Ухвала суду № 27728732, 28.08.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14716/11/0170/19

28.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща"- Долгополова Наталя Анатоліївна, довіреність № б/н від 06.06.12

представник позивача, Товариства з обмеженню відповідальністю "Міндальна роща"- Куткова Наталя Михайлівна, довіреність № б/н від 06.06.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 27.01.12 у справі № 2а-14716/11/0170/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" (В.Хромих, 21-А,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,- задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим № 0000462304 від 14.09.2011 року, відповідно до якого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 319,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1,00грн., прийнятого відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща».

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща»з Державного бюджету України судовий збір в сумі 28,23 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2012 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000462304 від 14.09.2011 року, відповідно до якого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 319,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1,00грн. Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так позивач зазначає, що завищення від'ємного значення з податку на додану вартість та донарахування податку на додану вартість в сумі 319,00 грн. відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача за лютий 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Автосервіс" по податковій накладної № 122 від 11.02.2011р., яка була надана позивачу, згідно Договору № 14/2 від 14.02.2011р. про надання послуг. Позивач зазначає, що згідно Договору № 14/2 від 14.02.2011р. про надання послуг, ТОВ "Автосервіс" здійснило послуги з тонування скла легкового автомобіля Mitsubishi Pajero Sport держ. № НОМЕР_2 у розмірі 319,00грн. Також, позивач зазначив, що автомобіль знаходиться на балансі підприємства, придбаний для ведення господарської діяльності, тому витрати на поліпшення стану транспортного засобу відносяться до складу валових витрат, як складова балансової вартості автомобіля.

Апеляційним розглядом встановлено, що з 16.05.2011р. по 31.05.2011 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ попереднього податкових періодах у грудні 2010р., січні 2011р.

За наслідками перевірки складено акт від 31.05.2011 року №604/23/31395454 (а.с. 6-13).

Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу Україну результаті чого, зокрема, підлягає зменшенню від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року на суму 319,00грн.

На підставі даного акту, за результатами адміністративного оскарження, відповідно до підпункту 54.3. ст. 54, п. 58.1 ст. 58, згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2011 року №0000462304 про нараховування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 319,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1,00 грн.

Податковий орган вважає, що позивач не мав права віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості послуг з тонування скла легкового автомобіля Mitsubishi Pajero Sport держ. № НОМЕР_2 у розмірі 319,00грн., оскільки позивачем не доведений зв'язок зазначеної операції з господарською діяльністю.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що не підтверджено первинними документами бухгалтерського і податкового обліку висновки за актом перевірки про завищення податкового кредиту позивача за лютий 2011 року на суму 319,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи і надана ним правильна правова оцінка.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 року віднесені суми з ПДВ у розмірі 319,00 грн. з отримання послуг від ТОВ "Автосервіс", відповідно податковій Декларації з ПДВ за лютий 2011 року (а.с. 35-47).

Відповідно наданої позивачем податковій накладній № 122 від 11.02.2011р. (а.с. 27), ТОВ "Автосервіс" здійснило послуги з тонування скла автомобіля на загальну суму 1912,50 грн., у т.ч. ПДВ -318,75грн.

Вказана накладна внесена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року (а.с. 32-34).

Виконання послуг ТОВ "Автосервіс", зокрема, підтверджується актом виконаних робіт № 34203 від 11.02.11р.(а.с. 29)

Оплата послуг підтверджено рахунком № 626 від 14.02.11р. (а.с. 30), банківською випискою по рахунку (а.с. 31)

Судом першої інстанції встановлено, що легковий автомобіль Mitsubishi Pajero Sport держ. № НОМЕР_2 був придбаний у ТОВ "Автомір-М" на підставі Договору № 120/10 від 08.12.10р., видаткової накладної № 318 від 10.12.10р., акту прийняття-передачі від 10.12.10р. та знаходиться на балансі підприємства, що підтверджується інвентарною карточкою обліку основних коштів № 3308, актом прийняття-передачі основних засобів від 10.12.10р., актом прийняття-передачі основних засобів від 17.12.10р.

Відповідно Листа про надання інформації вих.. № 31 від 19.01.12р., ПП "Автомір-М" інформує, що легковий автомобіль Mitsubishi Pajero Sport був переданий у власність ТОВ "Міндальна Роща", віконні стекла автомобіля були не тоновані.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на момент складання податкової накладної ТОВ "Автосервіс" було юридичною особою, було зареєстроване як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України отримавши від ТОВ "Автосервіс" вищезазначену податкову накладну позивач включив суму ПДВ до складу податкового кредиту у лютому 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Підпунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п.14.1.179 ст.14 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій, в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених положень Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку -покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за лютий 2011 року відповідно до вимог встановлених законом, підтвердженням чого також є податкові декларації прийняті відповідачем, а також розшифровки додані до них.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.12 у справі № 2а-14716/11/0170/19 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта