Рішення № 27723752, 22.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р.Справа № 5023/4794/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Захарченко О.В.

розглянувши справу

за позовом Науково-виробничого ПП "Метиз", м. Харків до ТОВ "Богодухівський молзавод", м. Богодухів простягнення 26566,23 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Бартош С.Б., довіреність № б/н від 11.07.2012 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 25743,00грн. основного боргу, 473,09грн. неустойки, 94,88грн. 3% річних, 18,72грн. інфляційних та 236,54грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Свої вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов*язань за договором № 44/11 від 01.11.2011р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

20.11.2012р. за вх. № 18841 через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 25743,00грн. основного боргу, 450,25грн. неустойки, 94,88грн. 3% річних, 18,72грн. інфляційних та 236,54грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки подана позивачем заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримує заявлений позов з урахуванням наданих уточнень, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з*явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне у матеріалах справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.11.2011р. між сторонами укладено договір поставки № 44/11 (надалі - Договір).

Відповідно до умов укладеного Договору, позивач (постачальник) прийняв на себе зобов*язання систематично поставляти та передавати у власність відповідача (покупця) гофрокартонну тару (надалі - товар), а відповідач, в свою чергу, зобов*язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених Договором.

Пунктом п.5.3. Договору сторони домовилися, що покупець сплачує фактично поставлену партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту постачання товару.

На виконання умов Договору та взятих на себе зобов*язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25743,00грн., що належним чином підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме: видатковими накладними № РН-0694 та № РН-0701 від 09.08.2012р., № РН-0708 від 13.08.2012р., № РН-0720 від 15.08.2012р., № РН-0731 від 17.08.2012р. та № РН-0784 від 30.08.2012р.; довіреністю № 2353 від 09.08.2012р.; податковими накладними та Актом звірки за період з 09.08.2012р. по 30.08.2012р. підписаним та скріпленим печатками сторін.

Однак відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов*язань, отриманий від позивача товар не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 25743,00грн., яка до цього часу не погашена.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 25743,00грн. боргу за поставлений товар обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 18,72грн. та 3% річних в сумі 94,88грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.6.2. Договору, за невиконання зобов*язань, передбачених п.5.3. цього Договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення. Позивач надав обґрунтований розрахунок неустойки, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 450,25грн. неустойки обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 236,54грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами не було встановлено в Договорі, суд вважає безпідставним нарахування позивачем відсотків на підставі ст. 1048 ЦК України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тому позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1595,16грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача від 20.11.2012р. (вх. № 18841) про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська обл., Богодухівський р-н., м.Богодухів, пров. Харківський,6, код ЄДРПОУ 36537542, в тому числі р/р 26003060712525 у ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", м.Харків, МФО 351533) на користь Науково-виробничого приватного підприємства "Метиз" (61016, м.Харків, пров.Глухий, буд.3, код ЄДРПОУ 32339144, в тому числі р/р 26009124446 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, МФО 380805) 25743,00грн. основного боргу, 450,25грн. неустойки, 94,88грн. 3% річних, 18,72грн. інфляційних та 1595,16грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В частині стягнення 236,54грн. процентів за користування чужими грошовими коштами в позові відмовити.

Повне рішення складено 27.11.2012 р.

Суддя Присяжнюк О.О.