Ухвала суду № 27728653, 29.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-620/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Укрпластик»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що податковим органом неправомірно протягом тривалого часу не відшкодовано на його користь кошти, сплачені в рахунок податку на додану вартість за операціями в грудні 2008 року, а тому просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2008 року у сумі 50708,00 грн., а також пеню за несвоєчасну виплату спірних коштів, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 4909,55 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року задоволено позов.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2008 року у сумі 50708,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 4909,55 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Окружна державна податкова служба -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби та Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

20.01.2009 року позивачем подано до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року № 207636, в якій позивач вказав залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 3131267,00 грн. та суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку, у розмірі 3131267,00 грн.

Разом з вказаною декларацією позивачем подані необхідні супутні документи, зокрема, розрахунок коригування сум ПДВ, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

27.02.2009 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Укрпластик»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад-грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було складено довідку № 646/23-717-00203588, якою, зокрема, підтверджено відображену позивачем у декларації за грудень 2008 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2681786,00 грн., проте не підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року у розмірі 449484,00 грн., що пов'язано з ненадходженням відповідей на запити щодо основних постачальників по ланцюгу виробника.

В подальшому позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року, а саме: від 06.02.2009 вх. № 4880, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 42251,00 грн. та від 21.05.2009 вх. № 99776, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 356522,00 грн., тобто позивачем зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ до 2732494,00 грн., в тому числі 50708,00 грн.

Позивачу сплачено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 2681786,00 грн., проте не сплачено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 50708,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва з листами, у яких наголошував на необхідність вжиття заходів для забезпечення належного та своєчасного повернення бюджетного відшкодування, а занепокоєння щодо невідшкодування позивачу ПДВ були також висловлені Європейським банком реконструкції та розвитку в силу того, що з листопада 2010 року ЄБРР є кредитором ПАТ «Укрпластик»та надав останньому довгостроковий кредит у розмірі 29,8 млн. євро для реструктуризації заборгованості компанії та фінансування Проекту енергозбереження, а турботу викликає погіршення фінансового стану позивача та проблеми з ліквідністю, спричинені вилученням обігових коштів внаслідок невідшкодування ПДВ, що також ускладнює своєчасне впровадження Проекту енергозбереження.

Зазначені вище кошти позивачу сплачені не були, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом пп.пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем дотримано вказані вимоги законодавства України та вчинено передбачені дії для отримання бюджетного відшкодування за грудень 2008 року.

Відповідно до змісту пп.пп. 7.7.5, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З аналізу викладених норм видно, що податковий орган має право здійснити інші заходи, крім передбачених пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», лише за наявності підстав передбачених у пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та у разі, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що за змістом довідки від 27.02.2009 року № 646/23-717-00203588 порушень зі сторони позивача, зокрема, заниження або завищення задекларованих показників за грудень 2008 року та невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, податковим органом встановлено не було.

Також колегія суддів зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Правова позиція по даному питанню викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Вказаним рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України визначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Колегія суддів вважає правильним критичне сприйняття судом першої інстанції твердження Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби як на підставу для невідшкодування позивачу спірних коштів на те, що у відповідності до даних зворотного боку облікової картки платника податків податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2009 року № 0000052330/0 зменшено заявлену суму до бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 50707,17 грн., оскільки, вказаним податковим органом не надано суду доказів наявності підстав для зменшення позивачу заявленої суми до бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 50707,17 грн., оскільки заявлена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок сума ПДВ не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів, а відповідачами не надано доказів того, що заявлені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень-березень 2008 року мають відношення до формування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 року.

При цьому судом першої інстанції з актів звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, а також з 01.01.2009 року по 01.04.2009 року встановлено відсутність розбіжностей між даними органу державної податкової служби та даними платника щодо стану розрахунків з бюджетом, як станом на дату подачі декларації за грудень 2008 pоку, так і станом на дату узгодження податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дніпровському районі міста Києва від 10.03.2009 року № 0000052330/0, а також у позивача за вказані періоди наявне позитивне сальдо.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких умов, а також враховуючи, що позивачем виконано усі передбачені вимоги для отримання бюджетного відшкодування, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва не приймалося рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або про відмову у наданні бюджетного відшкодування, погашення бюджетної заборгованості за грудень 2008 року шляхом взаємозаліку відповідачами, всупереч вимог ст. 71 КАС України, не доведено, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у ДПІ у Дніпровському районі міста Києва не було належних правових підстав для висновку про не підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року у розмірі 50708,00 грн., що пов'язано з ненадходженням відповідей на запити щодо основних постачальників по ланцюгу виробника, а відтак, і для ненадання висновку до казначейської служби про підтвердження достовірності вказаної суми бюджетного відшкодування та затримки такого відшкодування.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», за змістом якого відповідачами у справах такої категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача -держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми податку на додану вартість, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Частиною першою ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2008 року у сумі 50708,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ПАТ «Укрпластик»через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Крім того, згідно з пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Аналогічні положення викладені у п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99.

Згідно з постановою Правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку»від 09.08.2010 року № 377, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, установлено з 10 серпня 2010 року облікову ставку в розмірі 7,75 % річних.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що починаючи з 01.01.2011 року ПАТ «Укрпластик»має право на нарахування та стягнення пені за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 50708 грн. у розмірі 9,3 %, що становить 4909,55 грн., тобто по 16.01.2012 року (день звернення позивача до суду з даним позовом).

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що всупереч вимогам ст. 71 КАС України відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності своїх дій щодо неповернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідачів та наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним, а тому вони задоволенню не підлягають.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.