Ухвала суду № 27726223, 05.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/56418/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012

у справі № 2а-9940/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.10.2011 позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.11.2010 № 0008602309/0, від 22.11.2010 № 8592305/0, від 27.01.2011 № 000037209, від 27.01.2011 № 0000362309.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову повністю.

ТОВ «Сатурн-ТВ»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1091075 грн., у тому числі 771828,00 грн. основного платежу, та податкового зобов'язання з податку додану вартість у загальній сумі 440491,00 грн., в тому числі 293661 грн. основного платежу, слугували висновки перевірки, викладені в акті перевірки від 08.11.2010 № 4176/23-09/33156447, про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток за півріччя 2009 року на суму 438494,75 грн. та за І квартал 2010 року на суму 333333,33 грн., та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 350795,00 грн. за червень 2009 року.

Податковий орган вважає, що у порушення наведених норм податкового законодавства позивач неправомірно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно витрати на суму 3087312,50 грн. та податок на додану вартість на суму 350795,00 грн., сплачені у зв'язку з придбанням у ТОВ «Вай Логістік»на підставі договору №1 від 01.06.2009 товару (побутової, аудіо, відео-техніки та інших товарів народного споживання) та у ТОВ «КФ Союзнафтопрордукт»на підставі договорів № 30/12/2 від 30.12.2009 на проведення рекламної компанії на заброньованих поверхнях спеціальних конструкцій, № 30/12/1 від 30.12.2009 на надання послуг моніторингу та аналізу споживчого попиту та товарообороту по побутовій техніці та № 30/12 від 30.12.2009 на надання послуг з дослідження уподобань споживачів щодо аудіовізуальних товарів торгової марки «SATURN», організації і проведення заходів із стимулювання збуту та просування товарів та дослідження ринку і споживчого попиту, надання інформації про збут товарів для подальшого використання в організації та веденні господарської діяльності замовника тощо, оскільки вказані правочини в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними через те, що суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави. Така позиція обґрунтована тим, що укладення правочинів не було спрямовано на настання реальних правових наслідків, про що свідчить відсутність вказаних контрагентів позивача за юридичною адресою та відсутність у них необхідних умов ведення господарської діяльності, трудових та матеріальних ресурсів, виробничих баз, складських приміщень.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат (п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР) та податкового кредиту (п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР), яке б позбавляло його права на валові витрати та податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Вай Логістік»та послуг у ТОВ «КФ Союзнафтопрордукт».

Судом першої інстанції не було встановлено, що зазначені вище первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності.

Порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат, податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковий орган не надав при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій відповідних доказів тому, що правочини вчинено позивачем з метою протиправного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу про нікчемність правочину, виходячи із зазначених в акті перевірки обставин щодо контрагентів позивача. Висновки про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту фактично зроблені виходячи з посилань податкового органу на порушення постачальниками товару (послуг) правил оподаткування та ведення господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, оскільки, за умови реального здійснення платником податку (покупцем товару, послуг) господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу його активів, порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати та податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано взяв до уваги без перевірки і доказів висновки, встановлені податковим органом в акті перевірки, щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з метою отримання незаконних податкових вигод. Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (чинного на час складання акту), акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Отже, такий доказ як акт перевірки, який містить висновки про нікчемність правочинів як таких, що вчинені позивачем з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, яка виразилася у намірі отримати незаконні податкові вигоди, що, в свою чергу, спричинило ненадходження від позивача податків до бюджету, не мав для суду наперед встановленої сили.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети, зокрема у покупця товару (послуг), не можуть ґрунтуватися лише на таких обставинах як незнаходження продавця за юридичною адресою або допущення ним певних порушень правил оподаткування чи ведення господарської діяльності. Такі висновки можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.10.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло