Рішення № 27723356, 19.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.12 Справа№ 5015/4111/12

За позовом: Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Сантрейд", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліко-9", м. Львів

про стягнення 4310357грн. 09коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Вілінський С.І.

від відповідача: не з"явився

Представнику позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено до Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями „Сантрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліко-9" про стягнення 3537076грн. 34коп. заборгованості за поставлену продукцію, 54814грн. 41коп. пені за прострочення платежу, 10962грн. 88коп. 3 % річних, 88 грн. 19коп. інфляційних втрат та 707415 грн. 27коп. 20% штрафу від вартості неоплаченої продукції.

Ухвалою суду від 04.10.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.10.2012р.

В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 16.10.2012р. та відсутністю доказів вручення (повернення) ухвали суду про порушення провадження у справі, ухвалою суду від 16.10.2012р. відкладено розгляд справи на 19.11.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2012р. позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження у справі повернута поштовим відділенням з поміткою „за закінченням терміну зберігання". Докази вручення (повернення) ухвали суду від 16.10.2012р. станом на 19.11.2012р. відсутні.

Вказані поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79020, Львівська обл., м.Львів, Шевченківський р-н, вул.П.Панча, 7В.

Відповідно до поданого позивачем суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого відповідно до статті 20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" станом на 17.08.2012р. місцезнаходженням ТзОВ „Ліко-9": 79020, Львівська обл., м.Львів, Шевченківський р-н, вул. П.Панча, буд.7В.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Відповідно до ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Станом на 19.11.2012р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.12.2011р. між сторонами укладено дистриб"юторську угоду № ТКО 1276002941, відповідно до п.1.1 якої, постачальник (позивач у справі) зобов'язувався поставляти, а дистриб"ютор (відповідач) придбавати та оплачувати продукцію та організовувати реалізацію продукції в роздріб та гуртом покупцям на території України, а також виконувати всі інші зобов"язання щодо дій, визначених в цій угоді.

На виконання умов договору позивачем з відстрочкою платежу за видатковими накладними № 81760346 від 23.01.2012р., №81760347 від 23.01.2012р., №81760348 від 23.01.2012р., №81771245 від 07.02.2012р., №81771945 від 09.02.2012р., №81773225 від 13.02.2012р., №81775703 від 15.02.2012р., №81775704 від 16.02.2012р., №81778001 від 20.02.2012р., №81779589 від 22.02.2012р., №81780510 від 22.02.2012р., №81780511 від 23.02.2012р., №81780532 від 23.02.2012р., №81781928 від 24.02.2012р., №81783302 від 27.02.2012р., №81785426 від 29.02.2012р., №81787733 від 05.03.2012р., №81792556 від 12.03.2012р., №81794281 від 14.03.2012р., №81796801 від 19.03.2012р., №81797423 від 20.03.2012р., №81797424 від 20.03.2012р., №81798375 від 21.03.2012р., №81798376 від 21.03.2012р., №81801030 від 23.03.2012р., №81803242 від 28.03.2012р., №81803253 від 28.03.2012р., №81804462 від 29.03.2012р., №81805617 від 30.03.2012р., №81806335 від 30.03.2012р., №81812718 від 10.04.2012р., №81816422 від 13.04.2012р., №81817458 від 17.04.2012р., №81818316 від 18.04.2012р., №81820432 від 20.04.2012р., №81820433 від 20.04.2012р., №81822483 від 25.04.2012р., №81822484 від 25.04.2012р., №81823411 від 26.04.2012р., №81823553 від 26.04.2012р., №81824947 від 29.04.2012р., №81825371 від 29.04.2012р., №81832545 від 11.05.2012р., №81833776 від 15.05.2012р., №81835014 від 16.05.2012р., №81836456 від 18.05.2012р., №81839144 від 22.05.2012р., №81841574 від 24.05.2012р., №81841579 від 24.05.2012р., №81841666 від 24.05.2012р., №81841669 від 25.05.2012р., №81842142 від 25.05.2012р., №81843171 від 28.05.2012р., №81844872 від 30.05.2012р., №8185165 від 10.06.2012р., №8185166 від 10.06.2012р., №81850704 від 11.06.2012р., №81850705 від 11.06.2012р., №81851981 від 13.06.2012р., №81852472 від 13.06.2012р., №81854577 від 18.06.2012р., №81854646 від 18.06.2012р., №81856240 від 21.06.2012р., №81857753 від 24.06.2012р., №81857754 від 24.06.2012р., №81839600 від 26.06.2012р., №81859703 від 27.06.2012р., №81859937 від 27.06.2012р., №81860097 від 28.06.2012р., №81860098 від 28.06.2012р., №81860099 від 28.06.2012р., №81864047 від 05.07.2012р., №81867922 від 10.07.2012р., №81869463 від 12.07.2012р., №81857891 від 13.07.2012р., №81871002 від 13.07.2012р., №81873002 від 17.07.2012р., №81873959 від 18.07.2012р., №81876461 від 20.07.2012р., №81876472 від 20.07.2012р., №81871358 від 23.07.2012р., №81871359 від 23.07.2012р., №81879760 від 25.07.2012р., №81879761 від 25.07.2012р., №81883080 від 30.07.2012р., №81888957 від 07.08.2012р., №81888958 від 07.08.2012р. поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 22385043грн. 93коп.

Відповідно до абзацу 3 п.5.5. договору, у разі здійснення поставки продукції на умовах відстрочки платежу дистриб"ютор (відповідач) зобов"язується здійснювати оплату продукції в термін, визначений у відповідній видатковій накладній або в рахунку на оплату.

Однак, відповідач своїх зобов"язань за договором належним чином в повному обсязі не виконав, починаючи з 08.08.2012р. повністю припинив здійснювати розрахунки за продукцію, яка була йому поставлена протягом 12.07.2012р. по 07.08.2012р. внаслідок чого станом на 01.07.2012р. заборгованість відповідача становить 3766712грн. 52коп. та підтверджується долученою до матеріалів справи копією двостороннього акту звірки розрахунків.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача, відповідно до представленого розрахунку, становить 3537076грн. 34коп.

Як вбачається із умов згаданої дистриб"юторської угоди, за своєю суттю даний договір є різновидом договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.13.1 дистриб"юторської угоди та ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 54814грн. 41коп.

п.13.3. дистриб"юторської угоди та ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 88грн. 19коп. інфляційних втрат та 10962грн. 88коп. 3 % річних. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

П.13.4 дистриб"юторської угоди передбачено, що якщо термін порушення строків оплати дистриб"ютором за продукцію згідно цієї угоди перевищує 20 календарних днів, додатково до відповідальності, передбаченої п.13.1. та 13.3. цієї угоди, дистриб"ютор сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченої суми за продукцію. Таким чином, позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 20% вартості неоплаченої суми за продукцію в розмірі 707415грн. 27коп. Розглянувши дану вимогу, враховуючи факт прострочки виконання зобов"язання, суд вважає її праовмірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 523, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174,193, 230, 231 ГК України, ст.ст.33,34,44,49, 82,84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліко-9", вул.П.Панча, 7В, м.Львів (ідентифікаційний номер 36988091) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією „Сантрейд", вул.Б.Хмельницького, 19-21 В, м.Київ (ідентифікаційний код 25394566) 3537076грн. 34коп. заборгованості за поставлену продукцію, 54814грн. 41коп. пені за прострочення платежу, 10962грн. 88коп. 3 % річних, 88 грн. 19коп. інфляційних втрат, 707415грн. 27коп. штрафу та 64380грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 27.11.2012р.