Постанова № 27748221, 26.11.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа № 2а-3404/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю:

представника позивача - Іванчук М.В.

представника відповідача - Тропця В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісові ресурси-Коломия"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292200 та №0000282200 від 17.09.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лісові ресурси - Коломия» звернулось в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000292200 та №0000282200 від 17.09.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної Коломийською оДПІ перевірки встановлено заниження позивачем сум з податку на прибуток на суму 161 859 грн. за ІІ та ІІІ квартали 2010 року, та заниження суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 129 487 грн. за період з червня по вересень 2010 року. За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що виявлені при проведенні перевірки порушення ґрунтуються виключно на висновку перевірки щодо недійсності договору укладеного між ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» з ТзОВ «Ціррус ЛТД», оскільки вказаний договір є таким, що не направлений на реальне настання правових наслідків обумовлених у них та суперечать інтересам держави і суспільства. Фактично вказаний висновок ґрунтується на тих обставинах, що подані до перевірки документи підписано не уповноваженою на вчинення таких дій особою, а також до перевірки не надано товаросупроводжуючих документів, які б підтверджували факт поставки предмету договору продавцем на склад покупця.

Позивач вважає, що угода укладена між ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» та ТзОВ «Ціррус ЛТД», не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такою угодою.

Крім того, вважає, що зазначені висновки податкового органу суперечать вимогам чинних на той час Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник позивача в судовому позов підтримала в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні на позов. Просив суд в задоволенні позову відмовити. Суду пояснив, що відомостей про те, що іншими податковими органами проводилась перевірка ТзОВ «Ціррус ЛТД» у Коломийської оДПІ немає. Перевірка ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» проводилась у зв'язку із отриманою інформацією щодо керівника ТзОВ «Ціррус ЛТД».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

З 17 по 28 серпня 2012 року Коломийською оДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Ціррус ЛТД», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2010 року по 30.08.2010 року, за результатами якої складено Акт за №955/220/35065359 від 30.08.2012 року.

Відповідно до вказаного Акту, перевіркою не встановлено документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» із ТзОВ «Ціррус ЛТД» в період з 01.06.2010 року по 30.08.2010 року на загальну суму 776 923,77 грн. Підприємством порушено вимоги ст.203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Договір, укладений між ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» та ТзОВ «Ціррус ЛТД» не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» порушено вимоги ч. 1, ч.5 ст. 203, ст.215, ч.1 ст. 216 , ст. 228 ЦК України, п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п. 5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого безпідставно завищено валові витрати на суму 647 436,35 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 161 859 грн.; порушено пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4. та пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 129 487 грн.

За результатами виявлених порушень Коломийською оДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: за №0000282200 від 17.09.2012 року яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 161 859 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 80 929,5 грн., та за №0000292200 від 17.09.2012 року, яким позивачу донараховано зобов'язання по податку на додану вартість на суму 129 487 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 64 743,5 грн.

При проведенні перевірки господарських відносин ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» з ТзОВ «Ціррус ЛТД» та їх документального підтвердження, а також з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах за період з 01.06.2010 року по 31.08.2010 року, було встановлено, що за період з червня 2010 року по серпень 2010 року ТОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» отримало сировину на загальну суму 776 923,77 грн. Відповідно були надані податкові накладні на загальну суму 776 923,77 грн., в тому числі ПДВ 129 487,30 грн. Сума податкових зобов'язань була включена до декларацій з податку на додану вартість за вказаний період.

ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» на запит Коломийської ОДПІ надано копії первинних документів, зокрема: копію договору купівлі - продажу укладеного з ТзОВ «Ціррус ЛТД» від 01.06.2010 року; копію додатку від 01.08.2010 року до договору купівлі - продажу від 01.06.2010 року; копії накладних, отриманих від ТзОВ «Ціррус ЛТД» за червень-серпень 2010 року; копії податкових накладних на придбання сировини від ТзОВ «Ціррус ЛТД» за червень-серпень 2010 року. Форма розрахунків між підприємствами - безготівкова.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.06.2010 року ТзОВ «Ціррус ЛТД» - Продавець зобов'язується передати у власність Покупця - ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом договору постачання є дошка обрізна. Приймання проводиться представником Покупця на місці доставки, а саме: м. Коломия, вул. Горбаша, 8. Договір підписано зі сторони ТзОВ «Ціррус ЛТД» директором - ОСОБА_3

Відповідно до Додатку до договору від 01.08.2010 року купівлі-продажу від 01 червня 2010 року сторони домовились викласти підпункт 3.1 розділу 3 в наступній редакції: ціна на товар становить 1460,00 гривень, в т.ч. ПДВ за метр кубічний. Додаток до Договору від 01 серпня 2010 року підписано зі сторони ТзОВ «Ціррус ЛТД» директором - ОСОБА_3

Як встановлено перевіркою згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено, що засновником ТОВ «Ціррус ЛТД» є ОСОБА_4 (АДРЕСА_1). Особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи також є ОСОБА_4.

Таким чином, перевіряючі прийшли до висновку, що договір купівлі-продажу та всі первинні документи на ТОВ «Ціррус ЛТД» було підписано не уповноваженою особою - ОСОБА_3 Станом на 22.08.2012 року, юридична особа ТзОВ «Ціррус ЛТД» перебуває у стадії припинення державної реєстрації.

Крім того, як зазначено податковим органом, до перевірки не було представлено копії накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Ціррус ЛТД», у рядку «Відвантажив» накладної не вказано прізвище особи, яка відвантажила товарно-матеріальні цінності. До перевірки не представлено також первинних документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Ціррус ЛТД» до ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия».

Слід зазначити, що в п.2.2 договору купівлі-продажу від 01.06.2010 року зазначено, що приймання проводиться представником покупця на місці доставки, а саме: м. Коломия, вул. Горбаша, 8. Податковий орган зазначає, що при поставці товарно-матеріальних цінностей, первинним документом, що підтверджує транспортування товару є товарно-транспортна накладна (дорожній лист).

Судом встановлено, що дошка обрізна, яка була предметом договору від 01.06.2010 року, придбана ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» у ТзОВ «Ціррус ЛТД», з метою забезпечення виконання договору поставки за №24/03/09 від 24.03.2009 року укладеного між ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» та ТзОВ «Торговий дім «Новий стиль» (а.с.70-75).

Згідно вказаного договору поставки ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» зобов'язується поставити ТзОВ «Торговий дім «Новий стиль» брус зрощений. Як підтверджується поданими представником позивача доказами, на виконання вказаного договору поставки, брус зрощений виготовлено ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» з обрізної дошки, отриманої в період з червня по серпень 2010 року, що підтверджується актами переробки сировини та остаточними калькуляціями вартості виробництва продукції (а.с. 90). В подальшому виготовлений брус зрощений поставлено ТОВ «Торговий дім «Новий стиль», що підтверджується накладними та податковими накладними (а.с. 91-110), однак вказані обставини не була взяті до уваги перевіркою.

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з положенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про недійсність договору купівлі-продажу укладеного між ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» та ТзОВ «Ціррус ЛТД» є безпідставними. Відповідачем також, не надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із аналізу вищенаведених норм цивільного кодексу вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договір, укладений між ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» та ТзОВ «Ціррус ЛТД», укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України його слід вважати нікчемним. Визнання такої угоди недійсною не вимагається (ст. 11 Акту перевірки, а.с.26).

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем - ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» із ТзОВ «Ціррус ЛТД», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам.

Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представниками Коломийської оДПІ, також суду не надано.

Не доведено також, відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» чи ТзОВ «Ціррус ЛТД» та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Окрім того, суд зазначає, що товар, який став предметом купівлі-продажу (дошка обрізна) за угодою відносно якої податковим органом зроблено висновок щодо її недійсності (нікчемності), не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу, поставки.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку перевірки щодо нікчемності договору поставки дошки обрізної від 01.06.2010 року укладеного між ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» та ТзОВ «Ціррус ЛТД» та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (накладних, податкових накладних, банківські виписки), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні представником позивача надано суду докази отримання продукції за договором купівлі-продажу від 01.06.2011 року та її транспортування із складських приміщень до виробництва, а саме: Звіти по матеріалах та ГП за період з червня по вересень 2010 року (а.с.141-144), накладні на внутрішнє переміщення (а.с.145-158). На думку суду, вказані докази спростовують посилання представника позивача щодо відсутності факту реальної поставки товару. Вищенаведене дає підстави суду для формування висновку щодо реального використання придбаної дошки обрізної позивачем у своїй господарській діяльності. Крім того, як зазначалось вище, та обставина що позивачем продукція отримана за договором купівлі-продажу від 01.06.2010 року використана в своїй господарській діяльності, підтверджується також, фактом здійснення переробки, виготовлення брусу зрощеного та його подальшої реалізації ТзОВ «Торговий дім «Новий світ» (а.с.70-110).

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій за період з 01.06.2010 року по 30.08.2010 року на загальну суму 776 923,77 грн., та як наслідок, правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість кошти в розмірі 129 487 грн., а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток в сумі 161 859 грн.

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Що стосується посилання представника позивача на ту обставину, що договір купівлі-продажу від 01.06.2010 року та первинна бухгалтерська документація від імені ТзОВ «Ціррус ЛТД» підписана не уповноваженою на такі дії особою, то слід зазначити наступне.

Підставою для формування такого висновку Коломийською оДПІ стали відомості, які містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно якого станом на 15.03.2010 року (дата державної реєстрації юридичної особи) засновником та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТзОВ «Ціррус ЛТД» є ОСОБА_4, а не ОСОБА_3 (а.с.168-170), а також пояснення ОСОБА_4 В той же час, перевіркою не встановлено, особу директора (керівника) товариства. Більше того, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою за період з 15.03.2010 року (дата реєстрації юридичної особи) по 30.09.2011 року (дата Державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом) ТзОВ «Ціррус ЛТД» неодноразово проводилась Державна реєстрація змін до установчих документів (а.с.164-167). На думку суду, податковому органу для формування висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях позивача, в обов'язковому порядку необхідно було з'ясувати його можливу обізнаність щодо можливих змін у правовому статусі його контрагента, що підлягало встановленню, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо наявних чи анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість. Однак, вказана обставина податковим органом під час проведення перевірки, не була досліджена.

Слід також зазначити, що відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з купівлі та поставки товарів позивачем, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або які б засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Враховуючи вищенаведене, а також попередні висновки суду, щодо підтвердження реальності виконання договору купівлі-продажу та використання позивачем предмету вказаного договору в своїй господарській діяльності, суд зазначає, що припущення податкового органу щодо підписання договору та первинної бухгалтерської документації не уповноваженою на такі дії особою, не може слугувати єдиною підставою для встановлення правомірності висновків Коломийської оДПІ та, як наслідок, правомірності оскаржуваних рішень.

Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, а оскаржувані рішення Коломийської оДПІ слід визнати протиправними та скасувати.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції за № 0000292200 від 17.09.2012 року та № 0000282200 від 17.09.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 30.11.2012 року.