Рішення № 27723132, 19.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№5011-35/12917-2012 19.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкомплекс-К"

про стягнення 66 449,68 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Іваненко І.П. -предст. за довір.;

від відповідача: Калініченко М.В. -предст. за довір.

У судовому засіданні 19.11.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкомплекс-К" про стягнення 66 449,68 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію та стягнення судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2012 порушено провадження у справі №5011-35/12917-2012, розгляд справи призначений на 15.10.2012.

У судовому засіданні 15.10.2012, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 29.10.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 14.11.2012.

У судовому засіданні 14.11.2012, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 19.11.2012.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобудкомплекс-К" (далі -відповідач) було укладено договір №8895003 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач постачає відповідачу теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору, а відповідач її оплачує позивачу (п.п. 1.1, 2.1. Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться по приладу обліку.

Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає «Енергопостачальній організації»звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку №1 до Договору (п.5.3 Договору).

Згідно п.5.5 Договору при відсутності приладів обліку, або виходу його з ладу -кількість теплової енергії, що відпущена Абоненту, визначається Енергопостачальною організацією, як виняток розрахунковим способом.

Відповідно до п.5 Додатку 4 до Договору відповідач зобов»язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту облікову картку (табуляграму) фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РТ).

Згідно п.2 Додатка 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) здійснює оплату вартості заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем зобов»язання належним чином не виконав. За період з 01.02.2012 по 01.06.2012 заборгованість відповідача перед позивачем за надану теплову енергію складає 62 625,03 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період, обліковими картками (табуляграмами), засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що відповідно до поданих відомостей обліку спожитого тепла за січень та лютий 2012 вбачається, що останній у січні спожив 27,18 Гкал, а в лютому - 26,017 Гкал, тоді як за актами позивача про приймання-передачі товарної продукції дані обсяги значно завищені, та не відповідають показникам приладів обліку. Вартість наданої теплової енергії у кількості, яка зазначена відповідачем ним сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п.5.1 Договору облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться по приладу обліку.

Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає «Енергопостачальній організації»звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку №1 до Договору (п.5.3 Договору).

Згідно п.5.5 Договору сторони визначили, що при відсутності приладів обліку, або виходу його з ладу -кількість теплової енергії, що відпущена Абоненту, визначається Енергопостачальною організацією, як виняток розрахунковим способом.

Відповідно до п.7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.11.2007 №71 та зареєстрованих Міністерством юстиції України від 05.03.2007 за №197/13464 гранично допустиме значення відносної похибки витратомірів (лічильників) не повинно перевищувати ±3%.

Як вбачається з наданих відповідачем відомостей обліку споживання теплової енергії у період з лютого по березень 2012, різниця витрат теплоносія між подавальним і зворотним трубопроводами перевищувала гранично допустиме значення відносної похибки витратомірів, а об»ємні витрати теплоносіння становили менш ніж мінімально допустимі значення, передбачені заводом виробником для даного типу теплолічильника (1,2 мі/год п.3.8 інструкції з експлуатації теплолічильника СВТУ-10М), тоді як:

Vmin = 1,2 мі/год. * 24 год. = 28,8 мі

Vmax=120 мі/год. * 24 год. = 2 880 мі

Згідно з поданим відповідачем звітом V не перевищувало 18,203 мі, тобто, прилад обліку теплової енергії у період з лютого по березень 2012 працював не коректно, поза зоною чутливості про що зазначалось позивачем на відомостях обліку споживання теплової енергії (V1<Vmin -1.2 мі/год.; ?V>4.2%).

Керуючись п.20 Правил користування теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та п.7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж обсяги фактично спожитої теплової енергії визначені за фактичною температурою теплоносіння у подавальному та зворотньому трубопроводах (згідно показань, що визначені у звітах) і мінімальною паспортною величиною об»ємної витрати теплоносія (Vmin = 28,8 мі), відповідно до умов Договору, позивачем визначалась кількість спожитої теплової енергії за формулою:

Е = (tncp -tocp) *V1/1000=(85-22)*835,2/1000=52,6176 Гкал (лютий 2012 року);

Е = (tncp -tocp) *V1/1000=(75-22)*379,4/1000=20,108 Гкал (березень 2012 року).

Відповідні розрахунки позивача зафіксовані на кожній відомості обліку споживання теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, розрахунки позивача здійснені у відповідності до вимог закону та умов договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обов'язку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7 Додатку 4 до договору передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «Енергопостачальною організацією»нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обмовленої чинним законодавством України.

У зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та на підставі вищенаведених положень законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 973,13 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку із чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню згідно із розрахунками позивача.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 274,75 грн. -інфляційних втрат та 576,77 грн. - 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку із чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню згідно із розрахунками позивача.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 62 625,03 грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкомплекс-К" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 34, ідентифікаційний код 33999954) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 62 625,03 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот двадцять п»ять гривень 03 коп.) -основного боргу, 2 973,13 грн. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят три гривні 13 коп.) -пеня, 274,75 грн. (двісті сімдесят чотири гривні 75 коп.) -інфляційних втрат, 576,77 грн. (п»ятсот сімдесят шість гривень 77 коп.) -3% річних, 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) -судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата виготовлення повного тексту рішення 26.11.2012

Суддя М.Є. Літвінова