Ухвала суду № 27729533, 15.11.2012, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 року Справа № 407/914/2012

п/с № 2/407/572/2012

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Кудіній Н.І.

з участю:

представника позивача адвоката ОСОБА_1

представника відповідача Корінь Я. Ю.

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірська" про захист прав споживача комунальних послуг та припинення дії договору, треті особи у справі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 23.09.2011 року, позивач, керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 18, 19, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»; ст. ст. 1, 16, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», прохає:

- розірвати з відповідачем договір № 20125 від 26.04.2010 р. на подання гарячої води та теплоенергії із мережевою водою до квартири АДРЕСА_1, укладений між ним та відповідачем;

- зобов'язати відповідача виготовити протягом семи днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, в разі задоволення його позову, технічні умови та необхідну проектну документацію на влаштування індивідуального джерела теплопостачання з подальшим відключенням від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання до квартири АДРЕСА_1;

- стягнути з відповідача на його користь відшкодування за завдану йому діями відповідача, моральну шкоду в розмірі 5000;

- стягнути з відповідача на його користь всі зазнані ним судові витрати, пов'язані із розглядом цього позову судом.

В обґрунтування позовної вимоги зазначено, що 26 квітня 2010 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20125 на подання гарячої води та теплоенергії із мережевою водою до квартири АДРЕСА_1. Власниками зазначеної вище квартири є він, та треті особи, зазначені в позові в рівних частинах. Фактично в квартирі постійно мешкає він разом із своїм сином - ОСОБА_6

Відповідно до умов зазначеного вище договору, строк його дії визначено до 31.12.2012 р. Крім того, п. 13 розділу VI «Права та обов'язки виконавця»зазначеного вище договору, передбачено право виконавця, відповідача за позовом, припинити надання послуг в разі прострочення позивачем оплати більше 3-х місяців або порушень п.п. 14, 15 зазначеного договору (до ліквідації заборгованості або усунення виявлених порушень і оплати «Споживачем»- тобто ним, робіт по припиненню та поновленню надання послуг.

04.09.2012 року він в установленому законом порядку, звернувся з письмовою заявою до виконкому Вільногірської міської ради про надання йому дозволу на збір вихідних даних, виконання проекту влаштування індивідуального джерела теплопостачання з подальшим відключенням його квартири від мережі ЦО та ГВП в м. Вільногірську. Після розгляду його заяви комісією виконкому ним було отримано дозвіл за № 5742 на виконання зазначених вище робіт. 10.09.2012 року він звернувся із письмовою заявою до відповідача, в якій він просив на підставі отриманого дозволу, зазначеного вище, надати технічні умови на відключення його квартири від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання в зв'язку з його намірами встановити в квартирі індивідуальне опалення. 12.09.2012 року на підприємстві відповідача він отримав повідомлення за № 1984 за підписом директора підприємства відповідача, в якому повідомлялось, що він має заборгованість по платежам перед відповідачем за надані ним послуги в сумі 4950,91 грн., яку його відповідач прохав терміново погасити. При цьому, працівник відповідача, який вручав йому зазначене повідомлення, пояснив йому, що за вказівкою керівника підприємства відповідача йому технічні умови підприємством відповідача виготовлятися не будуть, доки він не сплатить заборгованість за послуги відповідача. На його прохання пояснити на підставі якого законодавчого або нормативного акту йому відповідач відмовляє у виготовленні технічних умов, працівник відповідача пояснив, що це вказівка керівника підприємства.

Він вважає, що такі дії відповідача є незаконними та протиправними, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Частина 6 ст. 26 цього ж Закону зазначає, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника, споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. При вирішенні зазначеного спору, він вважає, що також слід керуватися положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема п. 17) ст.1 Закону, в якій зазначено, що послуга -діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Тобто діяльність відповідача повинна бути направлена на задоволення його потреб в його послугах, якщо в нього є така потреба в цих послугах, в порядку та на умовах зазначеного вище договору.

Відповідно до положень ст. 5 Закону, держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції та послуг, здобуття знань і кваліфікації необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, що означає, що відповідач не має права нав'язувати йому свої послуги у разі, якщо в нього не має потреби в цих послугах.

Крім того, відповідно до положень ст. 18 цього закону, він вважає, що умови розірвання договору, викладені в редакції відповідача в розділі IX «Строк дії договору»в п. 22 зазначеного розділу договору, є несправедливими, оскільки не передбачають можливості розірвання договору на його вимогу з поважних причин та в результаті припинення надання йому послуг відповідачем або відсутністю в нього потреби в послугах відповідача, що значно обмежує його права споживача.

Він також вважає, що дії відповідача, який нав'язує йому свої послуги та не бажає їх припинити на його вимогу в зв'язку із зникненням в нього потреби в послугах відповідача, носять характер нечесної підприємницької практики. Так в ст. 19 цього закону, зазначено, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції або послуг, перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім того, відповідно до положень ст. 21 цього закону, права споживача, зокрема, вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

- при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

- при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

- при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

- порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Щодо боргу, який він має перед відповідачем, то він не заперечує, що має певні грошові зобов'язання перед відповідачем та має намір їх виконати в майбутньому та поступово. Крім того, відповідач має право стягнути з нього цей борг в судовому порядку, для чого йому необхідно звернутися до суду з позовом або заявою про видачу судового наказу. Але, наявність в нього боргу перед відповідачем не є підставою для відмови у наданні йому технічних умов на відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання його житла. В цій частині дії відповідача є самоуправними, незаконними та протиправними та по своїй суті є нечесною підприємницькою практикою. Таким чином, він вважає, що відповідачем було порушено не тільки умови укладеного ним з відповідачем договору, а й його права та гарантії, передбачені як Законом України «Про захист прав споживачів», так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Крім того, своїми незаконними та протиправними діями, відповідачем йому було завдано також і моральної шкоди, яка, зокрема, полягає в наступному. В наслідок незаконних та протиправних дій відповідача, він змушений був відмовитись своєчасно, в теплий період року, від встановлення автономного опалення в своїй квартирі, хоча ним вже витрачені значні для цього кошти на придбання обладнання та матеріалів для індивідуального опалення в квартирі, при тому, що кошти на придбання обладнання він змушений був відривати від потреб сім'ї; свої плани на встановлення опалення в своєму житлі з вини відповідача він реалізувати своєчасно не зміг, що значно погіршило його загальне самопочуття, оскільки він почав нервувати і переживати за подальшу долю свого житла під час холодної пори року; за захистом своїх прав та законних інтересів він змушений звертатися до суду та адвокатів, що не відноситься до його звичайних занять, витрачаючи при цьому додатково свої фізичні та моральні зусилля. Всі перелічені вище обставини значно погіршили його повсякденне життя, змінили на гірше звичний для нього розклад та його перебіг, що завдало та продовжує завдавати йому значних моральних переживань та страждань. Для нормалізації свого повсякденного життя та приведення його у звичне для нього русло, йому знадобляться додаткові фізичні, моральні та матеріальні витрати та зусилля.

Таким чином, спричинену йому діями відповідача моральну шкоду він оцінює на суму 5000 гривень.

Позивач в судове засідання не з'явився та надав заяву про розгляд справи за його відсутності, з участю його представника адвоката ОСОБА_1 (а.с.29)

В судовому засіданні представник позивача, який не обмежений в його повноваженнях, позовні вимоги та їх обґрунтування, що викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, та пояснила, що підприємство перебуває в важкому фінансовому стані, що було звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача суми заборгованості, але потім за заявою позивача судовий наказ було скасовано. Після чого, підприємство за відсутності коштів не звернулося з позовом до позивача.

Представник третьої особи, виконавчого комітету Вільногірської міської ради, в судовому засіданні позов визнала частково та заявила, що заперечує проти відшкодування моральної шкоди, оскільки наявність цієї шкоди та її розмір, позивачем не обґрунтовано.

Треті особи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, в заявах зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі. (а.с. 25,26)

Згідно копії свідоцтва про право власності від 10.08.2004 року, та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.08.2004 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, по 1/3 частині кожному (а.с. 3, 4)

Згідно копії договору на відпуск гарячої води і теплоенергії з мережною водою від 26.04.2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач зобов'язався надавати позивачу і членам його сім'ї послуги теплопостачання, а позивач зобов'язався своєчасно проводити оплату за спожиті послуги. Згідно п. 21, передбачено, що договір укладено на строк до 31.12.2012 р. і вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку Договору не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або про його перегляд. (а.с. 5-6)

Згідно копії Дозволу № 5742 на збір вихідних даних виконання проекту влаштування індивідуального джерела теплопостачання з подальшим відключенням від мереж ЦО та ГВП в м. Вільногірську, Дозвіл видано на підставі протоколу постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від систем централізованого опалення і гарячого водопостачання № 137 від 04.09.2012 р., ОСОБА_4, власнику (наймачу) житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1. (а.с.7)

Згідно копії листа від 12.09.2012 року директора КП «Теплові мережі м. Вільногірська»на ім'я ОСОБА_4, зазначено, що відключення квартири від центрального опалення та гарячого водопостачання відбудеться після отримання дозволу від Виконкому та технічних умов їхнього підприємства. Також зазначено прохання терміново сплатити борг у сумі 4950,91 грн. (а.с.8)

Згідно копії заяви ОСОБА_4 від 10.09.2012 року на ім'я головного інженера КП «Теплові мережі м. Вільногірська», ОСОБА_4, на підставі дозволу № 5742 просить видати технічні умови на відключення його квартири від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання, планується установка індивідуального опалення. В нижній частині є примітка про одержання заяви в КП «Теплові мережі м. Вільногірська» 10.09.2012 р., вх. № 1804. (а.с. 9)

Згідно копії паспорту громадянина України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, значиться зареєстрованим АДРЕСА_1. (а.с.9-10)

Згідно квитанції № 2011051, адвокатом ОСОБА_1 10.10.2012 року отримано від ОСОБА_4 1200 грн. за юридичні послуги (а.с. 33)

Суд вважає, що між сторонами виник спір стосовно видачі технічних умов для відключення квартири позивача від системи центрального опалення та системи гарячого водопостачання, при наявності у позивача належно оформленого дозволу на збір вихідних даних для проведення зазначеного відключення, спір стосовно розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, та спір стосовно наявності факту заподіяння позивачу, як споживачу послуг, моральної шкоди, внаслідок відмови відповідача надати технічні умови для відключення квартири позивача від системи центрального опалення та системи гарячого водопостачання.

Враховуючи пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Позивач повністю довів наявність тих фактів та обставин, які, згідно правових норм, також наведених позивачем, являються підставою для надання йому технічних умов для відключення його квартири від системи центрального опалення та системи гарячого водопостачання, з метою подальшого встановлення в квартирі автономного (індивідуального) опалення, що також є підставою для розірвання договору на відпуск гарячої води і теплоенергії з мережною водою від 26.04.2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», положень ст.ст. 18,19,21 ЗУ «Про захист прав споживачів»та загальних положень, що регулюють порядок укладення та розірвання договорів, передбачених ЦК України.

Надана позивачем копія дозволу № 5742, що видана на підставі протоколу постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від систем централізованого опалення і гарячого водопостачання № 137 від 04.09.2012 р., не викликає сумнівів в законності його надання позивачу та в уповноваженості органів, що їх надали. Учасниками процесу цей дозвіл не оспорюється.

Позивач має право на відключення своєї квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання в порядку, передбаченому «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»№ 630, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 р. № 630, та «Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року, № 4.

Відповідач заперечень проти позову, фактично, не надав, заперечення представника відповідача, що позивачем невідшкодований борг перед відповідачем з оплати послуг з надання центрального опалення та гарячого водопостачання, суд не може прийняти, як таке, що є переконливим та таким, що відповідає вимогам закону. Відносини між сторонами стосовно видачі технічних умов не перебувають в безпосередньому зв'язку з відносинами між тими ж сторонами стосовно боргу за надані послуги, тому ці спірні відносини підлягають окремому вирішенню. Суд погоджується з думкою позивача, що стосовно боргу відповідач має право звернутися до нього з позовом про стягнення боргу. Суд вважає, що відмова відповідача видати технічні умови позивачу та розірвати достроково договір про надання послуг з теплопостачання, порушують право позивача на вибір джерела теплопостачання в його квартиру, що суперечить ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживача», якою передбачено право споживача послуг на вибір товарів та послуг.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача в сумі 5000.00 грн., то суд доходить висновку, що позивач не обґрунтувала сам факт спричинення йому моральної шкоди, відповідно до положень ЗУ «Про захист прав споживачів», та розміру цієї шкоди.

Згідно ст.4 ЗУ «Про захист прав споживачів», 1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», 1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. 2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 3. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Згідно ст. 627 ЦК України: 1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ст. 651 ЦК України: 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 652 ЦК України: 1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. 3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 653 ЦК України, 2. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. 3. …..Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. 4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає, що відповідно до зазначених норм права та встановлених обставин справи, позивач має право розірвати спірний договір в односторонньому порядку, відповідно до положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про захист прав споживачів»та інших вищенаведених підзаконних нормативних актів.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідач в порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», безпідставно відмовив позивачу у видачі технічних умов та у розірванні договору про надання послуг з теплопостачання, проте, ці дії не відносяться, безпосередньо, до надання послуг, згідно укладеного договору, і внаслідок цих дій відповідача не виникло небезпеки для життя чи здоров'я для позивача та членів його сім'ї. Дії ж позивача у виді завчасного придбання матеріалів для встановлення індивідуального опалення до отримання технічних умов, неможливість встановлення опалення в запланований час, переживання за подальшу долю свого житла під час холодної пори року, дії з захисту своїх прав, - відповідно до вимог ЗУ «Про захист прав споживачів»не можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди, враховуючи, що позивач отримав дозвіл на збір вихідних даних виконання проекту влаштування індивідуального джерела теплопостачання з подальшим відключенням від мереж ЦО та ГВП в м. Вільногірську, тільки 04.09.2012 р., в той час, як 15.10.2012 р. було розпочато опалювальний сезон в м. Вільногірську, в тому числі, відповідно до договору про надання послуг з теплопостачання, укладеного між позивачем та відповідачем. При цьому, як зазначено в Дозволі № 5742, відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується в між опалювальний період, про що складається відповідний акт. Таким чином, позивач сам себе поставив в становище, коли недостатньо було часу для реалізації його планів щодо встановлення індивідуального опалення в його житлі.

В зв'язку з тим, що позивач не надав обґрунтування факту спричинення йому незаконними діями відповідача моральної шкоди, відповідно до положень ЗУ «Про захист прав споживачів», який передбачає таке відшкодування лише у випадку, коли моральна (немайнова) шкода була спричинена небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (послугами) у випадках, передбачених законодавством, то в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити в повному обсязі.

Позовні вимоги про розірвання договору про надання послуг з теплопостачання та з зобов'язання відповідача надати технічні умови позивачу для виконання робіт з відключення його квартири від централізованого опалення та гарячого водопостачання слід задовольнити, оскільки ці вимоги не суперечать закону і належним чином обґрунтовані позивачем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд доходить висновку про покладення судових витрат у справі на відповідача, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», та про стягнення з відповідача на користь позивача - 1200.00 грн. для відшкодування понесених судових витрат в виді оплати юридичної допомоги адвоката, та в дохід держави України судового збору -107.30 грн. за задоволені немайнові вимоги;

судові витрати, в виді судового збору -107.30 грн. за немайнову вимогу (моральна шкода), в задоволенні якої відмовлено, покласти за рахунок Державного бюджету України, враховуючи, що позивач, ОСОБА_4, як споживач, звільнений від сплати судового збору за подачу позову про захист прав споживача, згідно ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів»та п.7 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222-233, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір № 20125 від 26.04.2010 р. на подання гарячої води та теплоенергії із мережевою водою до квартири АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_4 та Комунальним підприємством "Теплові мережі м. Вільногірська".

Зобов'язати Комунальне підприємство "Теплові мережі м. Вільногірська" виготовити, протягом семи днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, технічні умови та необхідну проектну документацію на влаштування індивідуального джерела теплопостачання з подальшим відключенням від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання до квартири АДРЕСА_1, згідно дозволу виконавчого комітету Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, від 04.09.2012 року за № 5742.

В задоволенні позовної вимоги, про стягнення 5000.00 грн. для відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірська, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 17, банківські реквізити: розрахунковий рахунок № 26003123068071 в КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ОКПО 24422912, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, зареєстрованого за місцем проживання в АДРЕСА_1, - 1200.00 грн. для відшкодування понесених судових витрат в виді оплати юридичної допомоги адвоката, та в дохід держави України судовий збір -107.30 грн. за задоволені немайнові вимоги.

Судові витрати, в виді судового збору -107.30 грн. за немайнову вимогу (моральна шкода), в задоволенні якої відмовлено, покласти за рахунок Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам та третім особам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.