Рішення № 27722841, 21.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №5011-71/13960-2012 21.11.12

За позовом Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

до Фізичної особи -підприємця Галстяна Армена Ашотовича

про стягнення заборгованості за комунальні послуги та за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 51 574,18 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Чоколівське»Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи -підприємця Галстяна Армена Ашотовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за комунальні послуги та за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 51 574,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 3223 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/13960-2012, розгляд справи призначено на 24.10.2012 р.

У судове засідання 24.10.2012 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 04.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13960-2012. Вимоги ухвали від 04.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13960-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 24.10.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 04.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13960-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 24.10.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 04.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13960-2012 та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 21.11.2012 р.

У судове засідання 21.11.2012 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали від 04.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13960-2012 позивач виконав частково, вимоги ухвали від 24.10.2012 р. про відкладення розгляду справи позивач не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 04.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13960-2012 відповідач не виконав.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. між Комунальним підприємством «Чоколівське»Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - позивач, виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Галстяном Арменом Ашотовичем (далі -відповідач, орендар) було укладено Договір № 3223 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - Договір), предметом якого є надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення загальною площею 198,80 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 50/2, і участь орендаря (власника) у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що орендар (власник) щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Відповідно до п. 4.1. Договору орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим Договором, незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за послуги, надані позивачем.

На підтвердження розміру заборгованості в розмірі 21 218,68 грн. відповідача позивачем надані рахунки-фактури, виставлені постачальниками табуляграми, відповідно до яких відповідач мав сплатити за фактично отримані комунальні послуги.

Судом встановлено, що за щомісячні періоди надання послуг з 01.04.2008 р. по 01.09.2012 р. включно позивачем безперебійно нараховувались та виставлялись відповідачу рахунки на сплату фактично отриманих послуг, згідно з Договором.

В свою чергу, виставлені позивачем рахунки за щомісячні періоди з 01.04.2008 р. по 01.09.2012 р. включно були оплачені відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, таким чином відповідачем було порушено п. 4.1 Договору, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем за надані послуги.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме рахунки-фактури та виставлені постачальниками табуляграми.

Позивачем надана суду Довідка про залишкову суму боргу відповідача за період з 01.04.2008 р. по 01.09.2012 р. в розмірі 21 218,68 грн. та акт звіряння розрахунків за експлуатаційні послуги між позивачем та відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за фактично спожиті останнім послуги становить 21 218,68 грн.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги за Договором в розмірі 21 218,68 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 29 766,04 грн., 3% річних в розмірі 433,61 грн. та інфляційні втрати в розмірі 155,86 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим Договором, нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, та встановлено, що позивачем допущено помилку при розрахунку зазначеного показника.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто пеню в розмірі 7 952,91 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховані вищезазначені показники.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 433,61 грн. та інфляційних втрат в розмірі 155,86 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 21 218,68 грн., пені в розмірі 29 766,04 грн., 3% річних в розмірі 433,61 грн. та інфляційних втрат в розмірі 155,86 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Галстяна Армена Ашотовича (03049, м. Київ, вул. Шовкуненка, 4, кв. 58, ідентифікаційний номер платника податку: 2349510619) на користь Комунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної у міста Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А; ідентифікаційний код: 35756971) заборгованість за надані послуги в розмірі 21 218 (двадцять одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 68 коп., пеню в розмірі 7 952 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 91 коп., інфляційні втрати в розмірі 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 86 коп., 3 % річних в розмірі 433 (чотириста тридцять три) грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн. 77 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Суддя О.В. Нечай