Рішення № 27723751, 26.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р.Справа № 5023/4624/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ПСП Агрофірма "Прогрес", с. Ліговка до Публічне АТ "Сахновщинський молокозавод", м. Сахновщина простягнення коштів

за участю представників сторін:

позивача - Цувін А.І., адвокат, свідоцтво № 343 від 25.06.07 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Прогрес" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного підприємства "Сахновщинський молокозавод" (далі - відповідач) 52 000,00 грн. заборгованості, витрати на оплату послуг адвоката у сумі 3 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором № 1/01-12 від 31.01.12 р.

Позивач в судовому засіданні 26.11.12 р. надав витребувані судом документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, письмовий відзив та докази в його обґрунтування не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № 1/01-12 від 31.01.12 р. (а.с. 9-10), відповідно до умов якого (п. 1.1), продавець (позивач) зобов'язався передати, а покупець (відповідач) замовляє, приймає та оплачує вартість молока коров'ячого незбираного, очищеного, охолодженого після первинної обробки (далі - товар), в кількості, по ціні та якості, згідно умов, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.2 вищезазначеного договору, при відвантаженні товару відповідачу, позивач оформлює та надає товарно-транспортну накладну, податкову накладну та ветеринарне свідоцтво.

Згідно з п. 2.6 вищезазначеного договору, перехід власності і ризиків на товар відбувається з моменту фактичної передачі-приймання, що оформлюється підписанням товаро-транспортної накладної.

31.01.12 р. сторони також підписали протокол № 1 (а.с. 11), в якому узгодили ціни на молоко.

На виконання умов договору, позивачем у період з 01.02.12 р. по 26.05.12 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 545 658,60 грн., що підтверджується відповідними спеціалізованими товарними накладними (а.с. 32-80) та накладними (а.с. 12-14), які були скріплені печатками та підписані сторонами.

Сторони в договорі № 01/02 від 01.02.11 р. домовились (п. 3.3), що розрахунок за отриманий товар проводиться відповідачем в безготівковій формі, на розрахунковий рахунок позивача на наступний день після надходження товару на підприємство відповідача.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав в повному обсязі, здійснивши часткову оплату в сумі 493 658,60 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача склала 52 000,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 03.04.12 р. (а.с. 18), який був скріплений печатками та підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 7.8 вказаного договору, строк його дії встановлений до 31.12.12 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 52 000,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором № 1/01-12 від 31.01.12 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 52 000,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3 000,00 грн. витрат на юридичну допомогу, вони не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Позивачем, у якості доказу понесення витрат на послуги адвоката, надано свідоцтво адвоката Цувіна А.І. про право на заняття адвокатською діяльністю № 343 від 25.06.07 р. (а.с. 24) та витяг з договору № 15/09 про надання правової допомоги (а.с. 23), підписаний Цувіним А.І. та генеральним директором ПСП Агрофірма "Прогрес".

Суд вважає, що вищезазначені документи, ніяким чином не підтверджують факт надання послуг саме по цій справі, оскільки в витягу не зазначені а ні обсяг роботи, який був здійснений, а ні розрахунок витрат. Крім того, факт понесення саме позивачем витрат на послуги адвокат має бути підтвердженим відповідними платіжними документами, жодного з яких позивачем не надано.

Отже, позивачем належні докази понесення витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 3 000,00 грн. не надані.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати відшкодовуються за рахунок обох сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 625, ст. 629, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного підприємства "Сахновщинський молокозавод" (64501, Харківська область, Сахновщинський район, смт. Сахновщина, вул. Шевченка, б. 2, код ЄДРПОУ 00447340, р/р 26001300326305 в філії - ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Прогрес" (64514, Харківська область, Сахновщинський район, с. Лигівка, вул. Леніна, б. 65, код ЄДРПОУ 04258155, р/р 26007317727 в АТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805) 52 000,00 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609,50 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.11.2012 р.

Суддя Інте Т.В.