Рішення № 27723232, 10.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 р.Справа № 5023/3105/12 вх. № 3105/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Першого заступника прокурора міста Харкова, вул.Студентська, 5, м. Харків, 61024 в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, майдан Конституції, 16, м. Харків, 61003

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 61067

про стягнення заборгованості з орендної плати та пені в сумі 16410,12 грн., виселення

за участю прокурора - Зливка К.О., посвідчення №36 від 12.02.2010 р.

за участю представників сторін:

позивача - Казека Е.А.

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (відповідача) про стягнення заборгованості в сумі 16410,12 грн., з них заборгованості з орендної плати в сумі 13707,52 грн. та пені 2702,60 грн., виселення відповідача з орендованих нежитлових приміщень та зобов'язання останнього передати майно позивачу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в результаті проведеної прокуратурою міста Харкова перевірки дотримання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено неналежне виконання відповідачем п. 2.2. мирової угоди, на підставі п. 3 даної угоди, затвердженої ухвалою суду від 01.11.2007р. у справі №46/411-06, на підставі чого відповідачу направлено лист від 25.07.2011 р. №7972 з повідомленням про припинення дії договору оренди №2698 від 24.07.2002 р., однак станом на день звернення до суду нежитлове приміщення, яке було об'єктом оренди за вказаним договором та додатковою угодою №4 до договору оренди, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 302,2 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4", не звільнені, а також станом на 22.05.2012 р. заборгованість по орендній платі становить 13707,52 грн., внаслідок чого відповідно до умов договору (п 7.3.) та згідно з вимогами ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" відповідачу нараховано пеню у розмірі 2702,60 грн.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Позивач на вимогу суду не надав обґрунтованого розрахунку суми основного боргу з зазначенням періодів нарахування та обґрунтуванням сум нарахування за кожний місяць, обґрунтованого розрахунку пені із зазначенням, на який борг по сплаті орендних платежів нараховано пеню з зазначенням періоду нарахування суми боргу, безпосередньо у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення (вх.№13820 від 10.09.2012 р.), в яких зазначає, що період стягнення боргу по сплаті орендної плати в даній справі з 01.04.2011р. по липень 2011р. включно. Також, у зазначених поясненнях позивач обґрунтовує позовну вимогу про виселення відповідача з орендованого приміщення з посиланням ст. 785 ЦК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав пояснення позивача.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином за адресою відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, тобто відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 121 Конституції України і приписів Закону України від 5 листопада 1991 р. "Про прокуратуру" та згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом, покладена на систему органів прокуратури України.

З метою захисту інтересів держави та забезпечення ефективного використання нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, прокуратурою м. Харкова проведено перевірку дотримання чинного законодавства і виконання договірних зобов'язань, якою встановлено наявність заборгованості по сплаті орендної плати фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, що слугувало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2011 року у справі № 5023/4318/11 за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до відповідача -ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 64172,13грн., позовні вимоги задоволено частково, при цьому судом встановлено наступні факти:

24 липня 2002 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі позивач ) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено договір № 2698 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі договір оренди), у відповідності до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 299,6 кв.м. (технічний паспорт КП "Харківське міське БТІ, інв. № 74758 від 28.01.1996 року), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_4". Згідно додаткової угоди №4 до договору загальна площа нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_4" складає 302,2 кв.м. Майно передавалось в оренду під учбово - оздоровчий комплекс для дітей та юнацтва у відповідності з його призначенням та умовами цього договору (п.4.5.).

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 24 липня 2002 року.

Пунктами 8.1. та 8.8. договору передбачено, що договір діє з 24 липня 2002 року до 24 липня 2007 року; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Сторонами укладено додаткову угоду №1, де вони визначили порядок перерахунку орендної плати, виклавши п. 3.5. договору в іншій редакції, додаткову угоду №2, якою встановили термін дії договору оренди з 24.07.2007р.по 24.06.2008р., додаткову угоду №3 від 03.10.2007р. додаткову угоду №5 від 16.04.2008р., додаткову угоду №7, додаткову угоду №9 від 12.02.2010р., якими визначили порядок визначення орендної плати, додаткову угоду №6, якою визначили термін дії договору з 24.06.2008р. по 24.05.2011р.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч.1 ст.2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено, а за змістом ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку не мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір вважається продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався.

Оскільки ні прокурором, ні позивачем не подано, а судом не встановлено доказів повідомлення орендаря про зміну чи припинення дії договору оренди станом до 24.05.2011р. та протягом місяця від вказаної дати, суд прийшов до висновку про те, що вказаний договір оренди є продовженим на тих самих умовах до 24.02.2014р.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ст. 19 цього Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Розділом 3 договору оренди передбачено, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 257500,00 грн. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 208/07 від 03.10.2007 року і складає 3220,00 грн. без урахування індексу інфляції. (згідно додаткової угоди №9 з 11.02.2010р. складає 5% у рік).

Нарахування орендної плати з дати підписання акту прийому передачі та сплачується щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно (пункти 3.3. - 3.6. договору).

Прокурор стверджує, що під час проведення перевірки щодо дотримання вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду приміщення, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі 13707,52грн. за період з 01.04.2011р. по липень 2011р. включно.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Позов вмотивований наявністю у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.04.2011р. по липень 2011 р. включно і матеріалами справи підтверджується існування даної заборгованості, доказів погашення відповідачем суми боргу суду не надано, інше в судовому порядку відповідачем не спростовано, отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди в розмірі 13707,52 грн.

Слід зазначити, що несплата орендних платежів тривала більше ніж за три місяці оренди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2007р. у справі №46/411-06 затверджено мирову угоду в процесі виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2006 р. по справі № 46/411-06, укладену між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, умовами п. 2.2. якої відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату, а також належним чином виконувати інші свої обов'язки передбачені договором оренди № 2698 від 24.07.2002 р. та діючим законодавством.

Пунктом 3 мирової угоди визначено, що у разі невиконання СПД-ФО ОСОБА_1 зобов'язань перелічених у п. 2 цієї мирової угоди, договір оренди № 2698 від 24.07.2002 р. вважається припиненим в односторонньому порядку на вимогу орендодавця.

На виконання п. 3 мирової угоди у зв'язку із несплатою орендної плати управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 26.07.2011р. направило відповідачу лист №7972 від 25.07.2011р., в якому зазначило про припинення договору оренди, в якому зобов'язувало орендаря погасити заборгованість та повернути орендоване майно.

Позивач стверджує, що відповідач не сплачуючи орендної плати продовжує користуватися орендованим приміщенням.

Згідно приписів ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , далі - Закон, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частинами 2 і 3 статті 26 вказаного Закону передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Вказаним листом повідомленням позивач на підставі ст. 782 ЦК України відмовився від договору оренди, а також на підставі ст. 785 ЦК України просив здійснити фактичну передачу орендованого приміщення по акту приймання -передачі приміщення.

Позивач стверджує, що відповідач жодних дій на виконання заявленої вимоги не здійснив.

Згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України становить 4 дні з дня, наступного за днем подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку .

Позивачем подано до справи опис цінного листа з відміткою пошти про відправку 26.07.2011р. про направлення відповідачеві відмови від договору.

Тобто, відповідач вважається таким, що отримав дану вимогу 31.07.2011р., тобто договір припинив свою дію з 01.08.2011р.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону передбачено правові наслідки припинення або розірвання договору оренди, зокрема, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п. 4.16. договору у разі припинення договору оренди Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві орендоване нежитлове приміщення в належному стані.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На день розгляду справи відповідач згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України не надав будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про повну чи часткову сплату орендної плати, повернення орендованого майна орендодавцю, тому вимога про виселення Орендаря з орендованого приміщення та передачі його позивачу підлягає задоволенню. Орендар повинен повернути приміщення Орендодавцю - стороні за договором оренди, який має скласти відповідний акт.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із умов п. 7.3 договору сторони передбачили відповідальність Орендаря за несвоєчасне перерахування орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення терміну сплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення боргу, включаючи день сплати заборгованості.

Таким чином, сторонами в договорі визначено припинення нарахування пені за прострочення зобов'язань Орендарем за несвоєчасну сплату орендної плати моментом погашення останнім існуючої заборгованості, тобто понад шестимісячний строк, встановлений п. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем строк встановлений п. 3.6. договору порушено, за порушення даного строку він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 7.3 договору у вигляді сплати пені.

Із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості (а.с. 23) станом на 22.05.2012р. суд не в змозі перевірити обґрунтованість нарахування пені позивачем, оскільки в даному розрахунку не зазначено на яку суму і за який період нараховано пеню, а вказані суми та періоди стосуються також суми боргу та пені, за результатами розгляду стягнення яких було прийнято рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2011р., яким в задоволенні стягнення пені було відмовлено за безпідставністю.

Відповідно до п.3.3 договору, орендна плата за орендоване майно сплачується відповідачем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця, отже, відповідно до положень договору пеня може нараховуватись з 16 числа кожного місяця. Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пені, її було нараховано відповідачу з 1-го числа кожного місяця.

Ухвалами суду від 14.08.2012р. та від 05.09.2012р. у прокурора та позивача витребувано обґрунтований розрахунок пені із зазначенням, на який борг по сплаті орендних платежів нараховано пеню, з зазначенням періоду нарахування, проте останні вказаного розрахунку суду не представили.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені не доведені позивачем, отже є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, а також не відповідають умовам договору оренди №2698 від 24.07.2002р., в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача стягується судовий збір у розмірі, встановленому частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а саме, з позовної вимоги майнового характеру, пропорційно задоволеним вимогам стягується судовий збір у розмірі 1344,43грн., а з вимоги немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1073,00 грн., всього 2417,43грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 61040 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, майдан Конституції, 16, м. Харків, 61003 (код ЄДРПОУ 14095412) - 13707,52 грн. боргу по орендній платі.

3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 61040 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 2417,43грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Виселити суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_3, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежитлових приміщень загальною площею 302,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Залізнична, 27, літера "А".

6. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_3, 61040 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) передати нежитлові приміщення загальною площею 302,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Залізнична, 27, літера "А", управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

7. В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 17.09.2012 р.

Суддя Френдій Н.А.