Ухвала суду № 27726080, 20.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р.Справа № 1570/3524/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Ступакової І.Г.

суддів - Милосердного М.М.

- Лукянчук О.В.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Одеська залізниця»звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 року №0000012400.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року адміністративний позов Одеської залізниці - задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби №0000012400 від 03.05.2012 року.

В апеляційній скарзі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78, п. 82.2, ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу №148 від 19.03.2012 року фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства «Одеська залізниця»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Фіто Сервіс Плюс»за період з 11.09.2009 року по 20.03.2012 року. За результатами вказаної перевірки на підставі наданих позивачем первинних документів перевіряючим був складений акт перевірки від 17.04.2012 року № 16/24-0/010713115.

З акту перевірки вбачається, що ДП «Одеська залізниця»були порушені, в тому числі вимоги пп. 14.1.181, п.45.2 ст.45, абз.1 та абз. 2 п. 198.6 ст. 198, абзацу «г»п. 201.1. ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4, п.2.16 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 року №88, що в подальшому призвело до заниження за перевіряємий період податку на додану вартість на загальну суму 17 055 грн.

До вказаного висновку перевіряючи дійшли, посилаючись на данні системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, та акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 12.01.2012 року №13/15-2/36671297 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відноси із платниками податків за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

На підставі вказаного акту перевірки, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС було прийнято податкове повідомлення -рішення від 03.05.2012 року №0000012400 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 17055 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 4 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи (акту перевірки), відповідачем не враховані податкові накладні, видані ПП «Фіто Сервіс Плюс», після формування позивачем податкового кредиту за період з 11.09.2009 року по 20.03.2012 року (зокрема у лютому, березні, квітні, травні, червні 2011 року), посилаючись акт ДПІ у м. Херсоні від 12.01.2012 року №13/15-2/36671297 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фіто Сервіс Плюс»щодо документального підтвердження господарських відноси із платниками податків за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника ПП «Фіто Сервіс Плюс»товарів та послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, в підтвердження отримання ДП «Одеська залізниця» товарів та послуг від ПП «Фіто Сервіс Плюс»позивачем надано до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти прийняття-здачі робіт, картки складського обліку та інш., які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції та спростовують висновок відповідача про встановлений перевіркою факт відсутності здійснення господарських операцій.

Таким чином, отримані позивачем документи, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів та послуг свойому безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи на момент здійснення операцій та видачі податкових накладних статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ПП «Фіто Сервіс Плюс»не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ПП «Фіто Сервіс Плюс» з урахуванням відсутності у ПП «Фіто Сервіс Плюс» основних фондів, технічного персоналу, виробничіх активів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки позиція СДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Крім того, колегія суддів вважає, що ні актом перевірки, ні іншими матеріалами справи, ні доводами апеляційної скарги не встановлено та не наведено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б в свою чергу позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2012 року.

Головуючий:

Судді: