Ухвала суду № 27727186, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року м. Київ К/9991/62048/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р.

у справі № 2а/0270/2194/12

за позовом закритого акціонерного товариства «Подільський цукор»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Закрите акціонерне товариство «Подільський цукор»(далі -позивач, ЗАТ «Подільський цукор») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі -ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000671600 від 26.07.2011р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011р., в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 р. рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р., позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р., і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів скаржника заперечував, вважає оскаржені судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням ДПІ № 7 від 03.03.2011 р. на підставі підпункту «г»п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрацію ЗАТ «Подільський цукор»як платника податку на додану вартість анульовано.

14.07.2011 р. ДПІ було проведено невиїзну (камеральну) документальну перевірку позивача з питання подання податкових декларацій з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки № 131/16-31576304.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пункт 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, а саме розмір податку на додану вартість у заключній декларації за березень 2011 р. є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки платником при заповненні податкової декларації не визначено умовний продаж на товарні залишки, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах.

На підставі зазначеного акта відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0000671600 від 26.07.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 679 634 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом не доведено факту порушення позивачем податкового законодавства в частині невизнання умовного продажу залишків товарів й необоротних активів та ненарахування податкових зобов'язань виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Як вірно зазначено апеляційним судом, законодавцем визначено обов'язкові умови, за яких платник податку зобов'язаний у разі анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість визнати умовний продаж: наявність на момент анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на обліку залишків товарів та необоротних активів; включення сум податку на додану вартість при придбанні вказаних товарів та необоротних активів до податкового кредиту. При цьому, виникнення такого обов'язку у платника податку пов'язане з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість з його власної ініціативи.

Такі висновки узгоджуються з положеннями пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, згідно якого платник податку повинен визнати умовне постачання товарів та необоротних активів й нарахувати податкові зобов'язання не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку.

Як встановлено судами реєстрацію платника податку на додану вартість ЗАТ «Подільський цукор»анульовано 03.03.2011 р. саме з ініціативи податкового органу.

За змістом пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України обов'язок платника податку щодо визнання умовного продажу товарів за звичайними цінами виникає лише за умови нарахування податкового кредиту по факту їх придбання в минулих або поточному податкових періодах.

При цьому останнім звітним (податковим) періодом для платника ПДВ є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (п.184.6 ст.184 Податкового кодексу України).

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом не було досліджено в ході перевірки та не надано під час судового розгляду належних доказів, які б підтвердили наявність у позивача на момент проведення перевірки залишків товарів та необоротних активів, за якими нараховано податковий кредит.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що апеляційним судом правомірно не було прийнято до уваги доводи відповідача про наявність у позивача залишків товарів та необоротних активів, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, оскільки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснене 03.03.2011 р., в той час як звітність подана за І квартал 2010 р.

Крім того, звітність позивача - додаток К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток товариства за І квартал 2010 р., в якому зазначена балансова вартість запасів в розмірі 3 398 172 грн., не містить даних щодо способу їх придбання, що унеможливлює ідентифікувати товари, при придбанні яких суми ПДВ включені/не включені до податкового кредиту.

Як зазначалось вище, платник податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

Методи та порядок визначення звичайної ціни визначені ст. 39 Податкового кодексу України, але дана стаття набирає чинності з 01.01.2013 (згідно з п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України) до вступу в дію ст. 39 цього Кодексу застосовується п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 8 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу).

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

Однак, в ході судового розгляду відповідачем не виконано такого обов'язку, чим не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами не встановлено відповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000671600 від 26.07.2011р., позовні вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р. у справі №2а/0270/2194/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська