 20.02.2009 року) та податкову декларацію з ПДВ за лютий 2009 року (вх. №2794 від 20.03.2009 року) (а.с.17-24) разом із додатками №№2,3,4,5 до цих декларацій (а.с.25-35), серед яких додатком №4 до вказаних податковий декларацій з податку на додану вартість надавались заяви про повернення суми бюджетного відшкодування відповідно за січень 2009 року у сумі 955041 грн. та за лютий 2009 року у сумі 288850 грн. (а.с.27,127).

Відповідно до п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час заявлення суми, яка підлягає до бюджетного відшкодування) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У зв'язку з поданням вищевказаних декларацій, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі були проведені позапланові виїзні перевірки ЗАТ СК «Укрферрі»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за січень та за лютий 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, за наслідками яких СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі були складені: довідка від 30.04.2009 року №247/15-2/20957025/57 «Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ СК «Укрферрі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року із додатками до неї (а.с.38-60) та довідка від 29.05.2009 року №314/15-2/20957025/77 «Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ СК «Укрферрі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року та додатки до неї (а.с.61-100).

Як зазначено у вказаних довідках, в результаті проведених виїзних перевірок порушень ЗАТ СК «Укрферрі» встановлено не було. Тобто, податковим органом фактично було підтверджено правомірність заявленого ЗАТ СК «Укрферрі»бюджетного відшкодування ПДВ.

Як вже зазначено судом, ЗАТ СК «Укрферрі»було змінено найменування юридичної особи на Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укрферрі», у зв'язку із чим остатньому 15.12.2010 року видано свідоцтво про державну реєстрацію, та з 04.02.2011 року ПрАТ «Укрферрі»перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси, яка з березня 2012 року реорганізована у ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

12.06.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на підставі ст.76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі», з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, лютий 2009 року.

За результатами цієї перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби складений акт від 12.06.2012 року №3377/15-525/20957025 (а.с.12-15), у висновку якого зазначено, що на виконання вимог п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, ст.256, 257 Цивільного кодексу України, ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень, лютий 2009 року у розмірі 709697,28 грн., втому числі, за січень 2009 року на суму 436502,98 грн. та за лютий 2009 року -на 273194,30 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, згідно з п.54.3 ст.54 п.58.1 ст.58, пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000231505 від 14.06.2012 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 709697,28 грн., а саме за січень 2009 року в сумі 436502,98 грн. та за лютий 2009 року в сумі 273194,30 грн., оскільки на підставі п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, ст.256, 257 Цивільного кодексу України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»(а.с.36).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №0000231505 від 14.06.2012 року в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1. п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено,що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Як вже встановлено судом, податкові декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення бюджетного відшкодування подавались позивачем за січень 2009 року - 20.02.2009 року та за лютий 2009 року -20.03.2009 року, та у зв'язку із їх наданням податковим органом були проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за січень та за лютий 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, за результатами яких були складені довідки від 30.04.2009 року №247/15-2/20957025/57 та від 29.05.2009 року №314/15-2/20957025/77, якими встановлена відсутність порушень з боку позивача.

При цьому, 12.06.2012 року, тобто після спливу трьохрічного строку, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС на підставі ст.76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі», з тих ж самих питань щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, лютий 2009 року.

Водночас, на запитання суду, стосовно того, що саме слугувало підставами для проведення цієї камеральної перевірки, з урахуванням того, що податковим органом вже були проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за січень та за лютий 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, за результатами яких були складені довідки, якими встановлена відсутність порушень з боку позивача, уповноважений представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в судовому засіданні не зміг надати відповіді. Крім того, представник ДПІ за запитання суду, чому камеральна перевірка була проведена саме 12.06.2012 року, тобто після спливу трьохрічного строку з дня подачі позивачем податкових декларацій з ПДВ та заяв про повернення сум бюджетного відшкодування за січень 2009 року та за лютий 2009 року, представник відповідача не зміг надати жодної належної та обґрунтованої відповіді.

При цьому, як зазначає у своїх запереченнях сам відповідач -ДПІ, достовірність нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за січень та лютий 2009 року вже підлягала перевірці СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі, за наслідками яких були складені довідки, а отже для проведення повторної перевірки відсутні правові підстави.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем жодними чином не доведено наявність підстав для проведеної 12.06.2012 року камеральної перевірки ПАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, лютий 2009 року.

Разом з цим, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача, що на виконання вимог п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, ст.256, ст.257 Цивільного кодексу України, ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень, лютий 2009 року у розмірі 709697,28 грн., в тому числі, за січень 2009 року на суму 436502,98 грн. та за лютий 2009 року -на 273194,30 грн.

При цьому, в акті перевірки зазначається, що станом на момент здійснення перевірки згідно з базою даних ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС АІС «Облік податків та платежів» по картці особового рахунку по податку на додану вартість ПрАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі»рахується протермінована переплата з ПДВ у сумі 709697,28 грн. по податковим деклараціям з ПДВ за січень, лютий 2009 року, а саме за №1859 від 20.02.2009 року у сумі -436502,98 грн. та за №2794 від 20.03.2009 року у сумі -273194,30 грн., у зв'язку з чим не можливо відшкодувати заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень, лютий 2009 року на загальну суму 709697,28 грн. Разом з цим, відповідач зазначає про неможливість відшкодувати вказану суму бюджетного відшкодування ПДВ, посилаючись на п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, ст.256, 257 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п.п. «в»п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з наступних підстав.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, можуть бути подані не пізніше 1095-го дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зазначена норма передбачає, що подання вищеназваної заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України періоду, для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, такі заяви можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Положеннями пп. 14.1.115 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.14.1.39. п..14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Тобто, сума ПДВ, що заявляється до відшкодування з бюджету не є сумою надміру сплачених грошових зобов'язань чи про відшкодування таких зобов'язань, так як відшкодування цих сум із бюджету може бути здійснене тільки в майбутньому (в наступних податкових періодах) при виконанні певних умов.

Таким чином, норми п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України встановлюють порядок подачі заяви про повернення надміру сплачених до бюджету коштів і не регулюють порядок відшкодування ПДВ.

При цьому, суд зазначає, що спірна сума бюджетного відшкодування ПДВ була задекларована позивачем у січні та лютому 2009 року, в умовах дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В цьому Законі містився пп.15.3.1 п.15.3 ст.15, який по своєму змісту аналогічний пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, як пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»так і пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлюють тільки правило (норму) про повернення сум податків, що були надмірно (надлишково) сплачені до бюджету чи відшкодовані з бюджету відповідно до законів (кодексу), і встановлюють граничні строки для подання заяви про повернення надміру сплачених податків, тобто переплати податків.

Отже, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення з ПДВ, що підлягає відшкодуванню, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення з ПДВ, що підлягає відшкодуванню, задекларованих позивачем в податкових деклараціях.

У вказаних вище нормах немає жодного посилання на термін давності, тобто норми пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пункт 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регулюють порядок нарахування та відшкодування ПДВ. Термін давності, вказаний у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (п. 102.1), для стягнення податкового боргу (п. 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).

Таким чином, жоден із наведених вище пунктів законодавчих актів не розповсюджує свою дію на порядок відшкодування ПДВ з бюджету, який регулювався до 01.01.2011 року Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року -розділом V Податкового кодексу України.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, зокрема, ВАС України своєю ухвалою від 23.02.2010 року по справі № 16244/08 ВАСУ встановив, що підпунктом 15.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(аналогічна норма міститься в п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України) встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто «переплати», а суми, задекларовані платником податку до відшкодування, однозначно не підпадають під визначення «переплата», тобто суми ПДВ, задекларовані і які враховуються як переплата в карточці особового рахунку, не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають відшкодуванню при умові підтвердження їх матеріалами документальних перевірок.

Отже, твердження відповідача щодо необхідності подання окремої заяви та спливу терміну давності по сумі від'ємного значення з ПДВ, що підлягає відшкодуванню не відповідають нормам податкового законодавства.

Таким чином, застосовуючи до спірних правовідносин приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідач не врахував, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх відшкодування. Саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін, та будь-яких обмежень по відшкодуванню ПДВ в залежності від строку (дати), коли було задеклароване збільшення суми податкового кредиту, яка в подальшому підлягала бюджетному відшкодуванню Податковий кодекс України не містить.

Під час розгляду справи встановлено, що жодних порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з ПДВ, що підлягає відшкодуванню відповідачем в ході перевірки виявлено не було.

Відповідно до довідок СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі від 30.04.2009 року №247/15-2/20957025/57 та від 29.05.2009 року №314/15-2/20957025/77 та акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.06.2012 року №3377/15-525/20957025 будь-яких фактів порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства у бухгалтерському та податковому обліку Підприємства податкові органи не виявили, як і не було виявлено жодних порушень щодо нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за січень та лютий 2009 року.

З наявних у справі документів вбачається відсутність жодних заперечень відповідача як при проведенні перевірки, так і в ході судового розгляду справи стосовно виникнення та фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з ПДВ за січень та лютий 2009 року.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає незрозумілим та безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на положення п.п. «в»п.200.14 ст.200 ПК України, оскільки, як підтвердив сам представник відповідача та не спростовується матеріалами справи, ні за результатами камеральної, ні документальних позапланових виїзних перевірок позивача, органами державної податкової служби не було виявлено невідповідність спірної суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податкових деклараціях.

Як зазначили представники позивача, позивачем не подавались заяви про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, разом з цим, даних про те, що позивач подавав до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або на їх відшкодування, до суду не надано. Цей факт також підтверджує помилковість застосування відповідачем приписів п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин

Тобто, стаття 102 Податкового кодексу України не відноситься до правовідносин, що є предметом спору в даній справі. За таких підстав суд дійшов висновку про те, що відповідач - ДПІ помилково застосував до спірних правовідносин приписи п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає безпідставними посилання ДПІ в акті перевірки на не виконання позивачем вимог п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України і відповідно, оскільки єдиною підставою для зменшення (відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) визначено те, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або на їх відшкодування у випадках, передбачених Податкового кодексу України, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, вважає безпідставним та необґрунтованим зменшення позивачу (відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) на розрахунковий рахунок за січень, лютий 2009 року у загальному розмірі 709697,28 грн.

Разом з тим, є також безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на положення ст.ст.256,257 Цивільного кодексу України, оскільки вказані положення визначають, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і яка встановлюється тривалістю у три роки. Тобто, вказані положення жодним чином не регулюють питання у сфері податкового законодавства, що визначені ст.1 Податкового кодексу України, а визначають питання щодо строку звернення до суду за захистом порушеного цивільного права, в той час як ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України визначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000231505 від 14.06.2012 року прийнято податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС безпідставно та необгрунтовано.

Слід зазначити, що відповідачами у справах розглядуваної категорії виступають податковий орган та орган державної казначейської служби. З урахуванням положень ст. 200 Податкового Кодексу України та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011р. № 39, податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми ПДВ, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Тобто, право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державної казначейської служби України відповідний висновок.

Разом із тим, враховуючи, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Отже, учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державної казначейської служби. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету.

Спірна сума бюджетного відшкодування у встановлений законом строк позивачу не відшкодована, проти чого не заперечували представники відповідачів у судовому засіданні.

Таким чином, з урахуванням висновків суду про протиправність зменшення позивачу бюджетного відшкодування, суд вважає необхідним також задовольнити вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету на користь ПрАТ «Суднобудівна компанія «Укрферрі»бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 709697,28 грн., з яких по деклараціям за січень 2009 року на суму 436502,98 грн. та за лютий 2009 року на суму 273194,30 грн., оскільки в судовому засіданні було безперечно встановлено, що ПрАТ «Укрферрі»має право на таке відшкодування, і йому було необґрунтовано відмовлено у наданні бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представники відповідачів не довели суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. Натомість позивачем до суду надані належні та допустимі в спірних правовідносинах докази, які у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача.

На переконання суду, своїм рішенням відповідач -ДПІ встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0000231505 від 14.06.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню, а сума заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 436502,98 грн. (сума бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2009р.) та у розмірі 273194,30 грн. (сума бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2009р.) підлягає стягненню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 71, 72, 79, 86, 94, 158 -163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укрферрі» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, та стягнення з Державного бюджету України суми заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 14 червня 2012 року № 0000231505.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія Укрферрі»(п/р 26000310879601 в Акціонерному банку «Південний», м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 20957025) суму заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 436502,98 грн. (сума бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2009р.) та у розмірі 273194,30 грн. (сума бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2009р.).

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 09 листопада 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.