Ухвала суду № 27735987, 28.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1952/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Технолоджіс»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Технолоджіс» (надалі -позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС (надалі -відповідач або апелянт) про скасування податкових повідомень-рішень від 11.01.2012 № 0000922302 та № 0000912302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2012 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтернет-Технолоджис»з питань правових відносин з ТОВ «Інтер Медіа Груп»за період червень 2011р., серпень 2011 р., вересень 2011р., за результатами якої складено Акт від 21.12.2011 р. за № 727-23-2-34892408, в якому встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 ПК України, ст. 626, ст.629, ст.655, ст. 662, ст. 656, ст. 658, ст.664, ст. 203 п. 1, ст.215 п. 2, ст. 215, ст. 218, частини 1 ст. 216 ЦК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 9713 грн. в тому числі за ІІ квартал 2011 р. у сумі 4 086 грн., за ІІІ квартал у сумі 5 627 грн. та до заниження податку на додану вартість на загальну суму 369 627 грн. в тому числі за червень 2011 року в сумі 138 174 грн., за серпень 2011 року в сумі 74 856 грн., за вересень 2011 року в сумі 156 597 грн.

На підставі даного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. № 0000922302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9 713 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. № 0000912302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 427 491 грн., з яких 369 627 грн., - податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції у розмірі 57 864 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (як замовником) та ТОВ "ІнтерМедіаГруп" (як виконавцем), було укладено Договір № 15/11 від 15.05.2011 р. про організацію рекламної компанії в мережі Інтернет (далі - Договір), пп. 1.1. якого визначено, що виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням і за рахунок замовника надавати рекламні послуги по розміщенню рекламних матеріалів в мережі Інтернет, а також Інтернет Ресурсах в обсязі, форматі та в термін вказаних в завданнях на рекламні послуги.

В матеріалах справи містяться докази, що договір був виконаний відповідно до умов договору (том -1, а.с. 30-33) та згідно п.201.10. ст.201 ПК України позивачу видані накладні платником податку контрагентом, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та вони і стали підставою для нарахування сум податку, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Оскільки, Позивач придбав у ТОВ "ІнтерМедіаГруп" згідно договору рекламні послуги, а не товар, договір про надання послуг, відповідно до положень ст. 901 ЦК України, не передбачає передачу між сторонами товару, а тому документи про передачу товару не повинні укладатися сторонами.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, а первинний документ відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт оплати за вказані послуги підтверджується копіями платіжних доручень (том -1 а.с. 152-153).

Наведене кореспондується з нормами податкового Кодексу. Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат ті, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія судів ретельно дослідила докази, які містяться у матеріалах справи і дійшла до висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і зробив висновок, якій відповідає обставинам справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що контрагент позивача на час здійснення господарських операцій мав спеціальну правосуб'єктність і було зареєстроване як платник податків на додану вартість, а отже, мав право видавати податкові накладні, що підтверджується копією свідоцтва платника ПДВ, яке долучено до матеріалів справи.

Також до основних видів діяльності контрагента позивача відноситься в тому числі і Рекламна діяльність (КВЕД 74.40.0).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно діючого законодавства і роз'яснень ВАСУ та Верховного суду України, позивач не несе відповідальність за господарську діяльність контрагента., натомість суд першої інстанції відмовляє у позові посилається на висновки акту перевірки відповідача у якому не було викладено всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, відповідно до п.п.6, 7 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, а фактично були продубльовані висновки акту перевірки від 07.10.2011 р. №2125/2301/32829381 контрагента відповідача (ТОВ "ІнтерМедіаГруп"), що також свідчить про неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи.

До того ж, ДПІ не вправі встановлювати правові наслідки визнання правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину між позивачем та контрагентом недійсним, а реальність здійснених господарських операцій між суб'єктами підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Частиною 2 ст. 72 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 15.06.2012 р., та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.