Постанова № 27748248, 06.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року 2а-4804/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомПовного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1"доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Повне товариство "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій виконуючого обов'язків начальника Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС Чикаловець Н.І. щодо призначення позапланової документальної перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000941701/1642 від 26 червня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом в порушення вимог Податкового кодексу України незаконно проведено перевірку позивача, оскільки не було законних підстав для проведення такої перевірки. Також, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення щодо зобов'язання позивача сплатити нараховану суму податку з доходів фізичних осіб прийняте Відповідачем всупереч вимогам Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Податкового кодексу України.

Відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що доводи викладені в акті перевірки є вірними, а донараховані до сплати податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб є вірно визначеними. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

06 листопада 2012 року представники сторін заявили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з травня по червень 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби здійснювались заходи з проведення позапланової виїзної перевірки Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року.

Так, з метою отримання від позивача інформації щодо нарахування податку на прибуток за 2011 рік посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби відповідно до пунктів 73.3 та 73.5 статті 73 Податкового кодексу України складено письмовий запит від 24.04.2012 року №823/10/222-030 "Про надання пояснень та їх документального підтвердження", який був вручений позивачу.

На вищезазначений запит ПТ "ІНФОРМАЦІЯ_1" направило до податкового органу лист-відповідь від 14.05.2012 року №47, в якому останнім було зазначено, що всі дані, які містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток приватних підприємств за 2011 рік, є достовірними, а запит про надання інформації не відповідає вимогам абз. 2 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, оскільки не містить переліку інформації, яка запитується.

21 травня 2012 року виконуючий обов'язки начальника Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС Чикаловець Н.І. прийняв наказ №152 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", згідно з яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року.

Проте, жодних доказів щодо підстав здійснення для такої перевірки відповідач суду не надав.

Так, в період з 28 травня 2012 року по 06 червня 2012 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт № 1318/22-0/30839335.

Перевіркою було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 1.2, п. 1.3, п. 1.15 ст. 1, п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.п.14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 81043,53 грн.

За результатами здійсненої перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000941701/1642 від 26 червня 2012 року, згідно з яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 81043,52 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 16351,56 грн.

Проте, не погоджуючись із діями податкового органу по проведенню перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з приписами статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, податкових агентів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

В силу положень підпункту 73.2.4 пункту 73.2 статті 73 Податкового кодексу України порядок подання інформації органам державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Перелік підстав для надсилання суб'єктам інформаційних відносин, у тому числі й платникам податків, письмового запиту про подання інформації, наведено у пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, відповідно до якого письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків у разі проведення зустрічної звірки.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України. У разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

В силу положень пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України в разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З дослідженого судом запиту від 24.04.2012 року №823/10/222-030 про надання інформації вбачається, що він не відповідає вимогам статті пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, зокрема, не містить чіткого переліку інформації, яка запитується, а вимагає лише надати пояснення щодо нарахування податку на прибуток за 2011 рік.

Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Проте, приступаючи до проведення перевірки, відповідач не дотримався вимог пункту 73.3 статті 73 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України щодо надання платнику податків строку для надання документів, що вимагалися, а також не вчинив жодних дій щодо витребування пояснень від платника податків з приводу недостовірності даних у податкових деклараціях з податку на прибуток приватних підприємств за 2011 рік, відносно яких у податкового органу виникли сумніви.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що відповідач, дійшовши висновків про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, не отримавши від платника податків пояснень та документів на письмовий запит органу державної податкової служби, не вчинив жодних дій щодо перевірки даних фактів та не виконав вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України,.

Наведені факти свідчать про невиконання посадовими особами державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області вимог закону, недобросовісне використання владних повноважень, а також про протиправну бездіяльність, що несумісна з інтересами публічної служби, завдає шкоди авторитету держави і органам державної податкової служби.

Отже, вимога позивача про визнання протиправними дій виконуючого обов'язків начальника Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС Чикаловець Н.І. щодо призначення позапланової документальної перевірки підлягає задоволенню.

Щодо встановлених перевіркою порушень позивачем щодо заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, податковий орган посилається на норму п. 12.3 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яка визначає, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи, така особа вважається податковим агентом платником податку стосовно оподатковуваного доходу, отриманого таким платником податку від продажу.

Проте, суд не погоджується з висновками ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС, вважає їх безпідставними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Так, згідно з п.п.8.1.1 ст. 8 вищезгаданого Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Як слідує зі змісту п.168.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, із наведених норм податкового законодавства слідує, що одним із основних критеріїв визначення юридичної особи, як податкового агента є можливість сплачувати податок на користь фізичної особи за рахунок цієї особи (платника податку).

Однак, на момент виплати позичальникам коштів у вигляді позики ця сума не підлягала оподаткуванню, що не заперечується органами податкової служби.

У подальшому в зв'язку з невиконання позичальниками своїх договірних зобов'язань щодо повернення позики, позивач в порядку передбаченому чинним законодавством України звернуло стягнення на заставлене майно. При цьому, звернувши стягнення на заставлене майно, позивач став його власником і продав його в подальшому як власник, сплативши при цьому всі податки з реалізації власного майна.

Таким чином, висновок податкового органу стосовно того, що продаючи заставлене майно, позивач діє як посередник платника податку - фізичної особи, є безпідставним, оскільки Позивач продавав не майно платника податку, а власне майно (предмет застави, на який звернуто стягнення), тобто Позивач не являвся повіреним або комісіонером фізичної особи-платника податку (не діяв в його інтересах), а навпаки - реалізуючи заставлене майно, діяв виключно в своїх інтересах, по-друге, всі кошти, отримані від реалізації цього майна, залишилися у Позивача і використані ним на покриття витрат, пов'язаних із невиконанням договорів позики, а також на сплату податків від реалізації власного майна, а також в результаті реалізації заставленого майна не здійснювались будь-які виплати позичальникам, а тому відсутнє джерело доходів, з якого ломбардна установа могла би сплатити на користь позичальника і за його рахунок податок.

За таких обставин Позивач не може вважатися податковим агентом.

Так, згідно з п.п.8.2.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до п.п.168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Оскільки отримана позичальниками позика не підлягала оподаткуванню в момент виплати, у відповідності до зазначених норм податкового законодавства, обов'язок сплати податку по закінченню терміну повернення позики, покладений на самих платників податку.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1.2, п. 1.3, п. 1.15 ст. 1, п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.п.14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" - задовольнити.

Дії виконуючого обов'язків начальника Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби Чикаловець Н.І. щодо призначення позапланової документальної перевірки Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1", - визнати протиправними.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби № 0000941701/1642 від 26 червня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Повного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" судовий збір у розмірі 1001 (одна тисяча одна) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.